Зупинив наступ противника. Рідні загиблого Максима Марищака просять для нього звання Героя України

Зупинив наступ противника. Рідні загиблого Максима Марищака просять для нього звання Героя України
Колаж vsim.ua
  • Максим Марищак загинув минулого року. Рідні шукали його більше, ніж півроку, поки не отримали підтвердження. 

  • Він був зі своєю бригадою в найгарячіших точках та стримував наступ противника, аби ворог не захопив важливий стратегічний шлях.

  • Під час одного з боїв авто. в якому знаходився боєць, потрапило під обстріл. 

Максим Марищак був родом із села Миньківці, Кам'янець-Подільського району. Після 9-го класу він вирішив пов’язати своє життя із військовою службою та вступив спершу до Кам'янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом до Львівської національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.

А отримавши звання офіцера, продовжив військову службу у 95-й десантно-штурмовій бригаді. Максим був заступником інженерно-саперної роти, інструктором з повітрянодесантної підготовки, мав звання старшого лейтенанта. 

Відрядження на Схід

Хлопець потрапив на Схід ще за кілька місяців до повномасштабного вторгнення. Він служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Із загостренням подій батьки зрозуміли, що син там вже залишатиметься. 

Відео дня

З початком повномасштабної війни підрозділ хлопця брав активну участь в захисті країни. Максим та його підрозділ облаштували мінно-вибухові загородження, неодноразово під прямим обстрілом окупанта, аби стримати наступ важкої техніки противника. Внаслідок цього не раз зупиняли спроби ворога прорвати лінію оборони, пишуть його рідні. 

— 95-та бригада — це завжди перші, це “хто, як не ми”. Вони були завжди і цього разу в найгарячіших точках нашої країни, — розповідала мати Максима Валентина. 

Завдяки мінно-вибуховим загородженням, які встановлювались під керівництвом Максима, було зупинено наступ противника, який мав намір захопити надважливий напрямок — трасу Ізюм-Слов'янськ та дійти до населеного пункту Кам'янка.

Тут і далі фото з допису матері Героя

Обірвався зв'язок

Перші тижні війни захисник підтримував зв’язок з рідними, а згодом перестав телефонувати. Востаннє 23-річний юнак виходив на зв’язок 15 березня. Після кількох днів очікування батьки розпочали пошуки сина. Близько місяця не було жодної інформації. 

— Потім нам прийшло сповіщення офіційно, що 16 числа під час виконання бойового завдання Максим з побратимом їхали “КАМАЗом” і попали під обстріл, — каже батько.

Але подальшої долі Максима тоді ніхто ще не знав. Батьки висували версії, що військовий міг потрапити в полон або втратити пам’ять. Згодом з’ясувалось, що він воював на Ізюмському напрямку, в селі Кам’янка, яке окупували російські військові. Там проходила лінія зіткнення, точилися жорстокі бої, а бригада Максима тримала оборону. 

Рідні шукали бодай якусь інформацію про хлопця з березня і до жовтня. Та 19 жовтня мати Максима повідомила, що захисника знайшли. Він навіки став Героєм у віці 23 років. 

— Доставляючи необхідні надважливі БК у трасою яка була під цілодобовими обстрілами ворожої авіації та танків, на під'їзді у населений пункт, відбулося пряме влучення у автомобіль. Старший лейтенант Марищак Максим Володимирович загинув на місці, — пише Валентин Марищак. 

Петиція

Посмертно Максим був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III-ступеня. На початку серпня рідні Максима створили петицію. Вони просять надати військовослужбовцю почесне звання Героя України. 

— Прошу розглянути петицію про "Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)" з врученням ордену "Золота зірка " для офіцера в/ч А0281, старшого лейтенанта Марищака Максима Володимировича. Під його вмілим керівництвом підлеглий особовий склад якісно та професійно виконував визначені завдання з інженерного забезпечення в ході виконання бригадою заходів щодо оборони, відсічі і стримування збройної агресії ворога. Він був взірцем виконання службових обов’язків, сумлінного та бездоганного служіння Українському народу, — йдеться у тексті звернення. 

Станом на 11.00 4 вересня петиція набрала 11 982 голоси з 25 000 необхідних. До кінця збору підписів залишилось 66 днів. Підтримати звернення можна за посиланням. 

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (18)
  • Елена Рудакова
    Підтримую!
  • Валера Павельчук
    Вічна пам'ять Герою Земля пухом Співчуття рідним та близьким
  • ХУСТ ЛЕНОВ
    Не скромно
  • Євгенія Лукова
    Підтримую.

keyboard_arrow_up