Подружжя маріупольців влаштувало викрадення батька, якого росіяни депортували до Казані

Олена Кошарська

Тут і далі фото з сайту Городок. City

Андрій та Анжела покинули рідне місто ще в 2015 році.
Востаннє туди навідувалися перед початком повномасштабної війни — гостювали в батька.
Коли місто окупували, 70-річного чоловіка обманом вивезли до росії.
Подружжя влаштувало його втечу з російського готелю для депортованих та повернення на Батьківщину.

Майже 8 років у Сатанові мешкають Андрій та Анжела із Маріуполя. Вони відкрили маленьку стильну кав’ярню під назвою «Family» в центрі міста. Родичі подружжя — мама та тато Анжели — до 2022 жили в Маріуполя.

Перед самою війною мати померла, а батько відмовився переїжджати до дітей на Хмельниччину. А після початку окупації міста 70-річний чоловік вирішив виїхати на підконтрольну Україні територію. Та росіяни обманом депортували його спершу на Ростовщину, а тоді в Казань. Як родині вдалось викрасти тата в окупантів розповіли на сайті Городок.Сity.

Потрапили під обстріли ще 8 років тому

Жорстокі протистояння в Маріуполі розпочалися ще під час Євромайдану. Точилися суперечки між прихильниками європейського курсу України та шанувальниками «руzzкого миру». У 2014 році місто навіть впродовж місяця навіть перебувало під контролем бойовиків так званої “днр”. Тоді сім’я вперше опинилася під окупацією.

Відео дня

— Про нашу проукраїнську позицію знало багато людей. Але однодумців, на жаль, серед них було мало. Нам почали погрожувати. Друзів у нас з Анжелою майже не залишилося. Навіть, серед родичів, — згадує Андрій.

Після звільнення Маріуполя подружжя вирішило переїхати на історичну батьківщину Андрія. Його мати була родом з Сатанівщини. А після обстрілу Східного району Маріуполя у січні 2015 року переїзд став вирішеною справою.

— Коли побачила з вікна, як летять «гради» і все навколо вибухає, то перестала сумніватися, — розповідає Анжела.

24 січня 2015 року росіяни обстріляли житлові квартали міста Маріуполь із лівобережжя річки Кальміус. Тоді найбільше постраждав мікрорайон «Східний».

Новини Хмельницького - фото з Подружжя маріупольців влаштувало викрадення батька, якого росіяни депортували до Казані — Маріуполь. 2015 рік

У Маріуполі Андрій займався поставками обладнання на заводи, Анжела мала невеличкий магазин білизни. Подружжю було страшно все лишати та їхати на нове місце. Тут, у Хмельницькому, вони не знали, чим будуть займатися.

— Перший час ми просто морально відпочивали. Гуляли, насолоджувалися тим, що навколо нас говорять українською мовою і можна без остраху сказати «Слава Україні!». І хоча нам самим ще важко говорити українською, але ми дуже стараємося, — додають маріупольці.

Порадившись, Анжела та Андрій вирішили відкрити кавовий кіоск. Спершу зробили це у Хмельницькому. Та економічна криза і “ковідний” період не дали протриматись на плаву в місті. Тож Андрій та Анжела перебралися до Сатанова. Та три роки тому відкрили там маленьку кав’ярню «Family». Приміщення закладу подружжя ремонтувало та облаштовувало власними силами.

Викрали рідного батька в Казані

Востаннє Анжела та Андрій були в Маріуполі в лютому 2022, за 10 днів до початку вторгнення. Приїздили на похорон матері Анжели.

Ще тоді, від’їжджаючи до Сатанова, подружжя просило батька поїхати з ними. Та пенсіонер не хотів покидати свій дім. Чоловік не вірив, що може розпочатися повномасштабне вторгнення та навідріз відмовився їхати. Він навіть образився на наполегливі прохання дітей. А через 10 днів в Маріуполь прийшла війна.

Коли місто окупували рашисти, 70-річний батько вирішив, що не стане їм підкорятися та спробує вирватися на підконтрольну Україні територію. Він взяв із собою лише найнеобхідніше і вирушив у пішу подорож.

— Уявляєте, людині 70 років, а він подолав пішки 30 кілометрів, намагаючись потрапити на підконтрольну України територію. Він йшов до нас. А потім тесть натрапив на автобус і йому пообіцяли, що довезуть до Запоріжжя. Та його обдурили. Вночі перевезли до Таганрогу, — з розпачем розповідає Андрій.

Після цього пенсіонера потягом відправили далі. В дорозі якийсь молодик мав смартфон і батько зміг передати дітям де знаходиться.

— Його примусово вивезли у Казань, тварі, — додає Андрій.

Подружжя знайшло волонтерів з Польщі та Естонії, які допомогли врятувати батька Анжели. Старенького буквально викрали з готелю, де на той час поселили депортованих українців.

— Посеред ночі посадили в таксі, сказавши, що їде провідати родичів, і вивезли з території росії в Естонію, — розповідає Анжела.

“Тепер можемо вільно дихати”

Сім довгих днів пройшло з того дня, як батько покинув дім в Маріуполі та вирушив до дітей.

— Тільки тепер, коли наш батько з нами поряд, ми можемо вільно дихати. І це найцінніше, коли твої рідні поряд з тобою і у безпеці. Ніякі фінансові кризи не страшні. Це все другорядне. Головне — родина, — каже Андрій.

Андрій і Анжела вже три роки живуть у Сатанові. Маріупольчани досі вражені тим, як їх прийняли свого часу місцеві.

— Ми відчули особливу підтримку та готовність людей нам допомогти, — пригадує Анжела. — І до сьогоднішнього дня це відчуваємо.

— У мене вже немає батьків, — розповідає Андрій. — Надіятися нема на кого. Ми можемо розраховувати на себе. І усвідомлення цього не дозволяє нам опускати руки. А ще віра! Віра в свою країну! Віра в свій народ!

Сатанів став для них домом, відтепер то їхня мала Батьківщина. Тож переселенці віддячують місту та його жителям любов’ю, вірністю та запашною кавою.