У Хмельницькому залишилося лише 4 визволителі Проскурова

Як живеться ветеранам Великої Вітчизняної війни, що потребують і на що сподіваються до Дня перемоги, журналісти «ВСІМ» запитали у голови міської організації ветеранів Муніра Садикова.
- В минулому році нашій організації виповнилося 25 років. Вона була створена як організація ветеранів, інвалідів Великої Вітчизняної війни для надання їм допомоги, - говорить Мунір Садиков. – Але зараз такий час, коли в нашу організацію вступають всі, кому за 60 років. Не рідкість, коли звертаються хворі люди, які також потребують допомоги, ми їм не відмовляємо. Загалом в організації перебуває понад 27 тисяч чоловік. Адже час важкий та складний, і люди потребують не лише матеріальної допомоги, а й моральної. От, наприклад, приходить до мене людина, годину-другу просидить, розповість, як їй нелегко живеться, поділиться своїми думками, спогадами, болем... Вислухаєш її, а потім запитуєш: «А чим ми вам можемо допомогти?» А вона відповідає: «У вас все одно нічого немає. Спасибі, хоч вислухали». І задоволена йде. Якось я зайшов до однієї родини, де живуть дев’яносторічна мати і її донька, якій за 70. Але за квартиру заплатили, на ліки віддали і вдома не мали ніяких продуктів. Я пішов в магазин, купив продукти, то вони дуже вдячні були. Потім ми написали листа, надали їм матеріальну допомогу. Хочу сказати, що ми поза партіями, поза будь-якими рухами, наше завдання – лише турбота про ветеранів, про людей старшого покоління.
 
Ви наче психологи. Яким чином відбувається робота в організації?
- Так, звісно, щось є в цьому. Це громадська, тобто безкоштовна робота. Всі люди, які ідуть сюди працювати, приходять за велінням душі, байдужих немає. В основному це пенсіонери, які пішли на пенсію, але мають щирі серця. Велике спасибі їм. Наша організація поповнюється ще людьми, які пройшли локальні війни. Це люди, які бачили і кров, і смерть, втрати бойових друзів, горе матерів, дружин. Війна жорстока в будь-який час. Це ті ж кулі, ті ж снаряди, вона не щадить нікого. Ми це все розуміємо. Я сам це пройшов й не з чуток знаю, що таке громадянська війна в Афганістані. Таке не забувається… Бездомні діти, які великими зграями ходять по Кабулу всюди, шукають по звалищах, щоб поїсти. Це страшно: батьки вбиті, діти нікому не потрібні. Тому, надаючи комусь допомогу, я відчуваю, як доводиться важко жити людям. А ще у нас єдина організація, де проводиться військово-патріотичне виховання молоді. Завдяки директору кінофікації області Василю Піддубняку в нас з лютого місяця до 9 травня проводиться кінофестиваль патріотичних фільмів. Два рази на тиждень безкоштовно запрошуються школярі, по два класи на кожний сеанс. І перед початком фільму обов’язково виступає ветеран, розповідає про ті роки, про ті труднощі, які були подолані. У нас всі ветерани закріплені за школами. Вони там виступають, розповідають правду про Велику Вітчизняну війну, тому що деякі люди та політики бояться знати правду. Чомусь в нас звикли так, що про війну знають більше ті, хто там ніколи не був.
 
Що потрібно сьогодні ветеранам?
- Ветеранам, в першу чергу, потрібно, щоб стабільність була в країні, не перекручували історію війни. Люди проливали кров, вони звільнили не лише нашу країну, звільнили всю Європу від фашизму. У нас же як: сидить молода людина у транспорті і навіть не поступиться старшому місцем. Зараз такі часи, що деякі ветерани навіть нагороди бояться відкрито носити. Років вісім назад ми намагалися меморіальні таблички на квартири повісити «Тут проживає ветеран Великої Вітчизняної війни». Але більшість з ветеранів не захотіли, казали: «Прийдуть, ще підпалять». Ненормальне ставлення – це нестача виховання людей. Якось в парку проводили фестиваль писанок і деякі люди помітили фашистський знак – свастику. Звісно, ветерани побачили і почали мені телефонувати, одному з серцем погано зробилося.
 
Яка пенсія у фронтовиків, на що вистачає?
- Пенсія не дуже велика. Близько 1,5 тисячі гривень пенсія для фронтовика. Матеріально дуже важко живеться людям. Чому? Тому що постійно відбувається подорожчання на все: на продукти, на ліки. Для них це згубно, безкоштовними мають бути хоча б ліки. Немає стабільності і немає порядку в ціноутворенні, хто як захотів, таку ціну і поставив. Якщо люди можуть щось собі дозволити, знаходячись в ешелонах влади, то проста людина не в змозі прожити на такі кошти. Добре, що зараз створили аптеки комунальні, в яких ліки трохи дешевші, ніж в інших, але їх дуже мало. Хворих в нас все більше і більше, і 50-60 % від пенсії йде на ліки, добре, що хоч пільги на квартиру ще є. А якщо сім’я в когось, і він не один хворіє? На ліки не завжди вистачає і на харчування також.
 
А на які кошти функціонує організація ветеранів?
- Трохи фінансують. Нам на організацію виділяють кошти, в минулому році 60 тисяч гривень виділили на статутну діяльність... Майже щодня якась людина помирає, то ми на вінок даємо... Тобто, навіть 60 тисяч на рік – це небагато, це по дві гривні на людину виходить.  Власне кажучи, ми поки виживаємо. А зараз ще плату за комунальні послуги треба сплачувати, за телефон потрібно платити, хоча це все безкоштовно повинно бути для ветеранів. Я розумію, міськвиконком зараз розгублений – 150 громадських організацій, і кожній дай. Там зібрав хтось 10 чи 15 хворих, і вони представляють організацію – дай грошей. Останній раз зібралися всі, коли ділили гроші. Ну в них в організації 12 чоловік – дали їм дві тисячі, ну 100 чоловік – дадуть п’ять, а тут на 27 тисяч, і вони думають: «О, 60 тисяч давали в минулому році ветеранській організації, то такі гроші й нам треба». То скільки в них людей, а скільки в нас? Мороз хотів стати президентом, створив організацію «Діти війни». Із кого? В нас частину людей забрали, видали посвідчення, обманули людей. Насправді ніяких пільг їм немає, просто люди заплатили гроші, внесли в касу. На виборчу компанію пішло, і ось вони зараз ходять: «Діти війни – дайте». А самі з нашої організації. І я не розумію цього поділу. Я думаю, що ветеранська організація повинна бути одна, тоді не будуть рвати бюджет і не буде ніяких протиріч.  
 
А хто допомагає вашій організації відвідувати її членів, адже ви опікуєтеся чималою кількістю людей?
- В нашому місті все влаштовано так, щоб допомагати. От в нас був створений 2008 році активний центр волонтерського руху. В кожній школі, в кожному вузі, на кожному підприємстві є волонтерські групи. Наприклад, лише в одній педагогічній академії у нас 1,5 тисячі волонтерів. Вони ходять до людей похилого віку, немічних і хворих, допомагають поприбирати чи сходити в магазин. З професійно-технічного училища приїжджають щось відремонтувати, поставити вікна або ще щось.
 
А чи правда, що спонсори, меценати згадують про ветеранів лише ближче до 9 травня?
- Нас згадують коли? Перед виборами і перед 9 травня. Перед виборами обов’язково згадають і обов’язково прийдуть і принесуть торбинку гречки чи коробку цукру, або ще щось. Перед 9 травня згадують, нагороджують, подарунки дарують.
 
Образи немає?
- Нам хочеться, щоб було краще, але на кого ображатися? Візьмемо міську адміністрацію нашу – вони щось запланують, а казначейство не дає, грошей немає в скарбниці. Вони запланують – знову грошей немає. Вони також викручуються, як можуть. Ми ж живемо в одній країні, у всіх одні і ті ж проблеми: нестійке положення, немає стабільності.
 
 В організації ветеранів функціонує клуб цікавих зустрічей. Як часто там збираються люди, й чим вони там займаються?
- Такі клуби цікавих зустрічей є в нас в третьому ЖЕКу у Південно-Західному мікрорайоні, є в Раковому та на Виставці. Люди збираються, обговорюють свої проблеми, чимось діляться. Хтось приносить свої пиріжки, жінки вихваляються одна перед одною своїми кулінарними досягненнями, накривають стіл, з дому приносять, хто що приготує, показують своє мистецтво і майстерність. Сидять, чай п’ють, розмовляють. Зараз пора року така, що дачі почнуться – рідше будуть збиратися. Також ми запрошуємо лікарів, працівників соціальної сфери, пенсійного фонду. Вони виступають, розповідають про всі новини, які зміни відбулися, нові закони або накази вийшли. Також виступають працівники ДАІ і міліції.  А ще у нас є декілька гарних співочих хорів, один з яких в минулому році навіть у Франції виступав до дня Перемоги, а потім – на відкритті кінофестивалю в Білорусі.
 
Як готуєтеся до святкування 9 травня?
- До Дня перемоги в нас зроблено все, щоб люди відчули свято. Міськвиконкомом було прийнято рішення виділити по 450 гривень кожному учаснику бойових дій. Це пристойна сума до свята. По школах вже давно виступати почали, ще з середини квітня. Покладання вінків буде на усіх трьох точках. Все буде, як в минулому році: хода на військове кладовище, біля Вічного вогню, Меморіалу слави, гратимуть оркестри, буде солдатська каша в котлах. Зустрічі будуть, концерт біля кінотеатру Шевченка і по мікрорайонах з усією атрибутикою воєнних років.
Я хотів би привітати всіх людей зі святом Перемоги. Ми живемо завдяки незабутньому подвигу наших мужніх воїнів, які брали активну участь в боях з фашистами. Ми повинні віддати данину пам’яті, проявляти турботу про них до останнього, доки живий хоча б один ветеран!

У Хмельницькому проживає близько шести тисяч ветеранів Великої Вітчизняної війни, серед них:
- 1585 учасників бойових дій
- 1523 інваліди війни, з них 1 група – 340 осіб, 2 група – 647 осіб, 3 група – 536 осіб.
- всі інші учасники війни

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.