«Прикинься»
Прикинься, ніби любиш до цих пір,
А я прикинусь, що тобі повірив.
Любов твоя солодка як пломбір,
Але до неї вже нема довіри.
Прикинься, що не знаєш звідкіля
З’явився біль, якого не минути.
На наші душі падає гілля,
А нам його уже не відтягнути.
Прикинься, що не бачила межу,
Яку не слід було переступати.
Я і про це, будь певна, напишу,
З’єднавши все у віршик простуватий.
Прикинься, ніби нас уже нема,
Немає почуттів, думок, любові.
Отак піти я наміру не мав,
Але любов і кара завжди в змові.
