Втратив вісьмох побратимів. Гранатометник із Київщини воює в хмельницькому батальйоні

Фото зі сторінки 36-го окремого стрілецького батальйону

• Петро Торжанський напросився добровольцем у ЗСУ. Він захищає рідну землю на Донеччині. 

• А син Петра подорожує світом і при кожній нагоді демонструє усюди прапор батькового батальйону. 

Після початку повномасштабного вторгнення, у 2022-му, в Хмельницькій області з «нуля» сформували новий бойовий підрозділ. До 36-го окремого стрілецького батальйону увійшло чимало бійців з-поміж хмельничан. 

Туди ж вступило багато жителів нашої країни, які готові були захищати державу від російської навали. Одним з таких є Петро Торжанський — мешканець Київщини. Його історію розповіли на сторінці військового підрозділу. 

Війна для родини Торжанських починалася із окупації. Село поблизу Києва, в якому вони мешкали, зайняв агресор. Після деокупації цієї території Петро відправив родину за кордон, а сам рушив у військкомат, але добровольця чомусь не взяли. 

Та Петро був наполегливим: “Окупантів слід нищити! Візьміть у ЗСУ!” І коли почав формуватися 36-й окремий стрілецький батальйон, його таки мобілізували.

— З перших днів я в батальйоні. Пройшов із ним увесь шлях. Служу, знаючи, що ми робимо все для Перемоги, — переконаний Петро Торжанський.

Кілька місяців тому гранатометник Торжанський став старшиною роти. Він зайняв цю посаду, повернувшись зі шпиталю, де лікував рани після боїв під Пісками Донецької області.

— Моїх хлопців тими днями не повернулося восьмеро... Покидаючи позицію, ми винесли пораненого побратима. Виходимо з труби — навколо все горить, палає... Я виходив останнім, — пригадує Петро.

Поки батько воює, його син Борис мешкає за кордоном. Він часто подорожує і завжди при собі має прапор 36-го батальйону. В своїх подорожах Борис розгортає його, підтримуючи Україну і надаючи сил для Перемоги своєму батькові. 

До речі на прапорі Петро зображений із гранатометом. А нещодавно Борис побував в Альпах і на верхівці гір замайорів стяг стрілецького бату з Хмельниччини. 

Читайте більше історій про військових 36-го стрілецького батальйону:

• Військовий із Волновахи вступив до хмельницького підрозділу, аби боронити свою землю

• Лейтенант Олександр Козяр повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну

• «Орків 3 тисячі — нас 56»: історія штаб-сержанта Івана Антонюка із Шепетівки

• Писав рапорт, щоб потрапити на фронт. Історія військового Олександра Іващука

• “Один лікар на батальйон”: історія начмеда Андрія Гайдамашка

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.