Рідні загиблого азовця Максима Квапиша просять для нього звання Героя України

Колаж vsim.ua

• Максим Квапиш був кулеметником добровольчого підрозділу «Фрайкор». 

• З першого дня “повномасштабки” він брав участь у боях за Київщину.

• 22-річний кам’янчанин загинув у травні 2022 року у ближньому бою з ворогом. 

• Максим отримав кілька вогнепальних поранень у тіло та голову. 

Максим Квапиш — воїн, який загинув у перші місяці повномасштабного вторгнення. Він був родом з Кам’янця-Подільського. Займався спортом та мав активну громадянську позицію. 

Герой поліг 26 травня 2022 року у ближньому бою з ворогом у Запорізькій області. Загін Максима штурмував російські позиції. Булінь, а таким був позивний бійця, був у головному дозорі. За два тижні до цього Максиму виповнилося 22 роки. В результаті того бою українські військові змогли захопити ворожі позиції.

Але втратили побратима, а Хмельниччина — захисника. Того дня Максим отримав кілька вогнепальних поранень у тіло та голову. 

У рідному місті йому присвятили мурал та відзначили званням “Почесного громадянина Кам’янця”. Максим нагороджений посмертно відзнакою Кам'янець-Подільського міського голови «За заслуги перед міською громадою». Портрет захисника розмістили на Алеї Героїв, а президент нагородив його орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також посмертно. 

Тепер же рідні Максима Квапиша створили петицію на сайті звернень до президента України. Вони просять надати військовому почесне звання Героя України (посмертно). 

Станом на 15.00 14 вересня петиція набрала 5 683 голоси з 25 000 необхідних. До кінця збору підписів залишилось 33 дні. Підтримати звернення можна за посиланням. 

Ким був Максим Квапиш

Максим народився у місті Кам'янець-Подільський, навчався у місцевій школі №5. Потім закінчив Кам'янець-Подільський індустріальний коледж за спеціальністю «Розробка програмного забезпечення».

Навчався за тією ж спеціальністю на заочній формі у Тернопільському національному економічному університеті. З ранніх років займався спортивним туризмом, досяг перших дорослих розрядів зі спортивного туризму та спортивного орієнтування.

У 2015 році розпочав навчання у військових рядах. Пізніше став інструктором зі штурмового альпінізму парамілітарної організації «Сокіл». Максим також був командиром київського осередку «Авангард Культурна Спілка» та перекладав книги видавництва «Пломінь». Був хедлайнером проєкту допомоги дитбудинкам «Наше майбутнє».

У травні 2021 року Булінь поїхав на війну у складі добровольчого підрозділу «Фрайкор». Був кулеметником, перебував у резерві полку «Азов». З першого дня повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Квапиш став на захист України. Брав участь у боях за Київщину у складі тактичної групи спецпризначення «Азов» Сил спеціальних операцій.

— Максим був людиною активної громадянської позиції. Завжди відрізнявся ставленням до своєї нації та свого коріння. Він і є втіленням сильного, хороброго, вольового українського духу. Він дуже любив свою землю, яка довела своїми вчинками та героїчною смертю, – зазначила дружина Тетяна Міленна.

Поховали захисника на Алеї Героїв у рідному місті. У Максима залишилися батьки, сестра, дружина. Нагадаємо, ми розповідали про дружину захисника — росіянку за паспортом та українку за мисленням — у матеріалі "Вони не розуміють, чия ракета може в мене влучити". Історія росіянки — вдови азовця Максима Квапиша

Читайте також:

• Звання Героя України: які пільги передбачає нагорода та за що її дають

• Зеленський посмертно нагородив орденом «За мужність» солдата з Кам’янеччини

• "Вони не розуміють, чия ракета може в мене влучити". Історія росіянки — вдови азовця Максима Квапиша

• Під час штурму ворожої позиції загинув Воїн з Кам'янця-Подільського

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.