Подружжя з Ярмолинець служить в танковій бригаді. Історія Лідії та Юрія

Олена Кошарська

Тут і далі фото зі сторінки 3 танкової Залізної бригади

Вони разом майже 20 років.
Зараз служать у підрозділі зв’язківців танкової бригади.

Юрій та Лідії Чубак з моменту одруження завжди разом — у мирний час і під час війни. Нині обоє захищають Україну в лавах 3 окремої танкової Залізної бригади. Їхню історію розповіли у військовому підрозділі.

Пара познайомилася майже 20 років тому. На чарівну брюнетку Юрій звернув увагу, коли після строкової служби повернувся додому в Ярмолинці. Починав водієм, а згодом став викладачем автосправи у місцевому ліцеї. А Ліда там навчалася.

Відео дня

Знайомство переросло в кохання: Юрій зрозумів, що Ліда – це його доля на все життя. Вони побралися 2005 року. Юрій періодично підписував контракт із армією. Спочатку служив у місцевій військовій частині, пізніше потрапив до українського миротворчого контингенту військ ООН в Іраку.

— Після чергової спроби залишитися на «гражданці» знову повертався до війська, поки остаточно не пов’язав своє життя з військовою службою, — каже Юрій.

Ліда забезпечувала чоловікові міцний тил і у всьому підтримувала його.

— Інакше бути не може, — впевнена вона. — Все вдома робимо разом, і будь-які рішення обговорюємо і приймаємо рішення вдвох. Навіть спонтанні.

Зізнаються, їхня сім’я завжди була «легкою на підйом», особливо що стосувалося відпочинку.

— Бувало вранці у вихідний, чи у відпустці, згадуєш, що хотілося б побувати там, де ще не були. Кажу про це Юрі, а він: «То що заважає — поїхали». Швидко збираємося з дітьми і вперед, вже їдемо, — додає дружина.

Діток у них двоє — син Костянтин та донька Карина. Сім’я подорожувала Україною на авто: їздили на море, в Карпати, на Дністер. Діти теж звикли до активного відпочинку.

Спільні домашні інтереси переросли у спільні професійні. У 2018 році Юрій несподівано запропонував дружині спробувати себе в армії. Ліда довго не вагалася: так почалася служба її у 3 окремій танковій бригаді. Про початок великої війни згадує так.

— 24 лютого 2022 року Юра був у відрядженні. Він служив у іншій частині, вони переганяли техніку у Харківську область. Близько п’ятої ранку зателефонував і каже, що почалася велика війна, на Харківщині дуже потужні обстріли. Я відразу набрала свого командира, кажу, що Юра повідомив таке. Він підтвердив — так, почалася масштабна агресія, і наказав мені прибути у частину. Там уже отримала зброю, бронежилет і все інше, — згадує Лідія.

Згодом Юрій Чубак перевівся до 3-ї танкової, а за деякий час вже виїхав в район виконання бойових завдань.

Лідія навіть не думала звільнятися з армії, хоча законодавство це дозволяє одному із членів сім’ї військовослужбовців, яка виховує двох неповнолітніх дітей. Також не засиділася у тилу — незабаром потрапила на фронт.

— А як інакше? Я військова людина, я не маю морального права ухилятися від тих завдань, які ставляться моєму підрозділу. Я приймала присягу, як можна інакше, коли твоя країна в небезпеці? — емоційно пояснила Лідія.

— Сину Кості вже 17-рік, він вже цілком сформований молодий чоловік, який дає собі раду: вирішив жити сам у нашій квартирі, — з гордістю розповідає жінка. — Звісно, бабуся навідує, але він цілком самостійний».

Молодша ж донька мешкає з батьками чоловіка. Як тільки є вільна хвилина Юрій та Лідія спілкуються з дітьми та батьками. Ті все правильно розуміють і підтримують подружжя.

Зараз Юрій та Лілія служать в підрозділів зв’язківців Залізної бригади, і вдячні командуванню, яке надає їм відпустку разом.

— Залишати дітей дома було, як і кожній матері, було важко, — говорить Лідія. — Але ми нині робимо все заради їхнього вільного і щасливого майбутнього, яке важливіше, ніж тимчасова розлука. Ми робимо все для нашої Перемоги, і наші діти це добре розуміють.