Мати три місяці не може забрати тіло загиблого на війні сина

• Сергій Зелінський загинув у червні в Бахмуті. 

• Перед цим він одружився і його дружина мешкає нині в Німеччині. 

• Молода вдова хоче поховати чоловіка в Львові, а мати бійця — в рідному селі. 

• У бюро судмедекспертизи не знають кому віддати тіло загиблого воїна. 

Військовий Сергій Зелінський був родом із села Радівці Вовковинецької громади. Він загинув на околицях Бахмуту під час виконання бойового завдання у віці 21 року. Це трапилось 11 червня цього року. Уже вересень, а батьки Сергія і досі не поховали сина, а його тіло місяцями лежить у хмельницькому морзі. 

Невістка також хоче забрати тіло

Мати загиблого бійця три місяці оббиває пороги моргу, аби забрати тіло та гідно поховати сина-Героя. Вона має дозвіл прокурора та експертизу ДНК. Але Сергія хоче поховати також і його вдова, яка нині мешкає за кордоном. Про це розповідають друзі загиблого та Суспільне. 

— Він загинув в Бахмуті. Був поранений в Соледарі, потім пройшов реабілітацію, його знов відправили на Бахмут. І там, 11 червня, син загинув. В мене всі документи на руках, є всі необхідні дозволи, є ДНК, що це мій син. Я всі пороги "оббила", і ніхто нічим не допомагає, — пояснює Наталія Зелінська. 

Мати Сергія майже кожного дня приходить до моргу, аби забрати тіло свого сина. Та його не віддають. Тіло військового хоче забрати його вдова Ксенія. Вона планує поховати його аж у Льовові. Хоча сама із матір’ю проживає у Німеччині, а родом жінки із Краматорська. 

Наталія розповідає, що із невісткою та свахою познайомилася вже біля Хмельницького моргу.

— Вони (Сергій та Ксенія — ред.) 9 березня познайомилися, 15 березня теща повела в РАГС. Через інтернет познайомились, коли він приїхав на реабілітацію у Львівську область через поранення. Вони тоді приїхали з Німеччини, провідали його і завели в РАГС. А в травні він до мене телефонував і каже: мама, знайди мені адвоката, бо хочу розлучитися, бо я так вляпався, що не знаю, куди я голову всунув, — каже Наталія Зелінська.

Кому віддати тіло бійця 

Матір додає, що першою звернулася в бюро за свідоцтвом про смерть. При цьому на руках вже мала дозвіл прокурора з Хмельницької області та результати ДНК. 

— За лікарським свідоцтвом про смерть звернулося дві особи: мати загиблого і дружина. І через те, що вони обидві наполягали на видачі лікарського свідоцтва про смерть і обидві зобов’язуються поховати тіло, то постає питання, — пояснила начальниця обласного бюро судово-медичної експертизи Наталія Козицька.

У матері є на руках ухвала прокурора Бахмутської окружної прокуратури Дмитра Радковського про надання дозволу на видачу трупа від 28 серпня цього року.

— Є висновок аналіз ДНК. Це її син. 99,9 %, що це її син. Була встановлена причина смерті, встановлена особа, що це є Зелінський Сергій, військовослужбовець, видається дозвіл прокурором, в рамках цього кримінального провадження видається дозвіл на видачу тіла. І тільки за цим дозволом обласне бюро судово-медичної експертизи мало видати тіло, — повідомила юристка-волонтерка Вікторія Яременко.

Натомість начальниця обласного бюро судово-медичної експертизи радить родичам загиблого захисника вирішувати справу через суд. 

— Якщо люди не можуть помиритися, не можуть вирішити, нехай це вирішить суд. Я не проти, — каже Наталія Козицька. 

Справа у грошах?

Родина Сергія не розуміє навіщо юній вдові ховати чоловіка у Львові, де сама не мешкає. 

— Їй тільки 20 років, вона сьогодні так, а завтра вийде заміж і все. Вона забуде за нього, а мамі — то завжди треба буде, — каже дядько загиблого Вадим.

— З невісткою можна було б ще говорити, вона дитина, їй 18 років. Коли з нею зустрілася тут під моргом, і вже майже вмовила, я їй руки цілувала, просила: дитино, ти теж будеш мамою, ну зрозумій. Я ж не проти, щоб ти до мене приїжджала. Та невістка там ролі не грає. Там її мама все вирішує. Я не знаю яка в неї мета, — додає мати Сергія.

Вадим розповів, що підозрює, що справа в грошах, які виплачують родичам загиблих. За словами адвоката, якщо йдеться про виплату 15 мільйонів гривень, то їх отримують вдова, неповнолітні діти й батьки. Незалежно від того, хто ховає бійця.

Зв’язатися ж із вдовою загиблого військового, аби дізнатися чому вона наполягає на похованні чоловіка у Львові, а не в його селі, наразі можливості немає. Навіть через її адвоката. 

Читайте також:

• Був зразковим батьком для своєї доньки. Хмельничани попрощалися з Іваном Гасюком

• Вісім років воює проти росіян. Історія танкіста з Хмельниччини

• Дев’ятнадцяти захисникам із Красилівщини посмертно присвоїли звання “Почесного громадянина”

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.