“Ким він тільки не хотів бути. А став Героєм…” На Херсонщині загинув розвідник із Городка

-
Вадим Ярошенко підірвався на міні.
-
Солдату було 34 роки.
-
Він не встиг одружитися та створити сім’ю.
Вадим Ярошенко поклав своє життя 10 листопада, звільняючи Херсонщину від окупантів. Виконуючи бойове завдання, військовий підірвався на ворожій міні.
Через чотири дні після смерті городоччани зустрічали Героя навколішках, живим коридором із квітами та лампадками. Так само земляки провели свого захисника в останню дорогу. Про це повідомляють у місцевому виданні Городок.City.

“Через півроку я йду за його домовиною”
Старший оператор розвідувального взводу Вадим Петрович Ярошенко пішов служити у березні цього року. Він потрапив до 128-ї гірсько-штурмової бригади. Спершу був при військкоматі, а згодом відправився на Херсонський напрямок.
Подруга захисника Наталія Попович згадує, що ще півроку тому бачила Вадима на похороні іншого військового. Тоді солдат Ярошенко у військовій формі гордо ніс прапор своєї держави перед траурною процесією.
— Високо здіймаючи його (прапор — ред.) над головою та з понурими плечима, солдат мовчки крокував. Задумливий погляд… Здається, ще тоді він подумки уявляв і свій похорон. Тоді нам вдалося перекинутися декількома словами. Це було у квітні. А через півроку я йду за його домовиною, — написала Наталія.

Останній раз дзвенів дзвінок
Городоччани прощалися з Вадимом 14 листопада. Сотні містян віддали останню шану загиблому біцю. Спершу провели заупокійну службу. А після цього траурна процесія рушила центром Городка до кладовища.
Дорога пролягала повз перший ліцей, у якому навчався Вадим. Біля закладу всі зупинились — для захисника востаннє тужливо продзвенів шкільний дзвінок. Прощальний. Його вчителі стояли на колінах, проводжали свого учня.
Вадим не встиг одружитися та завести сім’ю. Тож побратими тримали вічнозелене гільце з синіми та жовтими квітами та коровай. Попереду процесії військові несли Прапор України та фото усміхненого та щасливого Героя.
“Ми були разом до кінця”
Вадима Ярошенка поховали на Алеї Слави у Городку. Військовий оркестр востаннє грав для нього. Прозвучали останні прощальні слова, подяка за вірну службу від військових, залпи останніх пострілів і домовину опустили у холодну землю.

Знайомі та друзі відзивають про Вадима Ярошенка як про світлу та позитивну людину. Однокласники та сусіди кажуть, він був особливим.
-
Йому назавжди залишиться 34 роки. А скільки ще доброго і корисного він міг зробити для сім'ї, для свого краю, для країни, для світу! Клята війна… — написала Наталія Попович.
-
Таких людей треба ще пошукати! Який же він був вірний, відважний, хоробрий, добрий, мужній. Завжди справедливий та завжди дослуховувався до побратимів.... Ми були разом до кінця. Він назавжди залишиться у наших серцях, — розповіли його побратими із 128 бригади Юрій та Дмитро.
-
Завжди жартував... І чомусь запам'ятала, як він казав до однокласниці, що краще бути дурним, ніж кучерявим. Хоча й сам був кучерявим... Просто не можу усвідомити, що його вже немає, — згадує Ольга Кукурудза.
-
Завжди такий уважний був, завжди із гарним настроєм, дружелюбний, щирий, добросердечний. Ніколи не пройшов мимо, щоб не привітатися та не пожартувати. Ким він тільки не хотів бути… І льотчиком, і інженером, і кухарем. А став Героєм… — додає класний керівник Вадима Валентина Ліванська.
— Втрачати сина — це найбільше і найважче горе для батьків. На жаль, війна, яка триває в Україні, забирає найкращих. Така жорстока ціна за нашу свободу та незалежність. Звільняючи Херсон, Вадим загинув Героєм. Він завжди буде у нашій пам’яті світлим, добрим, красивим, нашим Захисником та Героєм України! — пишуть в телеграм-каналі Городоцької міської ради.
Читайте також:
-
Батько 4 дітей, 21-річний юнак та гранатометник: на Хмельниччині попрощалися з трьома захисниками
-
“Я вас прошу, відспівайте мою дитину!” Деталі конфлікту в московській церкві на Хмельниччині
-
“Це був його вибір”. Хмельничани попрощались з 35-річним Віталієм Присяжним
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Людмила Король
Nina Parkhomenko
Лідія Бондар
Тарас Михаляк