Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи гуркоту, — МОЗ

Олена Кошарська

Фото ілюстративне

Дізнавайтеся які вправи та ігри можна зробити, аби зняти напругу та за яким алгоритмом слід діяти батькам.

Вже пʼятий місяць наші діти замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирен, що сповіщають про повітряну тривогу. Вони й досі часто починають плакати коли спрацьовує сигнал “повітряної тривоги” або тривожно питати “Мамо, росіяни знову пускають на нас ракети?”. Як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги розповіли в МОЗ.

Дитяча та сімейна психологиня Світлани Ройз каже, що боятися — це нормально. При цьому діти орієнтуються на реакцію дорослих і на те, як їм пояснюють те, що відбувається та які дії пропонують. Світлана Ройз надала декілька порад як можна заспокоїти та відволікти дитя під час гучних звуків сирени чи вибухів.

Діяти за алгоритмом:

Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом:

Відео дня

Нормалізація: дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.
Підтримка: важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
Завершення: після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: "Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались".

Варто акцентувати увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.

Можна пограти в терапевтичну “гру”: розтерти вуха і уявити, що з них “висипається” в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду.

Далі необхідно “будувати” місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.

“Практики”, щоб зняти напругу

Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож ви можете запропонувати дитині:

співати пісні
послухати аудіоказку в навушниках
на кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції
помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами
застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом)
пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо
пограти в “комахи” – одну з “псевдоагресивних” ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними
викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати
смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку
якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.