Чи законні обмеження для невакцинованих: позиція юристів та судів

Ілюстративне зображення

• Вакцинація незаконна, поліція не має права перевіряти сертифікати, влада обмежує право на вільне пересування, — такими є основні тези антивакцинаторів.

• Аналізуємо їхню позицію, спираючись на закони, пояснення юристів та рішення судів.

Цього місяця в Україні почали запроваджувати спеціальні карантинні обмеження, які стосуються громадян, не вакцинованих від COVID-19. Залежно від статусу та ситуації вимагається щеплення однією або двома дозами. У випадку відмови загрожує відсторонення від роботи, недопуск у заклади обслуговування та громадський транспорт.

У зв’язку з цим у соцмережах поширюється інформація про те, що такі обмеження порушують Конституцію України та інші закони. У цьому матеріалі ми аналізуємо позицію противників обов’язкової вакцинації, законодавство та судову практику.

Порушення права на вільне пересування

Статтею 33 Конституції передбачене право людини на вільне пересування. Цю статтю часто згадують противники вакцинації, які вважають незаконними обмеження для невакцинованих. Таким чином, на їхню думку, незаконним є відмова в наданні певних послуг, як от громадського харчування чи перевезень, людям без сертифіката. Цю позицію проаналізували фахівці «Вокс Україна».

Загалом вони зробили висновок, що противники вакцинації неправильно інтерпретують статтю 33. Зокрема, вони ігнорують словосполучення «за винятком обмежень, які встановлюються законом».

Як зазначається, карантинні обмеження в Україні встановлюють згідно із законом «Про захист населення від інфекційних хвороб». Його положення передбачають додаткові обмеження прав фізичних та юридичних осіб, а також додаткові обов’язки. Про це йдеться у статті 29.

Примусова вакцинація

Перш за все зупинимося на нормах рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Хмельницької ОДА, яке діє від 23 жовтня. Ним, зокрема, передбачена вакцинація працівників та відвідувачів окремих закладів, наприклад, громадського харчування. Такі норми не можна вважати обов’язковою вакцинацією, оскільки передбачена альтернатива — тестування. Крім того, не передбачена відповідальність саме за відсутність сертифіката про вакцинацію.

Обов’язкова вакцинація від COVID-19 передбачена наказом Міністерства охорони здоров’я. Йдеться про працівників:

• центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів

• місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів

• закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності

Наказ передбачає відсторонення працівників від роботи у разі відсутності вакцинації без збереження заробітної плати.

Обов’язкова вакцинація передбачена статтею 12 закону «Про захист населення від інфекційних хвороб». У ній йдеться про те, що обов’язковими є щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу.

Крім того, працівники окремих професій, виробництв та організацій підлягають обов’язковим щепленням проти інших інфекційних хвороб у разі, якщо їхня діяльність може призвести до захворювання відповідною інфекційною хворобою або її поширення. Перелік професій, виробництв та організацій затверджується МОЗ.

Також стаття 12 передбачає можливість запровадження обов’язкової вакцинації від небезпечної інфекційної хвороби на окремих територіях або об’єктах.

Обов’язкову вакцинацію також передбачає закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Про це журналістам vsim.ua розповіла кандидат юридичних наук, директор юридичної фірми «Терра-Партнер» Оксана Мірошниченко.

Зокрема, у статті 5 цього закону сказано, що громадяни зобов’язані «…проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках».

— В Інтернеті є багато коментарів юристів, які переконують громадян про порушення їхніх прав у випадку змушування до щеплення. У більшості випадків це маркетинговий хід для збільшення власної клієнтської бази та отримання прибутку, — розповіла Оксана Мірошниченко у коментарі журналістам vsim.ua.

Попри законодавчі норми противники вакцинації намагаються оскаржити її обов’язковість. Це стосується як українських антивакцинаторів, так і європейських. Наведемо кілька прикладів.

У березні цього року Верховний Суд визнав правомірним відсторонення нещепленої дитини від освітнього процесу. На думку суддів, право на освіту у випадку відсторонення не було порушене, оскільки законодавством передбачені альтернативні форми навчання.

— Держава, установивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов’язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самої нещепленої дитини. Отже, право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, — йшлося у повідомленні пресслужби суду.

Сайт «Deadlawyers» опублікував огляд рішень Європейського суду з прав людини щодо обов’язкової вакцинації. Україна визнає юрисдикцію цієї установи, а українські суди, зокрема Хмельницький міськрайонний, використовують його практику при винесенні рішень.

Серед прикладів є справа «Соломахін проти України» 2012 року, де громадянин оскаржував вакцинацію від дифтерії. У своєму рішенні ЄСПЛ визнав, що вакцинація була втручанням у право на повагу до приватного життя, а саме фізичну та психологічну недоторканність, передбачені статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.

— Однак таке втручання було передбачене законодавством України та переслідувало легітимну мету охорони здоров’я, що не може вважатися порушенням статті 8 Конвенції, а саме права на приватне життя, — зазначалося у рішенні суду.

Пізніше це рішення ЄСПЛ український Верховний Суд використав при розгляді іншої справи. У ній йшлося про хлопчика, якому у віці 18 місяців не зробили щеплення проти дифтерії, коклюшу та правця, оскільки його матір була проти вакцинації. Згодом цього хлопчика відмовилися прийняти у дитячий садок, що стало приводом до позову.

На думку суддів Верховного Суду, вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто у цьому питанні переважає принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об’єктивні підстави — тобто було виправданим.

Порушення медичної таємниці

Принаймні від 16 жовтня у Facebook поширюється публікація, де наголошується на порушенні медичної таємниці у зв’язку з перевірками сертифікатів про вакцинацію. Зокрема, цей допис потрапляв і у спільноти Хмельниччини.

Автор посилається на статтю 39-1 закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я», де йдеться про медичну таємницю. Вона передбачає захист інформації про стан здоров’я людини, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та відомості, отримані при медичному обстеженні. Аналогічна норма міститься у статті 286 Цивільного кодексу. Втім, серед перелічених відомостей немає згадок про профілактичні заходи загалом та вакцинацію зокрема.

Перевірка сертифікатів поліцією

У тій же публікації зазначається, що поліція не має права перевіряти сертифікати, оскільки, згідно з законом «Про Національну поліцію», не має таких повноважень.

Карантинні норми можуть визначатися як Кабінетом Міністрів України, так і органами місцевого самоврядування. Це передбачено статтями 29 та 30 закону «Про захист населення від інфекційних хвороб». Відповідальність за порушення карантинних норм передбачена статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під карантинними нормами маються на увазі як вимоги закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», так і інші акти законодавства та рішення органів місцевого самоврядування.

Основні повноваження поліції перелічені у пункті 1 частини 1 статті 29 закону «Про Національну поліцію». Вони передбачають, зокрема, те, що поліція вживає заходів для виявлення та припинення правопорушень, здійснює превентивну та профілактичну діяльність. Це стосується в тому числі й адміністративних правопорушень.

У підсумку можна сказати таке:

• встановлені карантинні обмеження не є порушенням статті Конституції щодо вільного пересування, оскільки вона передбачає визначення таких обмежень законом

• примусова вакцинація проти COVID-19 зараз передбачена лише для окремих категорій працівників, і така норма відповідає законодавству та підтримується Європейським судом з прав людини у зв’язку з переважанням суспільного інтересу над приватним

• перевірка сертифікатів про вакцинацію не порушує медичну таємницю, оскільки законодавство не долучає до неї відомості такого типу

• поліція має право перевіряти сертифікати, оскільки закон покладає на неї обов’язок запобігати правопорушенням, припиняти їх та притягувати порушників до відповідальності

Читайте також:

• Хмельниччина переходить до «червоної» зони із 30 жовтня: що це означає

• Де та за скільки зробити ПЛР-тест у Хмельницькому (ІНФОГРАФІКА)

• У МОЗ пояснили, за яких умов можна вакцинувати проти COVID дітей від 12 років

• Щеплення хмельничан від COVID: нагадуємо, як і де працюють пункти вакцинації

• Черга до перехрестя з Кам’янецькою. У Хмельницькому ажіотаж серед охочих вакцинуватися

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.