Недодекомунізація. Де в Хмельницькому ще залишилася пам'ять про срср

• У Хмельницькому досі є вулиці з “радянськими” та “російськими” назвами.

• Залишилося й кілька пам'ятників часів срср.

• На деяких - символіка комуністичної імперії.

• Чи планує міська рада щось із ними робити?

З початком повномасштабного вторгнення в Україні розпочалася чергова хвиля декомунізації та перша хвиля дерусифікації. У містах масово перейменовують вулиці та демонтують пам'ятники, пов'язані з радянською та російською пропагандою. У Хмельницькому такі ще теж залишилися. Що з цим планує робити міська влада?

Що буде з вулицями?

Про зміну назв деяких вулиць у Хмельницькому заговорили з 14 квітня. Тоді на брифінгу міський голова розповів про плани перейменувати вулицю Гагаріна, на якій розташована Хмельницька міська рада, на вулицю Героїв Маріуполя. Також висунули ідею перейменувати вулицю Пушкіна, що пролягає вздовж залізниці від Кам'янецької до Івана Франка. Новою назвою, припускає міський голова, може бути “Чорнобаївська”.

Крім них у Хмельницькому залишилося близько двох десятків вулиць, пов'язаних з державою, якої вже не існує (срср) та державою, яка сама себе заганяє у могилу (рф). Серед них:

• вулиця Вайсера у центральній частині міста. Названа прізвищем радянського офіцера та Героя радянського союзу Володимира Вайсера, який народився й жив у Проскурові. Хмельничани вже пропонували перейменувати її на честь Уберта Мрачковського, бійця 8-го полку спецпризначення, який загинув в російсько-українській війні 19 листопада 2021 року. Однак петиція набрала лише 205 підписів з 500 потрібних й рішення так і не винесли на розгляд.

• вулиця Красовського у мікрорайоні Дубове, що названа на честь Степана Красовського, маршала авіації та Героя радянського союзу.

• вулиця Шестакова, що розташована у центральній частині міста. Шестаков Лев Львович - радянський військовий льотчик, Герой радянського союзу. Народився у Авдіївці, загинув у 1944 році неподалік села Давидківці.

• провулок Осипенко, названий на честь Поліни ДенисівниОсипенко - радянської льотчиці, однієї з перших жінок, якій присвоїли звання Героя радянського союзу.

Крім Пушкіна, прізвища російських письменників носять ще декілька хмельницьких вулиць. Серед них:

• вулиця Купріна, названа прізвищем російського письменника Олександра Купріна. У 1890-х роках він служив 46-му Дніпровському полку, що базувався в Проскурові й це чи не єдине, що пов'язує його з цим містом.

• вулиця Лєрмонтова, названа на честь Михайла Лєрмонтова, російського письменника та поета, який жодного разу в Україні не був, зате відзначився авторством вірша “Прощай, немытая Россия”.

• вулиця Толстого, одного з найвідоміших російських письменників.

Також на перейменування чекають вулиці Майборського та Мельникова. Однак з цим доведеться трохи зачекати, бо для першої є декілька варіантів нової назви, а другу спочатку потрібно добудувати.

А як же пам’ятники?

Цьогоріч українські міста вкотре розпочали боротьбу із залишками радянської символіки. Переважно це монументи, що прославляють радянську армію. Зокрема, у Стрию на Львівщині знесли пам'ятник радянським солдатам. Демонтували обеліск й у центрі Мукачева. Могили, що розташовані біля нього, обіцяли перепоховати на кладовищі.

У Дрогобичі згідно з рішенням міської ради про повну дерусифікацію громади демонтували радянський “Вічний вогонь”. Два пам'ятники знесли у Чернівцях. У Львові радянський монумент слави прибрали ще минулого року. Те ж саме планують зробити у Рівному.

У Хмельницькому ще стоять пам'ятники з радянського минулого. Деякі є братськими могилами, проте на них залишилися елементи комуністичної пропаганди.

До прикладу, на військовому кладовищі біля обласної лікарні меморіал досі “прикрашений” радянською зіркою з серпом та молотом. Під нею зазначені роки війни - 1941-1945, хоч тепер кожному школяреві відомо, що Друга Світова війна розпочалася в 1939 році.

На плиті меморіалу “Вогонь пам'яті”, що розташований неподалік скверу імені Івана Франка, є напис російською мовою: “Люди! Покуда сердца стучатся - помните, какой ценой завоевано счастье”. Так само російською вказані імена та прізвища загиблих, які там поховані. До речі, місце, де встановлений меморіальний комплекс, у народі та численних туристичних сайтах досі називають Піонерським сквером.

На перетині вулиць Кам'янецької та Сковороди встановлений танк Т-34, одна з найпопулярніших радянських бронемашин часів Другої Світової війни. Раніше на його башті була червона п'ятикутна зірка, та її вже зафарбували.

Демонтовувати танк не будуть. Про це на тому ж брифінгу розповів міський голова.

• В нас танк український стоїть. Він давно вже ідентифікований, як український. З синьо-жовтим прапором, - сказав Олександр Симчишин.

Меморіал вічної слави у дендропарку “Поділля”

Меморіал вічної слави біля дендропарку “Поділля” є чи не найбільшим пам'ятником радянській армії у Хмельницькому. Його встановили у 1983 році.

Комплекс складається з трьох солдатів та партизана, виконаних у бронзі, й тридцятиметрового обеліска з титану. Попереду монументу - чаша вічного вогню, обабіч - стели з викарбуваною хронікою війни на території області та переліком військових частин, які брали в ній участь. Зокрема, увічнені прізвища радянських генералів Жукова, Ватутіна, Крайнюкова, Боголюбова та інших.

Донедавна на одній зі стел був напис “Немеркнущей памятью, вечным символом славы живет в наших сердцах великий подвиг советского народа”. Напис уже демонтували, місце, де він був, обклали новою плиткою, тож тепер одна з семи стел порожня.

З питанням про долю вищезгаданих об'єктів ми звернулися до секретаря міської ради Віталія Діденка. Поки коментарів від нього не отримали. Опублікуємо, коли чиновник їх надасть.

Хмельничани, як ви ставитесь до демонтажу радянської спадщини? Поділіться своєю думкою в коментарях.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Підтримати через Гугл

Максим Фарина,

Головний редактор ВСІМ

---

Дякуємо за вашу підтримку!

Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи. 

Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.

Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.

Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.