Історія сімейної пари з Хмельниччини, яка служить в танковій бригаді
- Юрій та Лідія Чубак познайомилися в Ярмолинцях.
- Чоловік був викладачем в профліцеїі, Лідія - студенткою.
- Зараз виховують двох дітей і служать в ЗСУ.
Юрій Чубак відслужив строкову службу та повернувся у рідні Ярмолинці. Став працювати у місцевому професійному ліцеї. Спочатку був водієм, а згодом викладачем автосправи. Це було у 2005 році. Саме тоді почалася історія кохання Юрія та Ліди. Дівчина тоді саме навчалася у ліцеї та познайомилася із своїм майбутнім чоловіком.
Після одруження Юрій ще недовго побув цивільним.
- Армія продовжувала магнітом притягувати Юрія, і він періодично підписував контракт. Спочатку служив у місцевій військовій частині, пізніше потрапив до українського миротворчого контингенту військ ООН в Ірак, - розповідають про Юрія в 3 окремій танковій бригаді.
В Юрія та Ліди двоє дітей — син Костянтин та донька Карина. Разом із ними пара часто подорожувала Україною. Вони мало сиділи вдома. То в ліс, то на риболовлю. Діти теж звикли до активного відпочинку.
- Бувало вранці у вихідний, чи у відпустці, згадуєш, що хотілося б побувати там, де ще не були. Кажу про це Юрі, а він: «То що заважає — поїхали». Швидко збираємося з дітьми і вперед, вже їдемо, - розповідає Лідія.
Спільні домашні інтереси переросли у спільні професійні. 2018 року Юрій несподівано запропонував дружині спробувати себе в армії. Ліда довго не вагалася: так почалася служба її у 3 окремій танковій бригаді. А про початок великої війни жінка згадує так.
- 24 лютого 2022 року Юра був у відрядженні. Він служив у іншій частині, вони переганяли техніку у Харківську область. Близько п’ятої ранку зателефонував і каже, що почалася велика війна, на Харківщині дуже потужні обстріли. Я відразу набрала свого командира, кажу, що Юра повідомив таке. Він підтвердив — так, почалася масштабна агресія, і наказав мені прибути у частину. Там уже отримала зброю, бронежилет і все інше.
Згодом Юрій Чубак перевівся до 3-ї танкової, а за деякий час вже виїхав в район виконання бойових завдань.
Лідія не звільнилася з армії, хоча законодавство це дозволяє одному із членів сім’ї військовослужбовців, яка виховує двох неповнолітніх дітей. А незабаром потрапила на фронт.
- А як інакше? Я військова людина, я не маю морального права ухилятися від тих завдань, які ставляться моєму підрозділу. Я приймала присягу, як можна інакше, коли твоя країна в небезпеці?, — пояснює Лідія.
Попри все вона спокійна за дітей.
- Сину Кості вже 17- рік, він вже цілком сформований молодий чоловік, який дає собі раду: вирішив жити сам у нашій квартирі, - з гордістю розповідає жінка. - Звісно, бабуся навідує, але він цілком самостійний.
На думку Лідії, на формування чоловічого характеру сина позитивно вплинула його участь у військово-патріотичному клубі «Молодіжна козацька Січ», де Костянтин уже призначений ройовим. Молодша ж донька мешкає з батьками чоловіка.
- Звісно, скучаємо за дітьми, - говорить Юрій. - Як тільки є вільна хвилина, як правило увечері, спілкуємося з ними, з батьками. Всі все правильно розуміють і підтримують нас, а ми їх».
Зараз подружжя служить в підрозділів зв’язківців Залізної бригади, і вдячне командуванню, яке надає їм відпустку разом.
Разом із тим Лідія каже, що Залишати дітей вдома було, як і кожній матері.
- Але ми нині робимо все заради їхнього вільного і щасливого майбутнього, яке важливіше, ніж тимчасова розлука. Ми робимо все для нашої Перемоги, і наші діти це добре розуміють.
Читайте також:
«Його син народився під час війни»: попрощалися з Андрієм Шиманюком з Шепетівки
«Не обійме тата трирічний син». Історія загиблого 29-річного воїна Романа Сокирника
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
