Еколог із Хмельницького Євген Попик став бойовим медиком на передовій

Колаж vsim.ua

• В мирному житті він головний спеціаліст Державної екологічної інспекції Хмельницької області. Під час війни став бойовим медиком у ЗСУ. 

• Євген Попик — боєць 76 окремого батальйону 102-ої окремої бригади ТрО.

• Він побував на кількох напрямках. Серед них — Бахмут та Запоріжжя. 

Хмельничанин Євген Попик став бойовим медиком 76-го батальйону 102 бригади ТрО Івано-Франківщини. Хоча до війни він працював головним спеціалістом Державної екологічної інспекції Хмельницької області. Чому пішов добровольцем, як захищав Донеччину та чого перекваліфікувався на медика Євген розповів в інтерв’ю телеканалу “Місто”. 

Як еколог став стрільцем

Євген пішов на війну добровольцем на другий день повномасштабного вторгнення. 

— 24 лютого 2022 зранку дружині зателефонував дядько з Харкова і сказав, що окупаційні війська заходять у Харків. Я пішов на роботу і там з колегами ми прийняли рішення йти до армії, захищати країну від ворога. Зранку 25 лютого ми були вже біля військкомату, — згадує про своє рішення Євген. 

Свій бойовий шлях Євген розпочав із посади стрільця. Так служив до кінця 2022 року. 

— До кінця 2022 року я був на посаді стрільця у роті контр-диверсійної боротьби 106-ої бригади ТрО, у складі якої я виконував різні бойові завдання, в тому числі на Бахмутському напрямку. Я боронив підступи під Бахмутом – це було село Підгороднє, не давав ворогу просунутися до траси Слов'янськ – Бахмут, — каже хмельничанин. 

За його словами, це була дуже важлива дорога для забезпечення наших бійців зброєю та боєкомплектами.

Перший бій Євгена

Своє перше зіткнення із військовими рф хмельничанину запам’яталося найбільше. 

— Якщо казати про свій перший бій – я цей день пам’ятаю похвилинно. Ми зранку виїхали на позиції і нам потрібно було пройти пішки приблизно 5 кілометрів. Вже на підходах до позицій нас помітив ворожий дрон і ворог почав обстрілювати нас з кулеметів, з АГС, мінометів, РПГ. Двоє бійців було поранено, а по нас з товаришем почав працювати ворог з РПГ, — розповідає Євген. 

Вони підповзли до невеликого окопу, де вже сиділо два бійці з іншого підрозділу, тож там було вже зайнято. Товариш Євгена Вадим застрибнув, він впав на Вадима. Так і пересиділи цей обстріл, а далі перейшли в інший окоп і добу тримали там оборону. За словами Євгена, проти них воювали, в основному, вагнерівці. Вночі вони одягали спеціальний одяг і їх було погано видно в тепловізори. 

— На передовій неможливо звикнути до постійних ударів артилерії та авіації – кожен момент він може відбутися і бійці повинні завжди бути до них готовими, — додає боєць.

Із стрільця — в медика

Нині ж Євген служить у 102-ій бригаді ТрО на посаді медика. Він пройшов медичний курс вже під час повномасштабного вторгнення. 

— До війни я з медициною був мало знайомий, але під час війни пройшов курс медичної підготовки і став бойовим медиком, — зізнається військовий. 

Свої завдання Євген виконує в окопах на передовій разом з бійцями. Його основне завдання при пораненні бійця – надати йому першу допомогу, стабілізувати стан та доставити до місця евакуації.

Про 102-гу бригаду, яка вже рік на передовій захищає Гуляйполе Запорізької області, в Євгена склалось своє особливе враження:

— 102-а бригада ТрО Івано-Франківщини — це ті «бородаті хлопчики», яким при житті треба поставити високий-превисокий пам’ятник, тому що вони не дали ворогу просунутись ні на метр. Ворог реально боїться наших хлопців у Гуляйполі. Ворог наразі не просувається, він буксує, ми їх зупинили. І я говорю зараз не тільки про військових, але і про волонтерів, про родини військових та усіх, хто взяв участь в обороні держави, — додає захисник. 

Вдома, у Хмельницькому, на Євгена чекають дружина та донька. Він зізнається, що дівчинці іноді складно пояснити чому він тут, на війні:

— Я іноді виходжу на інтернет зв'язок зі своєю донькою - це завжди тяжкі розмови про те, що я тут (на війні) роблю, і коли вона запитує «тату, чому ти там?» - я відповідаю – щоб ти могла спокійно ходити до школи, розвиватися, рости, відпочивати, — каже боєць. 

Дивіться повне інтерв’ю Євгена Попика в сюжеті ТРК “Місто”:

Читайте також:

• Втратив ноги на війні: в Кам’янці відбувся пробіг в підтримку пораненого воїна

• «Орків 3 тисячі — нас 56»: історія штаб-сержанта Івана Антонюка із Шепетівки

• Із російського полону звільнили ще 44 захисники. Серед них — двоє з Хмельниччини

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.