“П’ять місяців жили надією, що живий”. Попрощались з військовим Віктором Ковальчуком

“П’ять місяців жили надією, що живий”. Попрощались з військовим Віктором Ковальчуком
  • 48-річний Віктор Ковальчук пішов на війну добровольцем.
  • Рідним не хотів зізнаватись, а маму заспокоїв тим, що їде за кордон.
  • Він вважався зниклим безвісти з кінця липня. Сьогодні, 27 грудня, Хмельницький прощався з ним навколішки.

 

До ритуальної служби з’їжджаються автобуси, а потік людей не припиняється. Кожен несе в руках живі квіти, а в очах - сум. Цього дня у Хмельницькому прощаються з військовим Віктором Ковальчуком...

Чоловік родом із села Пирогівка, що у колишньому Віньковецькому районі. Останні роки жив і працював у Хмельницькому, на продовольчому ринку. 

Син Сергій розповідає, як тільки почалась повномасштабна війна, батько одразу вирішив йти захищати країну. Однак перший час його не брали. 

Відео дня

-  На той момент вистачало людей. Йому сказали, що поки не потрібно. Та як наступальні дії продовжувались, вже пройшов рік війни й батько вирішив ще раз спробувати піти до лав ЗСУ. Про це рішення знав тільки я. Своїй мамі він сказав, що їде на заробітки до Польщі, - каже Сергій. 

За словами сина, Віктор служив у складі 33-ої окремої механізованої бригади. Мав звання старшого солдата. 

Віктор Ковальчук виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. В липні перестав виходити на зв’язок. Всі ці п’ять місяців рідні жили надією. Впродовж цього часу військовий вважався безвісти зниклим. 

За словами близьких, лише днями підтвердилось, що Віктор Ковальчук загинув. Трапилось це ще 23 липня. Йому було 48 років. 

Героя поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (17)
  • Зоя Молчанюк

    Царство небесне вічний спокій світла пам'ять Герою. Щирі співчуття рідним
  • Валентина Ціліцінська

    Вічна пам'ять Герою!
  • Olga Zugan

    Вічна пам'ять Герою,за то ті тупи командири живуть, правда не всі,але половина їх таких бидло здохни.
  • Марія Провеснік

    Вічна пам'ять герою.а перед Батьками схиляємо голови за їх терпіння,в пошуках сина.але на жаль ,не судилося бачити ні живим ні мертвим.це невимовний біль.

keyboard_arrow_up