Вони пройшли найгарячіші точки. Розповіді бійців тероборони Хмельниччини

Олена Кошарська

Тут і далі фото зі сторінки 86 батальйону терборони Хмельниччини

З перших днів війни вони знаходяться “на нулі”.
У складі 86-го батальйону тероборони Хмельницького служить сотні чоловіків та жінок.
Всі вони прийшли добровольцями, і за рік пройшли бої у Харківщині, Херсонщині та Донеччині.
Ділимося розповідями хмельницьких тероборонівців.

86-й окремий батальйон територіальної оборони — один з найдосвідченіших підрозділів ТрО Хмельниччини. З початком війни сотні чоловіків та жінок добровільно вступили до бригади тероборони. А після кількох місяців тренувань та навчань вирушили у зону бойових дій. Так колишні водії, вчителі та депутати стали повноцінними військовослужбовцями.

— Чомусь у нас всі вважають, що ТрО в тилу повинні бути. Там друга, третя лінія оборони. Можливо хтось так і стоїть, але мій батальйон знаходиться постійно “на нулі”. Починаючи з Харкова і до Херсонщини. Коли я вже прийняв батальйон ми вийшли на Херсон. Дуже було важко. Особливо перша позиція була дуже важка, але якось хлопці згуртувалися і в нас там майже не було втрат, — розповідає підполковник Юрій Дячок, командир 86-го окремого батальйону ТрО Хмельниччини.

Відео дня

Саме 86-й батальйон із самого початку брав участь у наступах в найгарячіших точках бойових протистоянь. Впродовж року військові захищали українські кордони на різних ділянках фронту Харківщини, Херсонщини та Донеччини.

— На превеликий жаль всі ті, хто в 86-му батальйоні — то не є “спецура”. То не є люди, які навчалися за кордоном або десь в інших навчальних закладах, здобували освітній рівень військового. Це, зазвичай, звичайні водії, підприємці, пересічні громадяни міста Хмельницького і області, які до війни відпочивали, займалися особистими справами. Але настільки згуртувала їх ця війна, що з часом люди зрозуміли зміст себе. Тут робили речі, які зараз стають легендою, будуть лягати в листки історії нашої країни, — додає майор Микола Светліщев.

Тероборона стала новим видом піхоти у ЗСУ. Хмельницькі захисники горді, що носять шеврони ТрО. Вони зізнаються, що для них це військова сім'я.

— У батальйоні є хлопці різних професій і дівчата, багато дівчат різних професій. Але шана велика кожному. Тому що залишити роботу улюблену і піти вже рік здійснювати ті бойові задачі, які нам ставлять командири — це шана кожному бійцю, який зараз боронить нашу країну, — зізнається боєць Сергій Яковлев з позивним “Ронін”.

Їхнє основне завдання — стримувати ворога. Однак, ситуація на фронті змінюється щодоби. Тероборонівці зізнаються, що вони перебувають під прямим вогнем, буває, що противник їх оточує, потрапляють під арт-обстріли.

— Я пішла воєнкомат і мене просто мобілізували. Я просто попала саме сюди і я цим дуже задоволена. В нас надзвичайно круті хлопці. Хмельничани, рідні, земляки — це надзвичайні люди. Я була вже з ними в бою пліч-о-пліч. Це люди, якими можна пишатися, — говорить тероборонівка Тетяна Криштоф.

Ці “залізні люди” виконують свої обов’язки більше, аніж на 100%, аби врешті настав день Перемоги над ворогом. Дивіться розповіді бійців 86-го батальйону ТрО мельниччини у сюжеті “Першого Подільського”: