У Хмельницькому попрощалися з чотирма бійцями ТрО, які загинули на Херсонщині

• Наймолодшим було по 22 роки.

• Усі четверо служили в 86 окремому батальйоні територіальної оборони.

• Вони загинули на Херсонщині, натрапивши на міну.

Вчора, 2 січня, Хмельницький зустрічав полеглих на війні Героїв — Євгена Бондаря, Олега Кубея, Олександра Гаврилюка та Олександра Чернецького. На в’їзді в місто захисників зустрічала колона з близько 150 машин. Так хмельничани віддали честь загиблим.

Усі четверо військових служили в 86-ому окремому батальйоні територіальної оборони. Цей підрозділ створили в Хмельницькому на початку повномасштабної війни. Тоді туди добровільно вступили сотні чоловіків та жінок. Серед них були ті, кого сьогодні, 3 січня, в Хмельницькому проводжали в останню путь.

Євген Бондар та Олег Кубей

Євгену Бондарю було 22 роки. Він став на захист країни в перші дні вторгнення, в лютому 2022-го. Про це розповідає хмельницька волонтерка Анастасія Бакалець.

Євген був родом з Великої Калинівки, що у Хмельницькій громаді. Навчався на «айтішника». Був розумним. Займався спортом, захоплювався автомобілями та мотоциклами. «Туди, де він служив, йому навіть турнік передавали. Бо він дуже любив спорт», — розповідає Анастасія.

Одружитися і створити власну сім’ю Євген не встиг.

Олегу Кубею також було 22 роки. Сам родом з Хмельницького. Анастасія Бакалець каже — хлопець був дуже розумним та здібним. Особливо полюбляв хімію. Саме з цього предмета мав певні досягнення. «Завжди був у книжках і вчився. Йому було все цікаво», — додає Анастасія.

Олег дуже любив маму, якою завжди опікувався та допомагав. Мав чимало друзів. Був завжди прикладом для однокласників та одногрупників.

Захисник навчався на хіміко-технологічному факультеті Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. У навчальному закладі розповідають, що на третьому курсі він взяв академічну відпустку. Все, аби захищати країну. «За свої бойові заслуги під час служби одержав звання сержанта і нагрудний знак „Золотий хрест“ — найвищу нагороду, якою відзначають сержантів», — додають в закладі.

Олександр Гаврилюк та Олександр Чернецький

Олександр Гаврилюк. Йому було 53 роки. Жив у селі Святець, що в Теофіпольській громаді. Там і одружився. Без батька залишилися двоє дорослих синів. Один з яких наразі також у складі війська.

Олександр Гаврилюк обороняв Україну ще з 2014 року. Під час повномасштабної війни продовжив героїчно виконувати цю справу, — розповідає волонтерка Анастасія Бакалець.

Олександр Чернецький. Загинув у віці 45 років. Побратими називали його «Саня розвідос», — додає Анастасія Бакалець.

Олександр навчався у хмельницькій ЗОШ №22 імені Олега Ольжича. Закінчив її у 1993 році, — повідомляють у навчальному закладі. Раніше захисник служив у добровольчому формуванні «Балу». Згодом поповнив лави 86 батальйону ТрО. Побратими та друзі кажуть про військового теплі слова.

«Перепливали з лівого на правий берег й натрапили на міну»

Анастасія Бакалець каже — хлопці з 86 батальйону є близькими для волонтерів з Хмельницького. Адже їм активно допомагають закрити усі потреби. Так, нещодавно сама Анастасія передавала військовим човен. Із 20 по 29 грудня захисники перебували на бойовому завданні в Херсонській області. З якого, на жаль, повернулися не всі.

Вона розповідає — перепливаючи з лівого на правий берег, вони наткнулися на міну. Так отримали травми, несумісні з життям. Під час прощання капелан повідомив присутнім, що загинув також командир полеглих воїнів на ім'я Олексій.

Олега Кубея та Олександра Чернецького поховали на Алеї слави, що в мікрорайоні Ракове. Євгена Бондаря — на кладовищі в селі Велика Калинівка, а Олександра Гаврилюка — на цвинтарі в селі Святець.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.