“Не міг залишатися осторонь”: танкіст Валерій Жуковський розповів про війну та волонтерство

Олена Кошарська

Скрін з сюжету Громадського

Валерію 52 роки. Він вперше поїхав на передову у 2014, як волонтер.
Згодом підписав контракт із 93-ю ОМБр “Холодний Яр”.
Чоловік воює танкістом та продовжує волонтерити.
Дізнавайтеся кого Валерій вважає відважнішими за танкістів та чому.

Танкісту Валерію Жуковському — 52. Військовий ще в 2014 пішов на фронт волонтером. Продовжив воювати в АТО й у 2015-2017 роках. З початком вторгнення 24 лютого знову повернувся на передову. Коротку розповідь про Валерія ми написали у матеріалі Як живуть та воюють танкісти: історія Валерія Жуковського з Шепетівки

В складі танкової бригади боєць брав участь у визволенні Харківщини. Наші захисники знайшли на тих землях чимало речей окупантів. Деякі навіть придатні для користування, а ті, що можливо, Валерій привіз для “Музею пропаганди”, який знаходиться у Шепетівці. Що саме привіз танкіст читайте в матеріалі Холодноярівець передав музею на Хмельниччині особисті речі окупантів

Новини Хмельницького - фото з “Не міг залишатися осторонь”: танкіст Валерій Жуковський розповів про війну та волонтерство — Це та наступне фото зі сторінки Музею пропаганди

Передаючи трофеї до Музею пропаганди, Валерій Жуковський розповів, як потрапив на передову та що йому доводилося робити. Його історією поділилися на сторінці музею.

Відео дня

— Ми набагато менша країна за територіальною площею, ніж рф, але своїм духом, розумом, патріотизмом, озброєнням витримали таку силу, яку має ворог. Ми сильна армія, — говорить захисник.

Усе почалося з волонтерства

Валерій Жуковський потрапив на передову з самісінького початку вторгнення росіян. Він не зміг залишитися осторонь подій, що відбувалися у країні, і з перших днів став волонтером.

У 2014-му чоловік їздив по передових позиціях Луганської і Донецької областей, аби доставити все необхідне для несення служби та виживання на війні нашим захисникам.

— Поїздки були дуже цікавими та небезпечними одночасно. Бувало, що їздив самостійно, хоч це і не дозволялося. Здійснюючи чергову волонтерську «подорож», розумів, що посилки треба довести за будь-яких обставин. Адже та сама мама щось передала бійцю, його дружина, дитина намалювала смайлик — це все є дуже важливим, — згадує боєць.

Він зізнається, що на той момент їздити на фронт, як цивільній особі, було страшно, але Валерій не одразу це усвідомлював.

— Під час поїздок по ділянках ведення бойових дій не усвідомлював, що може статися, наскільки це небезпечно. Пізніше, коли повертався додому, розумів, що ці виїзди були дуже страшними, і міг потрапити під обстріл чи в інші неприємні ситуації, — каже танкіст.

Як Валерій став холодноярівцем

Поволонтеривши деякий час, Валерій Жуковський вирішив вступити до лав Збройних Сил України. Він каже, що побачив у зоні бойових дій 19-річних хлопців, які не дивлячись на свій юний вік і навички стали на захист рідної землі. Це підштовхнуло його укласти контракт із 93-ою ОМБр «Холодний Яр».

— У 2015 році добровільно пішов у бойову бригаду, а саме у танковий батальйон 93-ої, оскільки ще за радянських часів проходив строкову службу у танкових військах, добре вмів ними керувати та знав їх особливості, — пояснив головний сержант.

Довідка:

93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України чисельністю в бригаду. Місце дислокації — смт Черкаське (Новомосковський район, Дніпропетровська область). Входить до складу Оперативного командування «Схід».

Від самого початку бере участь у війні на сході України з Росією. Підрозділи бригади пройшли найзапекліші бої війни, включно з боями під Іловайськом та Донецьким аеропортом.

З початку війни 2022 року 93 ОМбр обороняла Україну на різних напрямках: Сумщина, Харків, Ізюм, Балаклія, Бахмут і Соледар.

Бригада носить почесне найменування «Холодний Яр» — на честь історичної місцевості Наддніпрянської України, що уславилася своїми повстанцями.

Валерій 3 роки перебував в АТО (з 2018 року — «Зона ООС» – ред.). За цей час танкіст пройшов гарячі точки на Луганському та Донецькому напрямках:

Кримське
Попасна
Піски
Водяне.

У 2017-му він демобілізувався та повернувся до цивільного життя. Каже, це тому що не було контрнаступальних дій на передовій. Чоловік продовжив працювати будівельником і займався туристичними перевезеннями.

Знову у строю

Розмірене життя змінило 24 лютого 2022 року. З початком повномасштабної війни Валерій Васильович добровільно повернувся у рідний танковий батальйон 93-ої ОМБр «Холодний Яр». Він пройшов бої на Харківському напрямку.

— Коли повернувся на службу у 93-тю бригаду, зустрів багато знайомих, з якими воював ще в АТО, зокрема мобілізованих 2015-2016 років. До речі, їх дуже багато в танкістах, — згадує боєць.

Зізнається шепетівчанин і про особисту трагедію. У військового в боях загинув син. Валерій навіть не встиг попрощатися. Хлопцю був всього 21 рік.

— 11 числа (травня - авт.) в мене загинув син. Мій внєбрачний син, офіцер, тільки випустився, молодий. Я з ним не спілкувався 11 років. Я його знайшов за півдня. Особисто я підняв всіх на ноги. І я його знайшов, але вже знайшов в морзі, — з сумом повідомив танкіст.

Під час служби Валерій Жуковський отримав звання штаб-сержанта. Він виконував не тільки свої обов’язки та бойові завдання, але й допомагав вивозити з поля бою поранених побратимів та родини друзів по зброї у мирні міста. Та свої заслуги захисник применшує, каже в ЗСУ, є ті, хто крутіший від танкістів.

— Ми плідно співпрацюємо з піхотою, адже танкісти завжди з нею. Взагалі піхота — це у тисячу разів більше герої, дуже відважні люди. Ви тільки уявіть: на них броніки, джавеліни, вони постійно під обстрілами, падають на землю, потім знов встають і йдуть у бій. Ми між собою навіть жартуємо, що їм треба платити по мільйону вдень, — говорить військовослужбовець.

Наразі танкіст продовжує стояти на захисті країни, нашого народу, своєї родини та звільняти українські землі від окупанта.