“Я повернусь із перемогою!” Сапер Сергій з Хмельниччини пройшов бої у трьох областях

Тут і далі фото зі сторінки військової частини

• Він — інструктор та командир групи саперів. 

• Сергій пройшов бої на Київщині, Херсонщині та Харківщині. 

• Він розповів про те, як розміновував під обстрілами, якою була найважча ротація та куди поїде після української перемоги. 

Молодший сержант Сергій родом із Хмельниччини. Він пройшов АТО та ООС. Саме там і вирішив стати сапером, бо надихнувся мужністю та хоробрістю військових. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Сергій вже був на півдорозі до столиці. Де він воював та що бачив розповіли у військовій частині А2641. 

Як військовий став сапером

Свій перший контракт Сергій підписав як водій. Каже, служба була цікавою. Повсякчас у дорозі: відрядження, навчання, тренування. Та командири постійно наказували: «Читай, навчайся, зростай! — завжди знадобиться». 

Він тоді часто возив групи саперів на завдання, зокрема й на бойові в районі ООС. Постійно спостерігав за їхньою роботою. Якось повертаючись з чергового завдання, з-під Авдіївки, Сергій розговорився дорогою з офіцером, старшим  групи. 

— Відтоді я поставив перед собою мету — стати сапером. Сьогодні за плечима маю вже чималий досвід. У найближчу свою ротацію в район бойових дій у складі Сил оборони я поїду вже як командир групи саперів, — каже Сергій.

Знайти і знешкодити

Пошук вибухівки, їх знешкодження та знищення — основні завдання загону, де інструктор Сергій сьогодні проходить військову службу. Тож хлопці вивчають і аналізують весь бойовий досвід роботи саперів ще з 2014 року.

— Знайти, ідентифікувати, знешкодити і знищити — наше завдання. Російський окупант дуже підступний. У своїй роботі застосовує різні хитрощі, «сюрпризи», вдається до підлості, не гребує використовувати при встановленні ВНП дитячі іграшки, упаковки з памперсами, з медикаментами, продукти харчування, книжки тощо, — каже захисник. 

В напрямку Броварів йшла колона ворожих танків

24 лютого застало Сергія вдома, на Хмельниччині. Але вже о 6:00 він прибув до частини з речами. Там отримав зброю і за наказом командира вирушив із побратимами до Києва. Ввечері сапери були на місці, отримали боєприпаси і поїхали обороняти столицю на Броварському напрямку.

— Щодня, а часто і вночі, ми займалися мінуванням територій. За весь період часу нашої роботи з оборони Києва ми поставили більше ніж 4 тисячі протитанкових мін. Впевнений, що всі бачили відео, як трасою в напрямку Броварів йшла колона ворожих танків, а по ній ефектно і ефективно працювала наша артилерія. Так от, ми в той час мінували поле обабіч тієї ділянки шосе. Було дуже гаряче, — згадує Сергій.

Потім близько місяця він разом із побратимами виконував спецзавдання в самому Києві.

Найважча ротація — на Харківщину

У перші дні після деокупації Харківщини Сергій разом із групою вирушив на розмінування звільнених територій. Каже, що для нього це була найважча ротація, адже тоді загинув його бойовий побратим і близький друг.

— За період виконання завдань у Балаклії ми не раз бували і в Барвінковому, і в Ізюмі, бачили ті руйнування. Коли ми приїхали в лісосмугу, щоб перевірити на наявність ВНП техніку, яку залишили по собі орки, ми нарахували близько 40 одиниць лише «живої», заводь і їдь. А потім бачили, як ті трофейні російські танки, САУ, бронемашини нищили окупанта вже під Лиманом на Донеччині, — розповідає військовий.

За його словами, у Балаклії не було й дня, аби їхню групу не викликали через підрив цивільних на ворожих мінах. Багато місцевих людей підірвалися через необережність. 

«Приховані сюрпризи» від ворога і мрії про перемогу

Сергій каже, що окупанти часто влаштовують їм «приховані сюрпризи». Військовий називає їх цинічними, аморальними нелюдами.

— Ворог використовує у війні проти України все, що має у своєму арсеналі, в тому числі й заборонені Женевською чи Оттавською конвенціями застосування зброї невибіркової дії — некеровані протипіхотні міни, або ПФМ (протипіхотна фугасна міна натискної дії, «Лєпєсток» — ред.) які можуть лежати багато років, — каже молодший сержант.

Сьогодні він найбільше мріє про перемогу і мир, як і кожен українець. А опісля поїде відпочити на південному березі Криму, адже востаннє там був ще у 2007 році.

— З початку широкомасштабного вторгнення я вже побував на Київщині, Харківщині, а зараз їду на Херсонщину. Сподіваюсь і вірю, що наступне моє бойове відрядження буде до Криму. Завжди так заспокоюю своїх батьків: «Я поїхав на початку широкомасштабного вторгнення, а повернусь із перемогою!» — впевнений захисник. 

Читайте також:

• Історія кохання: сапер із Кам’янця одружився з дівчиною з Балаклії

• Андрій Петровський в бою пошкодив хребет, але хоче повернутися на службу

• Куля пройшла в міліметрах від серця: хмельницькі медики врятували життя військовому (ФОТО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.