Хто отримав звання Героя України за останній рік та має зв’язки з Хмельниччиною

Дмитро Крамар, Володимир Сова-Лісовець та Денис Ріхтер

• Всі нагороджені є військовими та прикордонниками.

• Також звання позбавили одного зрадника за співпрацю з агресором.

Звання «Герой України» є найвищою державною нагородою, яку вручають громадянам України. Як виключення, ним нагороджували загиблих громадян інших держав, які вже отримали Орден Героїв Небесної Сотні. Всім Героям України вручають ордени — «Золоту зірку» або Держави. Першим нагороджують за геройський вчинок, другим — за видатні трудові досягнення.

Кожен із цих двох орденів громадянин України може отримати лише один раз, таким чином званням «Герой України» відзначають максимум двічі. Звання «Герой України» призначається указом Президента України за поданням органів державної та місцевих органів влади, правоохоронних органів.

У жовтні минулого року ми розповідали вам про 37 людей, які у різні роки отримали звання Героя України, і життя яких так чи інакше було пов’язане з Хмельниччиною. З того часу до них додалося ще 16 осіб, а 1 нагородженого позбавили цього звання. Таким чином їх тепер загалом 52.

Всі нагороджені званням з жовтня 2022 року є учасниками російсько-української війни. Більшість брали участь у захисті України під час повномасштабного вторгнення, а один загинув на Донеччині 2014 року. Крім того, всі 16 нагороджених є чоловіками, і всі вони отримали орден «Золота зірка». Позбавили звання Героя України В'ячеслава Богуслаєва, про нього в кінці матеріалу.

Нагороджені званням «Герой України» за останній рік

Юрчик Юрій Олександрович. Народився 24 червня 1985 року у Старокостянтинові. Навчався у прикордонній академії у Хмельницькому. Пішов служити у прикордонну службу, брав участь в АТО. У липні 2022 року вже був полковником, першим заступником командира мобільного прикордонного загону. 8 січня 2023 року, перебуваючи в районі Соледара, разом зі своїми підлеглими вирушив на допомогу побратимам, які потрапили під обстріл. Він евакуював двох військових, і під час надання їм медичної допомоги неподалік розірвався снаряд. Юрій Юрчик отримав травми, несумісні з життям. Нагороджений орденом «Золота зірка» 23 лютого 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Чорноморець Олег Васильович. Народився 25 квітня 1965 року у Коростені Житомирської області. 1986 року закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище (зараз — прикордонна академія). Відтак служив у Німеччині артилеристом, а 1990 року звільнився та пішов працювати на залізницю. Протягом 2014-2015 року служив у зоні АТО командиром батареї самохідних артилерійських установок «Гвоздика», а потім демобілізувався. Пізніше був мобілізований знову, спершу служив у військкоматі, а потім в артилерії. Коли почалося повномасштабне вторгнення, служив у морській піхоті в Маріуполі. У березні 2022 року під селом Зачатівка (Волноваський район Донецької області, поблизу адмінкордону з Запорізькою) батальйон Олега Чорноморця завдав значних втрат окупантам. Коли росіяни задіяли резерви, військовий дав артилеристам координати найбільшого скупчення загарбників. Коли по них «відпрацювали», на зв’язок він більше не вийшов. Тоді ж з’ясувалося, що Олег Чорноморець викликав вогонь на себе, коли його оточили та намагалися взяти в полон. Нагороджений орденом «Золота зірка» 23 лютого 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Ріхтер Денис Сергійович. Народився 15 липня 1987 року у Славуті. Після закінчення місцевої школи був призваний до ЗСУ. Згодом працював водієм та був на заробітках. 2014 року його мобілізували — спершу він служив у військкоматі, а потім — у 8-му полку. Заочно навчався в Інституті педагогіки та психології Луганського національного університету. Від 2015 року брав участь в АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення воював на підступах до Києва та на сході України. Загинув 25 травня 2022 року у Бахмутському районі. Нагороджений орденом «Золота зірка» 23 лютого 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Чехун Роман Георгійович. Народився 2 липня 1976 року у місті Бжеґ Опольського воєводства (Польща). 1993 року вступив до Харківського університету повітряних сил. Закінчив його 1998 року, після чого служив у різних частинах повітряних сил на заході України, зокрема з 2004 року — у Старокостянтинові. 2014 року брав участь в АТО/ООС. У жовтні 2021 року звільнився зі служби і того ж місяця як цивільний полетів у Туреччину освоювати «Байрактари». Повернувся в Україні у січні 2022 року, а на другий день повномасштабного вторгнення пішов у військкомат та мобілізувався у ту ж бригаду у Старокостянтинові. 12 березня у складі екіпажу на Су-24М Роман Чехун вилетів на бойове завдання — потрібно було завдати удару по колоні живої сили та техніки окупантів в районі тоді ще окупованого села Біляївка на лівобережжі Херсонщини. Староста села згодом розповів, що люди бачили, як у літак влучила ракета і він розвалився у повітрі. Висота була невеликою і пілоти не встигли катапультуватися. До місця події першими дісталися окупанти, однак згодом місцеві мешканці забрали тіла пілотів та поховали на місцевому кладовищі. Після звільнення села Романа Чехуна перепоховали у Старокостянтинові. Нагороджений орденом «Золота зірка» 23 лютого 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Корнійчук Олександр Вікторович. Брав участь в АТО/ООС. З початку повномасштабного вторгнення як штурман-оператор брав участь у бойових вильотах на Су-24М. 21 березня 2022 року поблизу адмінкордону між Покровським районом Дніпропетровської області та Запорізьким районом Запорізької області літак підбили. Екіпаж відвів його від населеного пункту та катапультувався. Пілот В’ячеслав Ходаківський загинув, а Олександру Корнійчуку вдалося вижити. Нагороджений орденом «Золота зірка» 20 березня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу.

Ходаківський В'ячеслав Анатолійович. Народився 5 жовтня 1981 року у Бердичеві Житомирської області. Закінчив Вище художнє професійно-технічне училище та Харківський інститут льотчиків військово-повітряних сил. 2004 року розпочав службу у Коломиї Івано-Франківської області, 2008 року перевівся у Старокостянтинів, де служив на різних посадах. Брав участь в АТО/ООС. З початку повномасштабного вторгнення робив бойові вильоти на Су-24М. Другим членом екіпажу був Олександр Корнійчук. 21 березня 2022 року поблизу адмінкордону між Покровським районом Дніпропетровської області та Запорізьким районом Запорізької області їхній літак підбили. Екіпаж відвів його від населеного пункту та катапультувався. Олександру Корнійчуку вдалося вижити, а В’ячеслав Ходаківський загинув. Нагороджений орденом «Золота зірка» 20 березня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу.

Коваленко Олексій Олександрович. Народився у селищі Малокатеринівка на Запоріжжі. 2003 року закінчив Харківський національний університет Повітряних сил, після чого його направили у Старокостянтинів. Там служив на різних посадах. Брав участь в АТО/ООС з 2014 року, виконував бойові вильоти. З початку повномасштабного вторгнення разом зі штурманом Сергієм Вербицьким захищав небо над Київщиною, Сумщиною, Чернігівщиною та Харківщиною. Встиг зробити 12 бойових вильотів. 22 березня 2022 року літак збили в районі Ізюма на Харківщині. Сергій Вербицький встиг катапультуватися, а Олексій Коваленко загинув. Його тіло знайшли та повернули додому лише після звільнення міста, у вересні 2022 року. Нагороджений орденом «Золота зірка» 26 лютого 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Вербицький Сергій Сергійович. Народився 1985 року. Служив у бригаді повітряних сил у Старокостянтинові, брав участь в АТО/ООС. З початку повномасштабного вторгнення виконував бойові вильоти як штурман в одному екіпажі з Олексієм Коваленком. 22 березня 2022 року їхній літак збили в районі Ізюма на Харківщині. Олексій Коваленко загинув, а Сергій Вербицький встиг катапультуватися. Приземлився він на окупованій території та три години зі зламаним ребром ішов пішки до своїх, пробираючись мінними полями. Нагороджений орденом «Золота зірка» 8 липня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Стрелков Георгій Миколайович. Народився 26 травня 1971 року у Вінниці. Навчався у прикордонній академії в Хмельницькому. Служив у Могилів-Подільському прикордонному загоні на Вінниччині. Після початку повномасштабного вторгнення керував облаштуванням оборонних споруд. 1 листопада 2022 року перебував в районі селища Невельське на Донеччині. Тоді стався артилерійський обстріл, і Сергій Стрелков накрив собою побратима. Таким чином він врятував його, а сам загинув. Нагороджений орденом «Золота зірка» 23 лютого 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Гах Роман Васильович. Народився у 20 липня 1984 року у селі Баворів на Тернопільщині. Навчався у прикордонній академії у Хмельницькому та у Луганському національному університеті. 2014 року як прикордонник брав участь в АТО поблизу Лисичанська на Луганщині. З першого дня повномасштабного вторгнення служив на Луганщині. 6 березня 2022 року група прикордонних на чолі з Романом Гахом висунулася в район залізниці у Кремінській громаді. Там вони мали блокувати просування окупантів та першими вступили в бій. Шість годин під щільними обстрілами вони утримували позиції. Зрештою Роман Гах отримав поранення внаслідок обстрілу з кулемета. Його намагалися евакуювати в укриття, але знову почався мінометний обстріл, і одна з мін розірвалася зовсім близько. Через щільні обстріли побратими не змогли підійти та були змушені відступити. Нагороджений орденом «Золота зірка» 27 грудня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, вірність військовій присязі.

Падитель Валерій Борисович. Народився 26 липня 1978 року у Дунаївцях. Закінчив прикордонну академію, а потім служив у різних підрозділах прикордонної служби. Брав участь в АТО/ООС. Від 2021 року був командиром Донецького прикордонного загону. З початку повномасштабного вторгнення обороняв Маріуполь. На «Азовсталі» потрапив у полон, а за кілька місяців його обміняли. Відтак повернувся у прикордонну службу. Нагороджений орденом «Золота зірка» 14 жовтня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Дудченко Володимир Володимирович. Народився 1 березня 1984 року у Довжанську на Луганщині. Закінчив школу на Чернігівщині, а потім — Чернігівський педагогічний університет. Служив у центрі Сил спеціальних операцій у Хмельницькому. Брав участь в АТО/ООС та захищав Україну під час повномасштабного вторгнення. Загинув 22 вересня 2022 року в районі селища Ямпіль на Донеччині. Нагороджений орденом «Золота зірка» 8 липня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Сова-Лісовець Володимир Олександрович. Народився 30 грудня 1989 року у Ярмолинцях. 2015 року пішов служити у хмельницький 8-й полк. Брав участь в АТО/ООС та захищав Україну під час повномасштабного вторгнення. Загинув 30 червня 2022 року поблизу Лисичанська на Луганщині внаслідок обстрілу. Нагороджений орденом «Золота зірка» 8 липня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Волочій Іван Миколайович. Народився 20 червня 1995 року на Тернопільщині. 2016 року закінчив прикордонну академію в Хмельницькому. Після цього пішов у прикордонну службу, з 2018 року брав участь в ООС. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на лінії розмежування в районі Мар’їнки на Донеччині. Згодом підрозділ перекинули на Харківщину на допомогу ЗСУ. 7 березня 2022 року захисники стримували рух російських військ через канал Дніпро — Донбас в районі села Грушеваха на Харківщині. Іван Волочій тоді керував загоном прикордонників. Окупантів тоді зупинили, але командир загинув через розрив снаряда. Нагороджений орденом «Золота зірка» 28 серпня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Крамар Дмитро Валерійович. Народився 15 червня 1999 року у Хмельницькому. Закінчив ВПУ №25 та пішов на службу у 8-й полк. Брав участь в АТО/ООС та захищав Україну під час повномасштабного вторгнення. Загинув 6 травня 2023 року під час стрілецького бою в Бахмуті. Нагороджений орденом «Золота зірка» 29 вересня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Ляшенко Ігор Вікторович. Народився 14 вересня 1977 року у Шепетівці. Закінчив місцеву школу, а після неї вступив до Одеського інституту Сухопутних військ. 1998 року пішов на службу у 24 механізовану бригаду. Служив миротворцем на території колишньої Югославії. 2012 року очолив механізований батальйон. Туди почали переводитися контрактники з досвідом служби в Іраку та колишній Югославії. У березні 2014 року батальйон вирушив на кордон у Сумську область, а потім на Донеччину. Там підрозділ служив на блокпостах та у конвоях, брав участь у невеликих боях. 19 червня 2014 року почалася військова операція, метою якої було звільнення селища Ямпіль та сусідніх населених пунктів. Ігор Ляшенко на чолі роти вирушив у село Закітне. Дорогою вони потрапили у засідку і почався бій. Внаслідок кількох кульових поранень військовий загинув. Нагороджений орденом «Золота зірка» 29 вересня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

Позбавлений звання «Герой України» за останній рік

Богуслаєв В'ячеслав Олександрович. Народився 28 жовтня 1938 року у місті Уральськ (Казахстан). Закінчив Запорізький машинобудівний інститут, працював помічником машиніста заводу імені Ворошилова в Уральську. Пізніше відслужив в армії, після чого працював слюсарем в Уральську та Запоріжжі. Навчався у Запорізькому машинобудівному інституті, працював інженером-конструктором та начальником відділу в Запорізькому моторобудівному заводі. 1973 року став директором Волочиського машинобудівного заводу, де працював до 1988 року. Згодом очолив «Мотор-Січ» у Запоріжжі. Нагороджений орденом Держави 19 січня 2000 року за визначні заслуги перед Українською державою в розвитку вітчизняного машинобудування.

4 грудня 2012 року звільнився з посади голови ради директорів «Мотор-Січі». Протягом 2006-2014 років був народним депутатом від «Партії регіонів», протягом 2014-2019 років — самовисуванцем, членом депутатської групи «Воля народу». Під час російсько-української війни, включаючи повномасштабне вторгнення, «Мотор-Січ» постачала російській армії деталі для літаків та вертольотів. Це відбувалося через російські підприємства, якими володів Богуслаєв. У квітні 2022 року він наказав працівникам «Мотор-Січі» зняти лопаті з гелікоптерів Мі-2, сховати їх, а повітряне судно розібрати на деталі та приховати експлуатаційну документацію на нього. У жовтні 2022 року Богуслаєва затримала СБУ. У березні 2023 року він подав заяву Офісу президента з проханням обміняти його як полоненого. У квітні його позбавили звання Героя України.

Читайте також: 37 Героїв України пов’язані з Хмельниччиною. Що про них відомо

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.