Воювали в гарячих точках: рідним загиблих захисників з Хмельниччини вручили державні нагороди

• Рідні чотирьох воїнів отримали державні нагороди. 
• А саме – Василя Гав’юка, Володимира Голоти, Григорія Кучера, Олега Волеводцова.

Вчора, 21 лютого, перший заступник начальника ОВА Сергій Тюрін вручив державні нагороди рідним загиблих військових з Хмельниччини. 

Згідно з Указами Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденами за мужність III ступеня посмертно нагороджено:

ГАВ’ЮКА Василя Анатолійовича

Василь Гав’юк навчався у Гнатовецькій ЗОШ I - II cтупенів. Там закінчив 9 класів. Вчителі згадують свого вихованця гарними словами. “Війна забрала сина у матері, чоловіка у дружини, батька у доньки. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Доземний уклін, вічна шана і світла пам'ять Воїну, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас”.

До служби в лавах ЗСУ захисник близько трьох років працював майстром у ТОВ “ЖЕО”. Його колега, пані Оксана, каже: Василь був дуже ввічливим і завжди приходив на допомогу. 

Василь Гав’юк загинув 6 травня, під Бахмутом. Його поховали на Алеї слави, що в мікрорайоні Ракове. Герою назавжди 29 років.

ГОЛОТУ Володимира Петровича

Володимир Голота до війни займався ремонтом квартир. Цим заробляв на життя й забезпечував сім’ю. У нього залишилися дружина та син. Вони востаннє бачили Володимира у жовтні, коли той на декілька днів приїхав додому. Тоді він намагався встигнути побачитися з усіма близькими йому людьми й усім купував якісь подарунки.

Служив Володимир у 79-ій бригаді, що на Миколаївщині. Там він був єдиним із Хмельниччини. Чоловік воював у найгарячіших точках. Був у Сєвєродонецьку, Лимані, Пісках, Авдіївці, Мар’янці.

У день загибелі Володимир з побратимами стали учасниками запеклого бою з окупантами. Тоді загинуло троє наших воїнів. Хтось отримав поранення. Рятуючи одного із 300-их, дісталося і Володимиру. Його знайшли із пораненнями в руки та ноги. Володимир керував діями хлопців та казав як і де потрібно перетягнути турнікетами, щоб зупинити кровотечу. Серце воїна зупинилося, коли його везли у “швидкій”.

КУЧЕРА Григорія Петровича

Григорію Кучеру було 45 років. Він родом із села Грим’ячка, що в Хмельницькому районі. Ріс лише з мамою. Завжди був для неї підтримкою та опорою. Про це згадують сусіди загиблого. Григорій Кучер був одружений. Як рідного сина, виховував племінника - Олексія. 

До повномасштабної війни працював будівельником. Зокрема - займався будівництвом у мікрорайоні Озерна, на території масиву “Дивокрай”. Також працював у столиці. Про все це каже його друг та колега - Сергій. Пригадує - Григорій був дуже товариським. За словами чоловіка, військовий перебував на фронті протягом 7 місяців. 

Захисник загинув в Бахмуті, 10 березня. Він отримав осколкове поранення, що було несумісне з життям.

ВОЛЕВОДЦОВА Олега Валерійовича

Олег Волеводцев родом із села Богданівці Хмельницької тергромади. Тут він народився та жив. 27 лютого цього року його мобілізували. Він виконував бойові завдання у Бахмутському районі. Саме там, біля населеного пункту Спірне, він загинув. Сталося це 1 червня.

Із Героєм попрощалися у рідному селі. Його тіло зустріли живим коридором, стоячи на колінах. Без батька залишилася донька. Також у чоловіка були брат і сестра. 

- Хочу подякувати від імені Президента та всього українського народу за ваших чоловіків, за синів. Вони віддали свої життя, будучи до останнього подиху вірними українському суспільству, борючись за майбутнє українських дітей та існування держави Україна. Низький вам уклін, щира вдячність та співчуття. Ми ніколи не забудемо їх подвигу, – сказав Сергій Тюрін.

Читайте також: Дмитро Волкотруб та Володимир Волочнюк: загинули двоє військових з Хмельниччини

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.