«Я вірю, що він живий»: історія про зниклого безвісти Сергія Ригу з Хмельниччини
- Майже 180 військових з Хмельниччини безвісти зникли на початку повномасштабної війни.
- Зараз ця цифра набагато більша.
- Історіями воїнів поділились рідні, які ми публікуватимемо на нашому сайті.
- Розповідаємо про 38-річного Сергія Ригу, якого чекають вдома майже два роки.
«Я шукаю їх, бо це мій поклик серця…», – це слова Ірини Тимощук з Хмельниччини. Жінка чекає з війни сина і племінника. З останнім зв’язок обірвався ще два роки тому. Наприкінці листопада 2022-го від нього було останнє повідомлення. А з грудня Сергій вважається зниклим безвісти.
На нашому сайті ми будемо розповідати історії матерів, дружин та рідних, які чекають на повернення військових додому. Хтось з них перебуває у російському полоні, а хтось зник на фронті. Кожна з цих історій пронизана болем, сльозами і надією. Адже рідні зізнаються: не можуть і не хочуть вірити у їх загибель.
Сергій Рига – 38-річний військовий з Шепетівського району. В минулому – будівельник, а на початку повномасштабної війни став добровольцем і пішов воювати.
Для Ірини Тимощук Сергій – не рідний племінник. Жінка розповідає, що хлопець рано залишився без матері. А рішення взяти його «під опіку», коли він пішов на фронт, було її покликом серця. Так Ірина вже другий рік старається знайти будь-яку інформацію про нього.
Військовий виріс у селі Плужне, що у Шепетівському районі. Їздив на заробітки, будував плани, мріяв про сім’ю і дітей.
– Спокійний, добрий, допомагав всім, підтримував сестру та її діток, заробляв гроші. Це душа для нас всіх. Напевно серед тих, хто пішов сам на війну, немає поганих… Бо всі йшли за покликом серця. Коли почалась повномасштабна війна, Сергій зробив своїй дівчині пропозицію та вона відмовила – боялась. Він пішов на війну в жовтні 2022-го, казав: ««Хто, як не я?», – розповідає Ірина.
Тоді військовий пройшов місяць навчання у Британії, а згодом вирушив захищати країну на фронті.
Сергій Рига служив у складі 25-ої окремої протиповітряннодесантної бригади. А далі були бої за Луганщину.
Листопад, 2022-го. Саме тоді рідні востаннє чули голос Сергія. Наприкінці місяця він йшов на бойове завдання. Востаннє спілкувався з хрещеним 28 числа, а далі зв’язок обірвався. Все це було в районі населеного пункту Червонопопівка, що у Луганській області.
Від 4 грудня військовий має статус «зниклого безвісти». Ірина додає, що разом з ним зникли ще 15 хлопців. Двох з них пізніше вдалось встановити по ДНК й похоронити.
Фото Сергія рідні потім побачили на сайті окупантів.
– Пізніше орки виклали фото з його телефону на своєму сайті і підписали, що він загинув, – каже тітка. Але додає, що ні вона, ні інші родичі не вірять, що Сергій загиблий.
– Я вірю, що він у полоні. Якось вони отримали доступ до його телефону, а коли вважався вже зниклим безвісти, засвітилась його сторінка у Telegram. Племінник одразу написав і запитав, чи знають щось про Сергія Ригу. Йому просто відповіли: «ви хто?» і все, вимкнувся…По сьогоднішній день для нас – це загадка. Я вірю, що він живий. По-іншому не може бути, – каже Ірина Тимощук.
За словами рідних, Сергій мав багато планів на життя, які мріяв втілити після війни. Хотів створити сім’ю та навіть придбав хатинку в селі, куди планував привести дружину і просто жити.
Нагадаємо, в Україні в реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин є дані про 55 тисяч людей (інформація станом на вересень 2024). Про це повідомляв заступник міністра внутрішніх справ Леонід Тимченко. Та цифра ця може бути в рази більшою.
Щодо Хмельниччини, то лише за кілька місяців 2022 року зниклих безвісти і полонених було понад 170. Яка наразі ця цифра - невідомо.
Читайте також:
«Мій син у полоні 22 місяці»: матір танкіста Віталія Тімощука поділилась його історією
З полону повернули «азовця» з Хмельницького. Історія Сергія Алєксєєвича
Війна почалася понад 10 років тому. Пригадуємо, як це відбувалося
«Наш татко повернувся»: звільнений з полону Олександр Свинарчук вперше побачив сина
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
