Подружжя маріупольців влаштувало викрадення батька, якого росіяни депортували до Казані

Подружжя маріупольців влаштувало викрадення батька, якого росіяни депортували до Казані
Тут і далі фото з сайту Городок. City
  • Андрій та Анжела покинули рідне місто ще в 2015 році. 

  • Востаннє туди навідувалися перед початком повномасштабної війни — гостювали в батька. 

  • Коли місто окупували, 70-річного чоловіка обманом вивезли до росії. 

  • Подружжя влаштувало його втечу з російського готелю для депортованих та повернення на Батьківщину.

Майже 8 років у Сатанові мешкають Андрій та Анжела із Маріуполя. Вони відкрили маленьку стильну кав’ярню під назвою «Family» в центрі міста. Родичі подружжя — мама та тато Анжели — до 2022 жили в Маріуполя.

Перед самою війною мати померла, а батько відмовився переїжджати до дітей на Хмельниччину. А після початку окупації міста 70-річний чоловік вирішив виїхати на підконтрольну Україні територію. Та росіяни обманом депортували його спершу на Ростовщину, а тоді в Казань. Як родині вдалось викрасти тата в окупантів розповіли на сайті Городок.Сity.  

Потрапили під обстріли ще 8 років тому

Жорстокі протистояння в Маріуполі розпочалися ще під час Євромайдану. Точилися суперечки між прихильниками європейського курсу України та шанувальниками «руzzкого миру». У 2014 році місто навіть впродовж місяця навіть перебувало під контролем бойовиків так званої “днр”. Тоді сім’я вперше опинилася під окупацією. 

— Про нашу проукраїнську позицію знало багато людей. Але однодумців, на жаль, серед них було мало. Нам почали погрожувати. Друзів у нас з Анжелою майже не залишилося. Навіть, серед родичів, — згадує Андрій. 

Після звільнення Маріуполя подружжя вирішило переїхати на історичну батьківщину Андрія. Його мати була родом з Сатанівщини. А після обстрілу Східного району Маріуполя у січні 2015 року переїзд став вирішеною справою.

— Коли побачила з вікна, як летять «гради» і все навколо вибухає, то перестала сумніватися, — розповідає Анжела.

24 січня 2015 року росіяни обстріляли житлові квартали міста Маріуполь із лівобережжя річки Кальміус. Тоді найбільше постраждав мікрорайон «Східний».

Маріуполь. 2015 рік

У Маріуполі Андрій займався поставками обладнання на заводи, Анжела мала невеличкий магазин білизни. Подружжю було страшно все лишати та їхати на нове місце. Тут, у Хмельницькому, вони не знали, чим будуть займатися.

— Перший час ми просто морально відпочивали. Гуляли, насолоджувалися тим, що навколо нас говорять українською мовою і можна без остраху сказати «Слава Україні!». І хоча нам самим ще важко говорити українською, але ми дуже стараємося, — додають маріупольці. 

Порадившись, Анжела та Андрій вирішили відкрити кавовий кіоск. Спершу зробили це у Хмельницькому. Та економічна криза і “ковідний” період не дали протриматись на плаву в місті. Тож Андрій та Анжела перебралися до Сатанова. Та три роки тому відкрили там маленьку кав’ярню «Family». Приміщення закладу подружжя ремонтувало та облаштовувало власними силами.

Викрали рідного батька в Казані

Востаннє Анжела та Андрій були в Маріуполі в лютому 2022, за 10 днів до початку вторгнення. Приїздили на похорон матері Анжели. 

Ще тоді, від’їжджаючи до Сатанова, подружжя просило батька поїхати з ними. Та пенсіонер не хотів покидати свій дім. Чоловік не вірив, що може розпочатися повномасштабне вторгнення та навідріз відмовився їхати. Він навіть образився на наполегливі прохання дітей. А через 10 днів в Маріуполь прийшла війна.

Коли місто окупували рашисти, 70-річний батько вирішив, що не стане їм підкорятися та спробує вирватися на підконтрольну Україні територію. Він взяв із собою лише найнеобхідніше і вирушив у пішу подорож.

— Уявляєте, людині 70 років, а він подолав пішки 30 кілометрів, намагаючись потрапити на підконтрольну України територію. Він йшов до нас. А потім тесть натрапив на автобус і йому пообіцяли, що довезуть до Запоріжжя. Та його обдурили. Вночі перевезли до Таганрогу, — з розпачем розповідає Андрій. 

Так виглядає після приходу рашистів будинок, в якому раніше жили Андрій та Анжела.

Після цього пенсіонера потягом відправили далі. В дорозі якийсь молодик мав смартфон і батько зміг передати дітям де знаходиться. 

— Його примусово вивезли у Казань, тварі, — додає Андрій.

Подружжя знайшло волонтерів з Польщі та Естонії, які допомогли врятувати батька Анжели. Старенького буквально викрали з готелю, де на той час поселили депортованих українців. 

— Посеред ночі посадили в таксі, сказавши, що їде провідати родичів, і вивезли з території росії в Естонію, — розповідає Анжела. 

Батько Анжели та волонтер, що допоміг йому

“Тепер можемо вільно дихати”

Сім довгих днів пройшло з того дня, як батько покинув дім в Маріуполі та вирушив до дітей.

— Тільки тепер, коли наш батько з нами поряд, ми можемо вільно дихати. І це найцінніше, коли твої рідні поряд з тобою і у безпеці. Ніякі фінансові кризи не страшні. Це все другорядне. Головне — родина, — каже Андрій. 

Андрій і Анжела вже три роки живуть у Сатанові. Маріупольчани досі вражені тим, як їх прийняли свого часу місцеві.

— Ми відчули особливу підтримку та готовність людей нам допомогти, — пригадує Анжела. — І до сьогоднішнього дня це відчуваємо.

— У мене вже немає батьків, — розповідає Андрій. — Надіятися нема на кого. Ми можемо розраховувати на себе. І усвідомлення цього не дозволяє нам опускати руки. А ще віра! Віра в свою країну! Віра в свій народ!

Сатанів став для них домом, відтепер то їхня мала Батьківщина. Тож переселенці віддячують місту та його жителям любов’ю, вірністю та запашною кавою.

Читайте також інші історії переселенців, які знайшли прихисток на Хмельниччині:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Коментарі (2)
  • Ніна Шклярук

    Хай Вам щастить!Все буде Україна!
  • Людмила Крук

    Удачі вам,нескорені!

keyboard_arrow_up