На що приречені дивитись хмельницькі статуї?

Богдан Хмельницький на коні

Скільки ж суперечок у свій час викликав пам’ятник гетьману. Посадовці та архітектори не знали куди примостити велику фігуру. Пам’ятник, який мав стати символом міста, дивитися на нього з високого пагорбу на перехресті Сковороди та Кам'янецької, поставили біля філармонії.

Довго не могли визначитися, куди ж буде дивитися гетьман, а кому доведеться бачити “п’яту точку” коня. Тому варіант з встановленням на майдані відразу відпав. От і залишився Богдан посеред дерев на Гагаріна. Приречений дивитися на кут обласної філармонії, постійні затори і ДТП, які часто трапляються на перехресті Кам’янецької-Гагаріна. Частенько доводиться вітати і депутатів, і артистів.  Ну а кінь під гетьманом дивиться на свої підковані копита.

Віра. Надія. Любов

Спиною до чиновників. Під час революції Гідності давні три берегині мали на що подивитись, багато чули і знали про секрети майданівців.

Щодня повз монумент проходять десятки посадовців. Поодинокі мітинги оживляють територію біля пам’ятника і сьогодні. Але найчастіше бачать сотні хмельничан, які ходять туди-сюди із стаканчиками кави.

Кобзар на зворотньому боці скульптурної композиції «Віра. Надія. Любов»

Теж не може похвалитися видом, на який споглядає. Може, щось є символічне у тому, що навпроти обласної адміністрації та ради розміщений кобзар. Адже з історії відомо, що кобзарі часто були сліпими. Та на випадок, якщо він і не сліпий, очі кобзаря дивляться зовсім не на адміністрацію - голова відвернута вбік, а очі опущені. Що ж, коли зацвітуть ті троянди на клумбі біля пам’ятника, ще хоч щось око йому милуватиме.

Тарас Шевченко 

Нехай похмуре обличчя поета не вводить нікого в оману. Насправді, Тарас щодня бачить тисячі посмішок  маленьких хмельничан, які граються у сквері, а також прогулянки закоханих парочок. Не раз чув зізнання у коханні, мелодійні колискові та щирий сміх.

5-метровий пам‘ятник кілька разів на рік збирає навколо себе хмельничан. У пам’ятні дати йому приносять квіти та вінки. Тарас - ровесник незалежної України. Спочатку в 1991 році встановили камінь, - на тому місті мали спорудити монумент. Через рік було офіційне відкриття.

Шевченко, крізь стовбури дерев, бачить колегіум імені Володимира Козубняка, а тому точно знає, хто запізнюється на уроки.  

Якби ж не сила-силенна голубів, які облюбували собі той сквер. Птахам то що: їм що культовий народний геній, що простий перехожий - всі є потенційним об‘єктом їхнього «прицілу».

Іван Франко

Приречений дивитися на музичне училище та на людей, які прогулюються парком. А щонеділі він оцінює різні антикварні речі, які приносять на «блошинний» ринок. Пощастило, що не бачить Іван того, що відбувається в закладах за його спиною. Він лише пам’ятає відвідувачів, які проходять повз нього. По вихідним у теплі дні Франко не буде сумувати, поки в барах гудітиме музика.

Богдан Хмельницький, що біля залізничного вокзалу

Теж має свою особливу місію дворецького. Адже, як прийнято вважати, бо таки є певна стратегія в його місці знаходження, він зустрічає всіх приїжджих. І так думають майже всі хмельничани, та Богдан навіть поглядом не привітає гостей. Тому що його погляд направлений на саме приміщення вокзалу, навіть на його верхню частину. Отож, не бачить того, що відбувається під ногами.

Барон Мюнхгаузен

Скульптори направили його погляд на задню частину півконя, на якому сидить барон, і з якої витікає вода. Адже кінь п‘є воду. Ну, або та вода має витікати, тай взагалі, то скульптура-фонтан. Але води не було довго в тому прибудованому басейні. Хіба калюжі від дощів.

Очі дивляться вниз, тому Мюнхгаузен може й не впізнати сусідів з прилеглих будинків, які проходять повз нього вже 48 років.

«Дід з диркою»

Скульптура «Український мотив», або ще як її називають «Дід з диркою», стоїть на Проскурівській, біля кінотеатру Шевченка. Дана абстракція нагадує людей. І важко сказати, де в них очі. Та журналісти вирішили пофантазувати і уявити, де б могли бути очі в того «діда з диркою». Вирішили, що на верхній частині «діда», що нагадує голову. І от ці уявні очі приречені дивитися на медичний коледж. А також на тисячі перехожих, які щовечора виходять на променад.

В‘ячеслав Чорновіл

Приречений дивитися на мур Альфа-банку та двоповерховий жилий старий будинок за цим муром. Завжди серйозний Чорновіл споглядає невгамовний потік машин та людей, які бігають у справах.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.