“Бачив страх в очах людей”. Коп із Хмельницького вступив до штурмової бригади “Лють”

Олена Кошарська

Тут і далі фото ГУ НП у Хмельницькій області

Віктор працював дільничим. Але відрядження на деокуповану Київщину все змінило.
Він побачив жахи, які залишив після себе “руський мір” та страх в людських очах, поруйновані будинки та масові захоронення.
Після того хмельничанин побував на Донеччині та Луганщині в складі спецроти.

— Хто має силу волі та впевненість у собі, має стати до лав захисників і боронити нашу країну, – переконаний боєць штурмової бригади «Лють» із позивним «Музикант». Як поліцейський став штурмовиком розповіли в поліції.

Ще рік тому Віктор працював дільничним у Хмельницькому. Але відрядження на деокуповану Київщину водночас змінило все його життя. Молодий офіцер побачив усі жахіття, яких завдали окупанти мирному населенню.

Відео дня

Повернувшись додому, хлопець одразу написав рапорт на переведення до спецроти «Богдан». З цими бійцями він вже встиг побувати в ротаціях на Донеччині та Луганщині. А з формуванням штурмової бригади «Лють» вступив до її лав і зараз проходить бойове злагодження.

Побачив жахіття, які принесли росіяни

У 2014-му році, коли почалась ця війна, Віктор ще був курсантом Львівського державного університету внутрішніх справ. Отримавши офіцерські погони, пішов служити дільничним у Хмельницькому. Усе в його свідомості перевернуло відрядження навесні минулого року на деокуповану Київщину.

— Дорогою до місця дислокації нас зустрічали гори спаленої техніки окупантів. Села обабіч траси стояли зруйновані та спустошені. Коли вже почали працювати, виявляли дуже багато стихійних захоронень, залишених ворогом боєприпасів, мін, розтяжок. Та найбільше вражали люди. В їхніх очах ми бачили страх. Від того, що довелось пережити. Від невизначеності майбутнього. Тож намагалися їм допомогти всім, чим могли, — згадує поліцейський.

Дві ротації на Схід

Ще у відрядженні хлопець вирішив перевестися до бойового підрозділу. Так Віктор опинився у спецроті «Богдан», бійці якої ще з 2014-го року боронять незалежність України. У першу ж ротацію Віктор потрапив на Донеччину. Друга була вже на Луганщину.

— Там ти реально стоїш лицем до лиця з ворогом. Звісно, страх присутній. Але це нормально, — розповідає Віктор. — Часом ворог підходить, а в будинках ще залишаються пенсіонери. Вони не хочуть покидати десятиліттями нажиті місця. Бояться невідомого. Доводиться вмовляти їх усіма способами. В укриттях бачиш дітей 6-7 років, які ховаються від бомбардувань. Вони ще життя не бачили, а тут таке… Це найбільше стимулює нашу лють і бажання перемогти ворога.

Коли розпочали формування штурмової бригади «Лють», Віктор вступив до її лав і зараз з побратимами проходить бойове злагодження:

— Якою я бачу перспективу? Найближчим часом війна закінчиться. Нашою перемогою! А ті, хто має силу волі і впевненість у собі, той має стати в лави захисників і боронити нашу країну, — переконаний боєць.