«Людей хоронять біля будинків» - жінка із Соледару, котра переїхала на Хмельниччину

Вікторія Отаманчук

Фото зі сторінки «Суспільне Хмельницький»

Тривають вуличні бої.
Немає ні води, ні світла, ні газу.
Люди ховаються у підвалах.

Зі Соледару на Хмельниччину Олена Серба зі сім’єю переїхала через два місяці після повномасштабного вторгнення росії. Одна ракета навпіл перебила спелеосанаторій, біля якого мешкала, інша – потрапила в сусідній під’їзд. У квартирі вилетіли вікна й двері…

П’ять днів спільно з дітьми вони жили в підвалі. Молодша донечка не витерпіла, почала вибиратися нагору. А якось надранок був сильний обстріл. Сім’ю накрило вибуховою хвилею. Під нею й вибігали з підвалу. Спільно з чоловіком накривали малечу покривалами, закривали собою, бо звідусіль сипалися скло, балки...

«Нічого не вціліло. Всі будинки розбиті, лікарні немає. Школа, кажуть, постраждала, але не сильно, - оповідає соледарка «Суспільному». - Білокам’янку стерли взагалі з лиця землі. Всі будинки там згоріли, одні – коробки».

Відео дня

Про ситуацію в Соледарі Олена дізнавалася в рідних й друзів, що зосталися в місті. Та після 31 грудня вони перестали виходити на зв’язок.

«Там зараз жах, - каже, схлипуючи. – Багатьох людей, які помирають, хоронять біля будинків. Немає ні світла, ні води. Газ відімкнули вже давно».

Соледарівці рятувалися генераторами. Ставили їх по підвалах. Є в місті й пункти обігріву, але до них, зауважує Олена, неможливо дійти, бо ведуться вуличні бої. Може десь зачепити.

Про життя до війни жінка вона згадує з усмішкою. Оповідає, що до декрету трудилася в газовій службі. Мама ж – усе життя в «Артемсолі», на шахті «Гігант».

«Там працювало дуже багато людей, - каже, - практично – всі.Дружно жили. У нас там дуже гарно, хоч маленьке місто, але дуже гарне. Зараз там нічого немає цілого, жодної споруди».

Понад усе в світі Олена мріє повернутися в рідний Соледар. І її не лякає навіть те, що місто зруйноване. Головне – вдома.