Вони тримали небо: пам’яті пілотів, які загинули у перші дні великої війни

Анастасія БЕВЗ

Фото - Армія.inform Колаж - vsim.ua

Вони були одними з перших, хто зустрів ворога на початку великої війни.
Авіатори, які брали участь у повітряних боях і відводили вогонь ціною власного життя.
Пригадуємо імена та історії пілотів.

24 лютого 2022-го назавжди залишиться в пам’яті українців. Тоді, вдосвіта, хтось прокинувся під звуки вибухів, дзвінок із тривожним: «Почалась війна». В цей час наші захисники приймали на себе перші удари ворога.

Того ранку відбулась масова атака ворога на українські міста. Перші повітряні бої тривали і на Хмельниччині. Вони відволікали на себе вогонь ворожої авіації, збивали російські ракети та рятували побратимів.

Хто вони, герої, які захищали наше небо? У четверту річницю російського вторгнення пригадуємо імена українських пілотів, які відбивали атаку ворога ціною власного життя.

Дмитро Коломієць

Дитинство Дмитра Коломійця пройшло на аеродромах, гарнізонах, адже його батько теж був військових, а бабуся служила у зенітних військах й мала безліч нагород. Дмитро навчався у Чернігівському авіаційному училищі льотчиків, після закінченню якого був направлений на службу в Озерне. Опанував літаки Су-27, МіГ-29 та Л-39.

До повномасштабного вторгнення він служив на Житомирщині.

Ранок, 24 лютого. Саме тоді, коли росія обстрілювала українські міста, в повітряному просторі вже точились запеклі бої.

Дмитро Коломієць був одним з перших, хто зустрів ворога. Офіцер вступив у повітряний бій над Хмельниччиною. Пілот відвернув на себе вогонь ворожої авіації. Він виконував завдання на літаку L-39. Це дозволило врятувати побратимів. Пропускаючи бойову групу, був збитий літаком окупантів у районі села Кринцілів Хмельницького району.

Після героїчної загибелі президент присвоїв пілоту-винищувачу звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Дмитра поховали у селі Скоморохи на Житомирщині.

У Героя залишилась дружина і донька.

Микола Коваленко

Полковник Микола Коваленко був учасником російсько-української війни. Пілот пройшов усі щаблі кар'єри військового льотчика. Він був командиром ланки, ескадрильї у 806-му бомбардувальному авіаційному полку у Луцьку. А згодом обійняв пост командира 7-ої бригади тактичної авіації та начальника Старокостянтинівського гарнізону.

Останні роки Микола Коваленко працював заступником начальника Харківського національного університету повітряних сил.

За життя він освоїв 6 типів літаків та брав участь у бойових діях на Донбасі у 2014 році. Микола Коваленко особисто здійснив 19 бойових вильотів для ураження позицій ворожих військ. За це у вересні 2014 року його нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Згодом повернувся до Харкова із дружиною.

Та повномасштабна війна знову покликала його до бою. З одного із вильотів полковник не повернувся. Микола Коваленко загинув на початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України.

2 березня він разом із другим пілотом Євгеном Казіміровим підняли літак при загрозі ракетного нападу на Старокостянтинівський аеродром, а далі пішли на бойове завдання. По Житомирському напрямку зав'язався повітряний бій, який бачили селяни населеного пункту Довбиш Новоград-Волинського району.

Того дня екіпаж відвів палаючий літак від села. Обоє пілотів загинули. На честь льотчиків-Героїв у Довбиші звели пам'ятник. Поховали полковника Миколу Коваленко та штурмана майора Євгена Казімірова на кладовищі в Старокостянтинові.

Указом Президента України 13 березня 2022 року Миколу Коваленка посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІ ступеня. Згодом ще дві посмертні нагороди полеглого авіатора вручили його дружині: відзнаку від Президента України “За оборону України” та відзнаку начальника Національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба “Хрест Орла”.

Дмитро Куликов і Микола Савчук

Майори Дмитро Куликов і Микола Савчук – пілоти 7-ої бригади тактичної авіації імені Петра Франка. Пілоти змогли знищити колону ворога та не вбереглись від ворожої ракети.

Дмитро Олександрович Куликов народився у селі Привілля на Донеччині. У Маріуполі народився Микола Савчук. Обидва пілоти після школи вступили до Харківського університету Повітряних Сил, де вперше і зустрілись.

Після закінчення університету доля пов’язала їх у місті Старокостянтинів. Бомбардувальна авіація... Перенавчання, пристосування до нового місця, подолання самих себе, і ось вони у кабіні одного літака-бомбардувальника Су-24М.

Протягом своєї льотної кар’єри пілотів залучали до різного роду навчань, як в Україні, так і за кордоном, відправляли у відрядження до різних країн НАТО. У роки АТО/ООС вони несли бойове чергування на оперативних аеродромах і виконували бойові завдання. У 2021 році у складі повітряної колони, як одні з кращих льотчиків бригади, брали участь у параді з нагоди 30-ї річниці Незалежності України.

Обоє загинули у перший день повномасштабного вторгнення.

«Колона з російських танків, броньованих машин перетнула державний кордон України у Сумській області та рухалася на захід, у сторону столиці. Близько 19:00, 24 лютого 2022 року, екіпаж бомбардувальника Су-24М - льотчика майора Куликова та штурмана майора Савчука - отримали наказ на виліт по знищенню колони, яка щільно йшла на Київ. Ніхто не вірив у те, що хтось зможе її зупинити. Бизько 20:20 стався удар, російська колона спалахнула, здетонувала та перетворювалася на металобрухт. А літак Героїв став легшим на сім з половиною тонн.Здавалося б, найважливіше вже зроблено, - говорив полковник. Але о 20:40 ракета рашистів наздогнала літак. Зв’язок з літаком був втрачений. Усі, хто був на аеродромі, завмерли. «Хоч би встигли катапультуватись!» - думав кожен про себе. Але на жаль…», – розповідав про подвиг пілотів Командир 7-ої бригади тактичної авіації імені Петра Франка - полковник Євген Булацик.

У другу річницю подвигу на Київщині відкрили пам'ятник двом пілотам.

Олексій Коваленко

Майор Олексій Коваленко не уявляв свого життя без неба. Понад 20 років він служив у складі 7-ої бригади тактичної авіації. Був начальником служби безпеки польотів.

«Він сів за кермо СУ-24М і літав до останнього подиху», – розповідала його дружина Наталія.

Льотчик народився у Запорізькій області. Останні 15 років проживав у Старокостянтинові. Віддав військовій службі понад 20 років свого життя. Сьома бригада тактичної авіації, в якій служив Олексій, виконувала одні з найскладніших бойових задач на початку повномасштабної війни. Їх називали «привидами».

Олексій Коваленко був учасником АТО з 2014 року. Від початку повномасштабного вторгнення він боронив Київщину, Суми, Чернігів, Харків. Він був один з найкращих льотчиків Су-24М з великим досвідом, був пілотом першого класу.

«Йому залишалось ще три роки до пенсії. Тому він хотів до останнього літати. Але так склалось, що війна прийшла до нас додому»…, - каже дружина Наталія Коваленко. Додає також, що її чоловік встиг зробити понад 12 вильотів з бойовими завданнями.

Пілот загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині ще на початку війни. За словами побратимів, його літак-бомбардувальник збила ракета окупантів. Штурман вижив, Олексій, на жаль, ні. Це було наприкінці березня 2022-го.

Довгий час рідні сподівались, що Олексій живий, можливо у полоні. Але дива не сталося… Російська сторона оприлюднила відеофіксацію того, що вони «збили найкращого льотчика сьомої бригади тактичної авіації». Загибель пілота згодом підтвердила експертиза ДНК. Герой назавжди повернувся додому.

Олексія Коваленка нагородили орденом “За мужність III ступеня”. В липні йому присвоїли орден “За мужність II ступеня”, вже посмертно. Дружина просила для чоловіка звання Героя України. Відтак у 2023-му Указом президента №109/2023 пілоту Коваленку присвоїли звання Героя України.