“Там українець почуває себе олігархом”: хмельницький велотурист Сергій Толстіхін про бюджетні мандри Європою

Галина БІЛЕЦЬКА

Бюджетні мандри - це реально.
Велотурист Сергій Толстіхін поділився лайфхаками.
Де та як в Європі відпочити “за копійки”, а де навіть у вбиральню сходити дорого, читайте у нашому матеріалі.

Сергій Толстіхін подолав тисячі кілометрів Європою на велосипеді. Ночував у психушці та на грецьких руїнах з ножем у руках. Був у тисячолітньому борделі та пив каву із послом. Куштував смаженого оселедця в Швеції та їв рульку на славетному “Oktoberfest”. В свою останню мандрівку він накрутив близько 5 000 кілометрів на залізному коні на пару з коханою Юлею. З посмішкою, він називає велотур ще й “алкотуром”, адже спробував національні напої кожної з країн.

Скажете дорого і де взяв такі гроші… Ми розкажемо. Виявляється мандрувати можна бюджетно. А Сергій Толстіхін за 6 років велотуризму в цьому ас. Лайфхаки від нього, читайте у нашому матеріалі. Радимо взяти ручку і нотатник.

Почнемо з того, на що свої гроші витрачає середньостатистичний мандрівник. За словами Сергія, це: харчування, проживання та сувеніри. На всьому цьому, зазначає мандрівник, можна добряче зекономити.

Відео дня

Порада №1 - “Купуйте їжу в супермаркетах”

Сергій розповідає, що значну частину мандрівки на харчі вони з Юлею взагалі не витрачалися, адже жили у гостинних незнайомців, з якими домовлялися попередньо через інтернет. Ті їх і годували, і житлом забезпечували ще й культурну програму організовували. Самостійно ж харчувалися переважно із супермаркетів. За словами веломандрівника їжа у великих супермаркетах Європи часами дешевша навіть ніж в Україні.

Новини Хмельницького - фото з “Там українець почуває себе олігархом”: хмельницький велотурист Сергій Толстіхін про бюджетні мандри Європою — Фото Сергія Толстіхіна

Супермаркет супермаркету різниця. У Європі є кілька бюджетних мереж, ми такі маркети зустрічали в кожній країні. Купувати я б радив саме там. Наприклад, це такі мережі, як “Lidl”, “Penny”. Вони скрізь мають однаковий дизайн. Знайти їх легко. Я скажу, що там іноді навіть набагато дешевше ніж у нас. Мандруючи такими країнами, як Польща та Німеччина, в супермаркетах, українець взагалі відчуває себе олігархом. Наприклад, в Польщі 400 мілілітрів йогурту ми знаходили за 80 центів. Літровий йогурт зі шматочками фруктів в Німеччині коштує 1,5 євро, а в нас такої тари взагалі немає. В нас за 300 мілілітрів платимо 25 гривень в середньому, а це десь долар. В центрі Гамбурга в супермаркеті ми знаходили нектарини за 89 центів. А в нас на той час вони коштували в районі 40 гривень. Нарізаний хліб в Європі ми спокійно знаходили за 50 центів.

Сергій розповідає, що в середньому європейці витрачають на їжу 15-20 % своєї зарплати. При цьому мають забиті холодильники всілякою смакотою. Крім того величезний плюс веломандрівник бачить в асортименті європейських супермаркетів. Там дуже багато корисних салатів із фруктів та овочів, які продають готовими у зручній упаковці.

Наші ж витрачають половину місячного бюджету тільки на їжу. І мають запаси скудніші. Мандруючи Україною, у супермаркетах ми себе не балували так, як за кордоном. Мені сподобалося різноманіття готових сендвічів, гамбургерів і салатів. Товар такий псується швидко, тому його мають продати за день. Через це на нього шалені знижки. За євро ми могли купити велику пластикову тарілку повну салату або пару сендвічів за ту ж саму ціну. В супермаркетах ми знайшли продукти та упаковки, яких ніде більше не бачили. Наприклад, суп на вигляд, як упакована лікарська ковбаса, - розповідає мандрівник.

Дешевий в супермаркетах і алкоголь. Ціни на вина стартують від 1,5 євро, а пиво, за словами Сергія, можна знайти і по 30 центів. При цьому, він говорить, що смак значно кращий ніж в нашого хмільного.

Нам там в коментарях у Facebook писали, що в нас “алкотур”, але ми цього і не соромимся. Скуштувати національний алкоголь кожної з країн - це ж супер. Ми цінуємо такі напої, але не міцні: пиво і вино. В Скандинавських країнах ми не купували взагалі алкоголь, бо він там дуже дорогий. Через велике мито. Пити можна на паромах. Там і дешевше в два рази, і романтика. А от у Франції кожен день завершувався вином. Ми спробували 4 вида вина і купу різних сирів. В їхніх супермаркетах сири дешеві. Камамбер ми за 28 гривень, якщо перевести на наші, брали, - пояснює Сергій.

Для тих, хто хоче бюджетно спробувати національні страви, а не їжу із супермаркету, мандрівник радить ретельно готуватися. В поміч буде “Google”. З його допомогою треба визначитися, що вважають національною стравою тієї чи іншої країни.

Основний лайфхак - це дивитися, де найбільше стоїть людей, куди черги. Коли були в Неаполі - столиці піци, побачили, що до одного кіоску просто тьма народу стоїть. Там готували за старовинним рецептом піцу, який з покоління в покоління передається. А у Стокгольмі ми їли смаженого оселедця. Там є культове місце. Це такий собі кіоск у центрі міста з жовтою вивіскою “Fisk-Риба”. Йому вже півстоліття. Там подають смаженого оселедця із пюре, салатом та хлібом. Коштує це 2 євро. В ресторанах тобі зазвичай національне і бюджетне не порадять. Тому тут вже треба гуглити, - говорить Сергій.

Порада №2 “Скористайтеся пошуковими сервісами”

За ночівлю у Європі доведеться викласти шалені гроші, якщо не підготуватися заздалегідь. Найкраще, за словами Сергія, шукати бюджетне житло за допомогою голландського ресурсу “booking” та ірландського “hostelworld”. Останній має найбільшу базу хостелів по всьому світі. Також Сергій радить ретельно ознайомитися з відгуками, щоб уникнути “підводних каменів”.

У нас готель “Центральний” - 400 гривень і ночуй. Там за такі гроші ми не могли знайти навіть поганенький кемпінг. За двох ми платили від 18-30 євро. У хостелах ми не ночували. Цього разу це були або кемпінги, або у людей. Але з попереднього досвіду можу сказати, що ціна за хостели з одного стартує від 10 євро.

Якщо ви велосипедисти, то за житло можна взагалі не платити, але для цього теж доведеться заздалегідь домовитися. Існує спеціальний сервіс велоспільноти “Warmshowers”, де велотуристи з різних країн пропонують прийняти в себе таких же мандрівників абсолютно безкоштовно.Так, Сергій розповідає, що в Бремені вони з Юлею заночували у сліпого велотуриста. До речі, сервіс “Couchsurfing” працює за тим самим принципом, але доступний для всіх.

Ми домовилися з ним по інтернету. Він нас дуже класно прийняв, а за пару днів знов когось приймав. Він велотурист, який абсолютно сліпий. В дитинстві дуже погано бачив. А у 25 років взагалі осліп. Проте велосипед не покинув, їздить на тандемі. В нього є подвійний велосипед. Він знаходить собі друзів і з ними їде у мандрівку. Зрячий сидить спереду і керує, а він позаду крутить педалі. До речі із себе весь такий стронгмен. Остання його подорож 4 000 кілометрів: Туреччина-Іран. В нього є собака поводир. Її виділила держава. За виховання такого пса з бюджету виділяють 35 тисяч євро і дається він сліпому раз і на все життя. До смерті або собаки, або господаря, - розповідає мандрівник.

Порада №3 - “Магнітики шукайте віддалік центру”

Відвідати 20 країн і нічого з них не привезти - це не про Сергія і Юлю. До речі, як і про будь-якого мандрівника. Значна частина бюджету під час подорожей зазвичай йде саме на категорію “Сувеніри”. Веломандрівники вирішили з кожної країни везти магнітики. І пам’ять, і холодильник дизайнерський, і місця багато не займає. Що для подорожі на велосипеді вкрай важливо. Якщо купити такий сувенірчик в Амстердамі не було проблем, то від цін в Польщі туристи просто впали в ступор.

Найдешевші магніти в Амстердамі. За євро можна три штуки придбати. Там ми купили перший металевий магніт у вигляді велосипеда. Тепер будемо колекціонувати їх. В Амстердамі взагалі багато дивовижного. Бачили навіть музей марихуани і презервативів. В країнах Прибалтики ми купували магнітики за 1,5 - 2 євро. Словаччина, Угорщина - ціни на сувеніри теж терпимі. А бували такі країни, що магнітик коштував, як день нашого життя. В Польщі - дешевезна на все. А коли дійшли до магнітів - ми були в шоці. Найдешевше за 5 євро знаходили. Були і до 8 євро. А в Страсбурзі ми купили найдорожчий магніт за 10 євро. Це великий гарний годинник, який висить у нас на холодильнику, і досі ходить, - розповідає велотурист.

Зекономити на сувенірах, за словами Сергія, можна у великих супермаркетах або купуючи із яток. В центральній частині міста, в сувенірних лавках, вони зазвичай дорогі. А за кілька кварталів можуть ті ж самі речі коштувати вдвічі дешевше. Тому тут слід не лінуватися, а трохи пройтися.

В Амстердамі ми натрапили на цілі супермаркети із сувеніркою. А найдешевше купувати на розкладках у людей. Тут теж спрацьовує принцип “черги”, де вона більша, там дешевше, - пояснює Сергій.

Що в Європі дуже дорого

Сфера послуг у країнах Європи дуже дорога. За словами Сергія, це пов’язано із високими зарплатами і шаленими податками. Каву з собою там не купиш, потрібно йти лише в кав’ярню або ресторан. В них практично немає ФОПів, бо малому бізнесу такі податки не по кишені.

Хто б там що не говорив, а я вважаю Україну податковим раєм. Те, що ми тут сплачуємо в державу - мізер, порівняно з тим, що платять вони. Там іноді 50-70% іде не в кишеню, а в державу. Податки просто шалені. Ймовірно через це, в них практично відсутня така фішка, як кава з собою або, як говорять в Європі, “Coffee to go”. Натомість вона популярна у нас в Хмельницькому. От за що нам не соромно, так це за нашу каву. Вона є на кожному кроці, переважно дуже смачна і дешева. Тоді, як мінімальна кава в європейському кафе буде коштувати 3-5 євро, - розповідає велотурист.

В такому випадку, говорить Сергій, виручають будівельні супермаркети, де діє безліміт. Там працюють невеликі кав’ярні з безмежним доступом до кави. В них можна відпочити, попити запашного напою та поїсти. І все це за копійки. А в мережі супермаркетів “ Coop”, за словами велотуриста, можна випити велике капучіно за євро.

Це щось типу нашого “Епіцентру”. Але та частина, де всі ґаджети. Туди зазвичай дуже багато наших людей приходить на каву. Бо там дешево. Діє все за таким принципом: ти купуєш чашку і разом з нею отримуєш право безлімітного доступу до кави. Можеш пити, скільки влізе. Теоретично туди можна прийти зі своєю чашкою, сісти і пити ту каву. Цього ніхто не контролює. Там також можна з’їсти хот-дог за 50 центів. Наш рекорд був 6 хот-догів на двох. За 5 євро і наїлися, і напитися і до інтернету безкоштовно підключилися. В звичайних кафе лише 1 чашка кави коштує в районі 5-и євро, - говорить Сергій.

Щоб зробити зачіску в Європі треба добряче розкошелитися. Бо, як говорить Сергій, дорога оренда приміщень. За його словами, мінімальна стрижка буде коштувати від 10 євро для чоловіків. Для жінок же ціни стартують від 20 євро і вище. А в деяких країнах, за словами мандрівника, дорого навіть в туалет сходити.

Навіть в “McDonald’s” дуля з маком за тебе не попісяє. Треба на вході до туалету мати чек, що ти там щось купив. На ньому є код і лише з ним пропустять. У Мюнхені коду немає, але на вході стоїть охоронець і пропускає лише, коли 50 центів кидаєш. У місті переважно всі вбиральні платні. З платних, дешевше ніж 50 центів, ми не бачили взагалі. Безкоштовні в основному у Франції. А в Амстердамі ми натрапили на відкритий туалет для чоловіків у центрі міста. Ним жваво користуються і нікого це не бентежить, - зазначає Сергій.