Чим живуть Давидківці, які хочуть об'єднати з Хмельницьким

• Село, що розташувалося за 14 кілометрів від Хмельницького, має цікаву історію та перспективи. 
• Більшість будинків там двоповерхові, є 7 магазинів, аптеки, сучасна школа з камерами та мультимедійною платформою. 
• Раніше там робили чорнослив, а чим живуть Давидківці зараз?

Хмельницький - місто, яке з кожним роком все більше і більше розбудовується. Вільних земель для розширення кордонів бракує, тому міська влада задумалася про “укрупнення”. Ще з 2015 року у Хмельницькому заговорили про створення об'єднаної територіальної громади з ближніми селами. Першими у списку на приєднання до міста стали Давидківці. Село знаходиться зовсім неподалік. Всього за 14 кілометрів від обласного центру. Та й, за словами міського голови, саме проявляє ініціативу. Через це наприкінці 2019 під час позачергової сесії депутати міської ради визначилися і сказали “об'єднанню бути”. Тепер справа лише за Кабміном, там мають погодити перспективний план створення ОТГ. Якщо все вийде, Давидківці стануть частиною Хмельницької міської громади вже навесні. 

Поки питання вирішують на державному рівні, журналісти vsim.ua вирішили відвідати Давидківці та дізнатися чим живе село та чи готові його мешканці до об’єднання. Для цього ми рушили на автостанцію № 2. Звідси автобуси до Давидківців курсують щопівгодини зранку, щогодини в обідню пору та щопівгодини у вечірню. В касі автовокзалі нам квиток не продали. Касир повідомила, що за цим напрямком придбати його краще у водія. Мовляв, невелика, але економія. В касі квиток коштує 14,50, у водія - 13 гривень. 

Велика кількість недобудов

Курсують з автовокзалу у напрямку Давидківців три великі автобуси “Neoplan”. За день сумарно здійснюють 19 рейсів. В напрямку “туди-назад”, ми прокаталися на двох. Обидвоє комфортабельні та теплі. В салоні прибрано. Гроші за проїзд водій збирає перед відправленням. Дорога до Давидківців забрала у нас пів години. Це з врахуванням усіх зупинок та підбором попутників. 

Село знаходиться ліворуч від траси М-12 (у напрямку Вінниці). По трасі - дорога гарна. Повернувши в самі Давидківці, до центру села, трішки трясе. Дорога не нова, але всі ями полатані. Перше враження - селу не вистачає господаря. До речі, згодом нам це підтвердять і місцеві мешканці. Дорогою видніють закинуті садки та чагарники. Велика кількість покинутих або недобудованих будівель. До центру автобус робить 4 зупинки. Далі чекає хвилину і знову прямує у Хмельницький. 

Ми вирішили вийти неподалік сільської ради. Зупинку, де це краще зробити, підказали місцеві. Саме від цієї зупинки й починається, так би мовити, “серце села”. Зупинка облаштована. На ній є де сховатися від дощу. Прямо за нею відкривається вид на місцеву інфраструктуру. Тут і аптека, і магазин, і ветеринарна амбулаторія. Правда розміщене все в аварійній будівлі. За словами місцевих мешканців, кілька років тому там сталася масштабна пожежа. Грошей на ремонт будівлі не знайшли. 

Навпроти зупинки височіє велика церква. Побудована вона була ще на початку XIX століття. Довгий час приміщення пустувало. А нещодавно його почали реставрувати. Оточена святиня кремезними деревами. Яким, на перший погляд, сотні років. 

Школа з мультимедійною платформою та потужною історією

Від зупинки ми попрямували до сільської ради. По дорозі побачили обладнаний дитячий майданчик з гойдалками та каруселями. Сільська рада розміщена у невеликому кам'яному будинку. Приміщення вона ділить з бібліотекою та амбулаторією сімейної медицини.

Поспілкуватися із сільським головою, нам не вдалося. Чоловіка з невідомих причин не було на робочому місці. Слухавку Олександр Ланкевич також не підіймав, а секретар Алла повідомила, що до 12:00 її керівник обіцяв повернутися, хоча куди їде не говорив. Щоб не гаяти дарма час, ми рушили до місцевої школи. Вона знаходиться за кількасот метрів від сільради.

Приміщення школи досить велике. Наразі там навчається 176 дітей. Хоча заклад розрахований на більш, як 300 учнів. Директорка Оксана Кулик провела журналістам екскурсію навчальним закладом. Він досить сучасний. В кабінетах нові пластикові вікна, є комп'ютери та інтернет. У першому класі діти навчаються у просторому приміщенні з мультимедійною платформою (Smart board). В другому є мультимедійна дошка. Кожен клас оснащений камерами відеоспостереження. 

Варто зазначити, що школа наскрізь просякнута історією. Кожен коридор - це екскурс у минуле села. До речі, у Давидківців воно також приголомшливе. Місцевий історик Віталій Бондар видав велику книгу про свій рідний край. Яка має назву “Давидківці: історія подільського села”.

Історія села Давидківці

З книги ми дізналися, що на території сучасних Давидківців люди жили ще в давні часи. Місцеві жителі віднайшли там кам'яні знаряддя праці, які належали ще первісним людям. А археологи відкопали на території села посуд який датується ще ІІ століттям до нашої ери. Також тут було знайдено кераміку ХVII-XVIII століть. За легендами село здобуло свою назву від першого поселенця, який збудував там дім. Звали його Давид, а сталося це ще у XV столітті. Перша письмова згадка про село була віднайдена в переліку сіл Меджибізького повіту в 1530 році. Належало тоді село поміщикам Чорторийським. На території населеного пункту проживали українці та євреї. А в 1793 році, після Другого поділу Польщі, Давидківці відійшли під Російської імперії. На території села зробили військове поселення, де господарювали переселенці.

Були Давидківці й під царською владою, і під радянською. В першій світовій війні село було прифронтовим. Місцеві копали окопи, які збереглися на околицях донині. Більшість населення було мобілізовано на фронт. Згодом була колективізація, голодомор, репресії (розстріли, Сибір) і ще одна війна. Давидківці окупували фашистські загарбники. З села на каторжні роботи вивезли 405 осіб. Місцеві мешканці з жахом згадували ті часи, а портрети полеглих героїв під час визволення Проскурова тепер прикрашають хол школи. 

“Сумніваюся, що нам вигідне таке об'єднання”

Пані Оксана розповіла журналістам, що Давидківці - це особливе місце. За словами директорки, хто сюди приїхав раз, кращого місця не шукає. Вона також у свій час прийшла на роботу в школу з іншого району і закохалася в аромат “осіннього димку”.

• Ми досить велике та гарне село. Поживає десь близько 2000 людей. Більше ніж 1500 - доросле населення. У нас є сім продуктових та 2 сільськогосподарські магазини. Дві церкви, амбулаторія сімейної медицини, перукарня, навіть нещодавно відкрили на краю села зелену садибу, в яку їдуть хмельничани. Наразі добудовується великий двоповерховий дитячий садочок. В нас є старий, але він не вміщає всіх діток. Зараз працює три групи на 50 осіб, а частина дітей у міських садочках. Не вистачає місць, попит вдвічі більший. Тому держава виділила кошти. До осені садок відкриється. Люди у нас дуже добрі та хазяйновиті. Проблема в тому, що працювати немає де. Лише адміністративні місця і все. - каже Оксана Кулик.

Свого виробництва село немає. Наразі там діє кілька фермерських господарств. Одне велике з міста і кілька одноосібних. 

• Що можу сказати про Давидківці, хто сюди приїхав, звідси не їде. Я закохалася в аромат осіннього димку і залишилася. Раніше в селі були великі сливові сади. Місцеві сушили сливи й робили чорнослив. Це було велике виробництво. Згодом сади випиляли, тепер 99,9 % місцевих працює в місті.

За словами директорки, хоч люди і їдуть на роботу до Хмельницького, живуть вони все ж таки у Давидківцях. Крім цього, багато хмельничан їде у Давидківці та будується тут. Сільські садиби використовують, як дачі. Деякі залишаються на постійне місце проживання. Що вражає, в селі практично всі будинки двоповерхові. Більшість з них побудовані 10-20 років тому. До об'єднання із Хмельницьким, як каже пані Оксана, у селі ставляться по-різному. Дехто боїться невідомого, а дехто обома руками “за”. 

• Особисто я вагаюся. Мене непокоїть доля школи. Боюся, що з неї зроблять дев'ятирічку. Для Хмельницького ми вигідні, як додаткові землі. Можливо тут планують побудувати який завод чи зроблять ту саму сміттєпереробну станцію. Але у нас уже є очисні станції поруч. Іноді влітку дихати немає чим. Я перш за все хвилююся за наших дітей, щоб вони цим не дихали. Ще я дуже сумніваюся, що місто готове вкладати гроші в Давидківці. Тому у взаємовигідності цього об'єднання не впевнена, - каже Оксана Кулик.

“Може хоч господар з'явиться”

А от пані Наталія, яку ми зустріли біля магазину, каже, що цілком підтримує ініціативу об'єднання. За словами жінки село занепадає. Люди працюють у місті, тому за благоустроєм прилеглих територій стежити часу немає. А місцевій владі, за словами жінки, байдуже. 

• Село у нас велике і гарне, але захаращене. У центрі є великі будівлі, які пустують. У центрі прекрасний великий магазин - теж пустує. Все поступово руйнується, бо немає господаря. Я все життя живу тут, працюю в обласній лікарні у Хмельницькому. Щодня катаюся туди-сюди. І щодня бачу ось ті чагарники обабіч дороги. Ніхто не займається селом. Ми ніби спальний район Хмельницького. Відтак, чому б нам не стати вже його повноцінною частиною. Я вважаю, що перспектива приєднання до міста - це великий плюс. Головне, щоб попався гарний господар. Щоб він довів все до ладу. У наше село не потрібно вкладати багато грошей. У нас добудовується величезний сучасний садок. Є гарна школа. Дороги більш-менш нормальні. Єдине, чого немає, то це клубу, але його обіцяють побудувати. Ну і порядку немає, село не доглянуте. Було б добре, якби щось побудували, щоб дали людям роботу. Коли у нас був колгосп, тут і хліб власний пекли й взуття шили, а зараз що, - каже пані Наталія. 

“Краще до багатих, ніж до бідних”

Підтримує пані Наталію і місцева акушерка Лариса. Жінка говорить, що місто - це нові можливості. Вона одна із депутаток Давидковецької сільської ради. Тому брала безпосередню участь в обговоренні та розробці проєкту приєднання до міста. Каже, що було ще кілька варіантів. Згідно з перспективним планом формування ОТГ, Давидківці мали належати до Копистинської ОТГ. Власну тергромаду з центром у Давидківцях створити не можуть, оскільки деякі з можливих сіл-учасників таку ініціативу не підтримали. Пані Лариса пояснюю, що об'єднуватися рано чи пізно все ж доведеться, адже такий курс обрала держава. Тому, за її словами, краще мати зв'язки з сильнішими, адже їм є що дати Давидківцям.

• Колись Гречани, Лезневе, Книжківці також були селами. Приєдналися, і що їм погано живеться. Будуються садочки, дороги, майданчики. Якщо ми приєднаємося, щось від бюджету міста дістанеться і нам. Зараз в нашій амбулаторії працюю я, фельдшер і тричі на тиждень із міста приїжджає сімейний лікар. Хворих приймаємо та оглядаємо тут. Часто вони потребують госпіталізіції в місто. А авто у нас уже розвалюється. Так нам обіцяють придбати нове після приєднання до Хмельницького. Як на мене краще об'єднуватися із містом, бо воно має потужні ресурси. Що бідний може дати бідному - нічого,  - каже пані Лариса

За словами жінки більшість людей в селі розуміє перспективи. Однак побоювання вони мають через низку непояснених питань. Переважно це стосується тарифів. Мешканці села бояться, що їх дорівняють до міських і тоді платіжки зростуть. До речі, у село підведені всі комунікації. Є газ, вода та вуличне освітлення. Немає лише каналізації.

• Люди здебільшого хвилюються, бо думають, що подорожчає проїзд. Нам на сесії міської ради пообіцяли, що навпаки здешевшає. Тобто буде 5 гривень вдень та 6 гривень після 20:00, як у зараз у місті. У нас є пряма дорога через Лезневе у Давидківці попід лісом. Там треба доробити 1,5 кілометра дороги й можна їздити напряму, це значно швидше. Нам і це обіцяють. Також хвилюються стосовно тарифів. Щоб не рахували за міськими розцінками.  Нам пообіцяли, що тарифи залишаться без змін. Ще бояться, що всі довідки тепер видаватимуть тільки в Хмельницькому. Але це не так. Основна база, залишиться тут. Видавати їх буде староста. Деякі ж просто хочуть бути самостійними або, щоб центр ОТГ був у Давидківцях. Але так не буде, ми не такі великі, щоб навколо нас об'єднувалися інші. невеличка частина мешканців вперто не хоче цього розуміти, - каже пані Лариса.

Жінку ми зустріли на порозі амбулаторії, де та працює. По сусідству - сільська рада, тому вирішили зазирнути туди ще раз. На годиннику було вже 12:45. Однак сільський голова так і не з'явився. Його телефон вже був поза зоною досяжності, тому чекати на Олександра Ланкевича ми не стали. По дорозі до зупинки зазирнули ще у кілька вуличок, побачили місцевий бар з красномовною назвою “Вечірній Квартал” та рушили назад до міста. 

Що кажуть у міській раді

У Хмельницькому ми склали список побоювань стосовно об’єднання, які нам озвучили місцеві мешканці. За роз'ясненнями звернулися до секретаря Хмельницької міської ради Михайла Кривака. 

Чи зростуть тарифи на комунальні платежі (воду, газопостачання) для мешканців села Давидківці?

• Мова йде про об'єднання Давидківців з Хмельницьким в ОТГ, а не про приєднання до Хмельницького. Давидківці не стануть частиною Хмельницького. Вони залишаться окремим селом, як і було до цього. Тому тарифи залишаються сільськими. Це саме стосується і права на земельну ділянку, в тому обсязі, як це було раніше.

Що буде зі школою? Чи можуть з неї зробити дев'ятирічку?

• Школу в дев’ятирічку реформують. Але це жодним чином не стосується об’єднання в ОТГ. Це передбачає реформа освіти відповідно. Так буде, бо кількість дітей у школі не відповідає вимогам. Наприклад, міська школа №14, де я був директором, також буде реформована в дев'ятирічку. Відповідно до реформи, школи будуть поділятися на три ступені. Старші школи - будуть зватися ліцеями. Вони будуть розподілені по мікрорайонах. Це все прописано в законі “Про освіту”. 

Чи збільшать тарифи на проїзд?

• Це абсолютно безпідставне побоювання. Ми зараз не в громаді, а коми об'єднаємося, то будемо дерти з давидківчан більше грошей? Це нісенітниця.  Тим паче, якщо плани стосовно нової дороги вдасться втілити в життя, то ціни на проїзд навпаки зменшаться.

Чи існує ймовірність спорудження в Давидківцях сміттєпереробного заводу?

• Насправді у Давидківцях немає вільних земель. Ймовірно, сільська рада просто цього не озвучує місцевим мешканцям. На сесії міської ради сільський голова повідомив, що вільних земель передбачених для промисловості, транспорту та зв'язку у села немає. Також зазначив, що земель за будь-яким призначенням у селі немає. Відповідно, якщо немає земель, то де там будувати. Там не можна нічого будувати, бо немає де будувати. Єдине, що буде будуватися - це індустріальний парк. Він буде на території Хмельницького в бік давидковецького перехрестя. Там зможуть працювати мешканці Давидківців. 

Як зміняться податки для місцевих підприємців? 

• Стосовно цього питання поки відповісти не можу. Це потрібно з'ясовувати у міській податковій. Я обов'язково уточню це питання.  

Побоювання давидківчан стосовно об'єднання Хмельницького і Давидківців в ОТГ, секретар міської ради вбачає в поганій комунікації між місцевими депутатами та мешканцями Давидківців.

• Це закономірно, що люди бояться за свій бізнес, не хочуть, щоб погіршився рівень життя і їхні питання цілком очевидні. Я двічі приїжджав до Давидківців і спілкувався з місцевими депутатами. Їм детально дав відповіді на всі питання, які можуть виникнути у селян. Просив донести цю інформацію до громадськості. У них є кілька вулиць, на кожну вулицю є свій депутат. Можна скласти питальники й рознести їх по дворах. Зібрати збори місцевих мешканців і роз’яснити те, чого вони не розуміють. Але, на скільки я побачив, у Давидківцях цього чомусь так і не зробили,  - зазначив Михайло Кривак.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.