Понад 400 років було у власності поляків та поміщиків: історія мікрорайону Книжківці

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Раніше це було село, а його першочергова назва — Книшківці.
Селяни займалися землеробством, возили товари до Летичева.
Повна історія мікрорайону — у матеріалі.

Книжківці — мікрорайон на південно-східній околиці Хмельницького, який до 1981 року був окремим селом. Перші згадки про нього датуються XVI–XVII століттям, коли поселення належало польським магнатам. Тут працював цегельний завод, а місцеві мешканці заробляли перевезеннями та землеробством. У радянські часи Книжківці стали колгоспним селом, а згодом — невід’ємною частиною Хмельницького. Розповідаємо історію розвитку Книжковець.

Гайдамацькі повстання, чума та розвиток землеробства

Книжківці знаходяться на південно-східній околиці Хмельницького. Тут протікає річка Кудрянка. Раніше це було село. Достеменно невідомо звідки пішла назва, однак існує декілька версій. Перша з них — що назва пов’язана із іменем Книш. Як зазначено в документах Центральної бібліотечної системи Хмельницької громади, так, можливо, звали першого жителя села. Інша версія полягає в тому, що в данину тут пекли хліб з діркою посередині, який називали книш. Відтак першочергова назва — Книшківці. Вже із 1795 року в документах назва села вказана як Книжківці.

Перша згадка про село датується XVI-XVII століттям і пов’язана з родом польських магнатів Клечинських, який на той час володіли поселенням. Пізніше населений пункт перейшов в руки поляка-католика Адама Чарторийського. Під час гайдамацьких повстань під проводом Максима Залізняка у 1767 році, Чарторийський переїхав до Польщі, адже боявся бути страченим. Чимало книжківчан загинуло під час придушення повстання, а після — прийшла чума, яка протягом 1769-1770 років забрала життя багатьох селян.

Приблизно у 1772-1773 роках Чарторийський повернувся із Польщі, купив нових кріпаків у сусідніх селах, зокрема у Шумівцях, Ружичній, Копистині й таким чином став заселювати й відроджувати Книжківці. Тут відбудували панський маєток, селянські хати. Намагаючись налагодити стосунки з селянами, родина Чарторийських побудували у 1782 році дерев’яну церкву на честь Святої Параскеви.

Одним із тих, хто вніс неабиякий внесок у розвиток села був Летичівський землевласник Мацей (Матвій) Христофорович Журовський. У його власність Книжківці перейшли наприкінці XVIII століття. У 1821 році він побудував млин, а через 8 років дав кошти для спорудження вже кам’яної Свято-Параскевської церкви.

Наступною власницею села стала поміщиця Афелія Хвалибог, яка у 1870-х побудувала на околиці цегельний завод. Там книжківчани працювали сезонно, хоча переважною частиною їхньої діяльності було землеробство.

Також селяни заробляли перевезенням товарів та людей по Летичівській поштовій дорозі (проходила по лінії теперішньої вул. Чорновола — Копистинського шосе). Мешканці сусіднього Проскурова намагались користуватись послугами саме книжковецьких перевізників, які брали меншу платню, аніж їхні міські колеги. Міжповітовий кордон проходив по річці Кудрянці, отож і Книжківці, що розташовувались на її правому березі, перебували у Летичівському повіті. Проскурівським купцям, які возили товар до Летичева, залишалося лише перетнути кордон (тобто Кудрянку) та найняти дешевших книжковецьких перевізників.

Вже за радянських часів, у 1930 році тут був заснували колгосп «Червоний партизан». Під час Другої світової війни село 8 липня 1941 року було окуповане німецькими військами (звільнене 25 березня 1944 року). Окупанти одразу ж забрали і відправили в Німеччину колгоспних корів та овець. 70 осіб відправили на каторжні роботи.

У Книжківцях було створено підпільну організацію, яку очолив Семенцов. Підпільники розповсюджували листівки, підтримували зв’язок із партизанським загоном і постачали партизанів продуктами. Фашисти, дізнавшись про діяльність організації, заарештували Семенцова та ще декількох партизанів. Після жорстоких катувань їх розстріляли.

Після визволення села колгоспники почали відбудову зруйнованого фашистами господарства. У 1947-1951 роках колгосп очолював Присяжнюк Орест Павлович.

Пізніше колгосп «Червоний партизан» назвали іменем Щорса. У 1962 році він влився у копистинський колгосп «Поділля» і Книжківці стали бригадним селом.

Ось який вигляд мікрорайон Книжківці має зараз:

Визначні місця мікрорайону

Свято-Параскевинський храм

Як ми уже згадували, у 1782 році тодішні власники Книжковець князі Чарторийські побудували в селі дерев’яну церкву на честь Святої Параскеви. На той час майже усі церкви на Брацлавщині були уніатськими, відповідно церква в селі Книжківці на момент заснування стала уніатською. В 1794 році М. І. Трембовецький разом із парафією перейшов у православ’я. У 1829-му на місці дерев’яної з’явилася кам’яна церква.

На початку XX століття була добудована дзвіниця, проведено декілька капітальних ремонтів. Всі ці роки, за сприяння священників, вона поступово розбудовувалася. У 1939 році церкву закрили, а в 1942 році знову відкрили для відправлення богослужінь. Це одна з небагатьох церков, що діяла навіть за часів радянської влади.

Згідно із даними Youcontrol, наразі церква належить до УПЦ.

Навчально-виховне об’єднання № 23 (зараз — Гімназія №23)

Історія навчального закладу розпочалася у 1885 році, коли в Книжківцях відкрили церковноприходську школу. Навчання тривало всього три роки. На той час в трьох класах здобували освіту 32 дитини, а викладав у них всіх — один учитель. Після 1920 року у хаті священника організували школу лікнеп. У ній був один клас, в якому вчилося 10 дітей. Перший випуск 7 класу Книжковецької неповної середньої школи відбувся у 1933 році — його закінчили 14 учнів. У роки Другої світової війни тут проводили тільки початкове навчання. У 1952-1957 роках будували нове приміщення школи. В 1992 розпочали будівництво спортивного залу. У 2002 заклад отримав новий статус — середня загальноосвітня школа ІІІІ ступенів. Нове приміщення введено в експлуатацію до Дня міста Хмельницького у 2008 році. У тому ж році у школі відкрили підрозділ дошкільного виховання. З липня 2012 року Хмельницька середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №23 перейменована на Навчально-виховне об’єднання №23. Зараз це — гімназія №23.

Клуб «Книжківці»

Історія клубу розпочалася ще у 1935 році разом з організацією у селі колгоспу. Згідно з інформацією Управління культури та туризму Хмельницької міської ради, він побудований силами селян клубу з хатою-читальнею (бібліотекою). До Другої світової війни тут проводилась культурно-масова робота, яка була призупинена у часи бойових дій та окупації. Після війни, відновивши свою діяльність, клуб і бібліотека вже не задовольняються старим приміщенням і у 1958 році колгосп імені М. Щорса розпочинає будівництво нового будинку культури, яке завершилось у 1963 році. Новий клуб і донині виконує свої функції.

Зараз тут функціонують різні гуртки художньої самодіяльності, регулярно на сцені клубу проводяться тематичні вечори, молодіжні вечори відпочинку, тричі на тиждень демонструються кінофільми. При клубі створений духовний оркестр і вокально-інструментальний ансамбль.

Цікаві факти:

Книжківці приєднали до Хмельницького у 1981 році;
Під час Другої світової війни на фронтах загинуло 136 книжківчан. На їхню честь у селі споруджено два пам’ятники;
30 листопада 1914 року у Книжківцях народився Григорій Щерба — мінералог, доктор геологічних наук, академік Академії Наук Казахстану, лауреат Ленінської премії (1958 р.)

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.