“Виїжджали без бензину”: родина переселенців з Донеччини оселилась біля Меджибожа

Фото: Суспільне

• Мати та семеро дітей виїхали з Донеччини ще в березні. 

• Тоді поблизу їхнього будинку пролунали вибухи. 

• Родина виїжджала, не маючи пального та зупинилась неподалік Меджибожа.

Сім’я переселенців Галицьких живе на Меджибіжчині вже 7 місяців. Мати з дітьми облаштувалися в селі Голосків. Тут їм надали будинок та постійно допомагають. Про життя родини розповідає Суспільне. 

“Діти спали в джинсах”

Всього в сім’ї Галицьких 9 дітей. Та двоє з них вже дорослі і мешкають в інших областях. Родина мешкала на Донеччині. Мати Ніна Галицька розповідає, що довелось з дітьми виїхати з дому 28 березня, коли поблизу будинку почули вибухи.

— Діти дуже боялися. Спали в джинсах, щоб одразу піднятися й спуститися в підвал. І коли вже діти 27 числа ввечері прибігли й кажуть: "Поїхали вже куди-небудь, бо ми вже не спимо", тоді ми вирішили, що потрібно евакуюватись, — розповідає Ніна.

Виїхати з області було непросто. Бракувало пального. Та, на щастя, допомогли українські військові. 

— З 24 лютого вже заправки не працювали в Донецькій області. Бензину не було. Для того, щоб виїхати, потрібен був бензин і ми нашим солдатам відвозили продукти, пиріжки пекли, сигарети передавали, те, що треба було їм. А вони нам дали бензину. І ми на цьому бензині доїхали до Кропивницького, з Кропивницького заправилися і далі вже на Хмельницький, — згадує жінка. 

Знайшли притулок в Голоскові

Родина доїхала до Хмельниччини і зупинилась у селі Голосків Меджибізької громади. Місцеві жителі, кажуть, зустріли як рідних.

— Нам в штабі запропонували будинок в селі Голосків. Там не було продуктів, не було нічого. На наступний день нам староста, місцеві, волонтери привезли багато різних продуктів. Поприносили всі, що можуть. Вони до сьогоднішнього дня допомагають: то яблука, то мед, молоко дадуть. Ми думали, що буде гірше, — додає Ніна.

Також родині переселенців допомагає благодійний фонд “Карітас Хмельницький”. Наразі, сім’я Галицьких попросила у фонду бойлер.

— З сім’єю ми вже знайомі декілька місяців. Ми привозили їм різні речі побутового вжитку: ковдри й посуд. І наші дівчата реєстрували їх на грошову допомогу. За ці гроші вони зібрали дітей до школи. І зараз допомагаємо їм такими речами, як бойлер, від них був запит, — говорить фасилітатор фонду по роботі з громадами Анна Буткевич. 

"Робимо ангела, який нас охоронятиме"

Також соціальні педагоги благодійного фонду приїжджають до Меджибізької тергромади, аби проводити із дітьми-переселенцями майстер-класи.

— Ми малюємо, ми граємо в рухливі ігри, а сьогодні ми приїхали із майстер-класом. Сьогодні ми розвиваємо дрібну моторику рук. Через те, що в нас є шнурівка і ми розвиваємо свої пальчики. Завдяки пальчикам і рукам ми розвиваємо наш мозок, — розповідає аніматорка Леся.

Донька Ніни Вероніка Галицька доєдналась до майстер-класу не вперше. Дівчинка говорить, що відвідує його вже вчетверте.  

— Мені дуже подобається тут займатися чимось, робити поробки. Мені тут подобається, дуже класно. Сьогодні ми робимо ангела, який буде нас охороняти, — каже дівчинка. 

Родина Галицьких планує й надалі залишатися на Хмельниччині та будувати тут майбутнє. 

Читайте також:

• Любив небо і Україну: історія загиблого пілота Валерія Ошкало зі Старокостянтинова

• Художниця зобразила українські міста в образах жінок: як виглядає Хмельницький

• “Не міг залишатися осторонь”: танкіст Валерій Жуковський розповів про війну та волонтерство

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.