Основні вимоги до котлових сталей (Новини компаній)

Котлова сталь - особливий різновид металопрокату, що використовується при конструюванні парових та водонагрівних котлів. Матеріал в обов'язковому порядку маркується літерою К і повинен відповідати вимогам ДСТУ по показникам міцності. Цей вид прокату потребує сертифікації, причому у документі необхідно вказувати параметри сталі та режим термообробки, якій піддавався матеріал на виробництві. За відсутності сертифікату випробування котлових сталей на відповідність необхідним параметрам проводяться на заводах з виробництва котлів.

Найбільш відомим представником ринку металу є компанія Метінвест. Завдяки своїм виробничим потужностям група Метінвест посіла 40е місце в World Steel Association. Без сумніву, якість сталі української компанії знаходиться на вищому рівні. Для жителів Хмельницького, або області компанія має філію за адресою - вул. Курчатова 118а. Де ви завжди можете звернутися за допомогою.

Основні вимоги до котлових сталей

Метали, призначені для виробництва котлів та деталей для їх ремонту, повинні відповідати встановленим вимогам за наступними параметрами:

1. Межа тривалої міцності. Котлові сталі експлуатуються при високих температурах, тож постачальник має надати дослідні дані, що вказують на межу тривалої міцності матеріалу для 100 и 10 тис. годин, а також межу його повзучості при температурах для яких він рекомендований.

2. Метод плавлення. Для котлових сталей у більшості випадків використовується мартенівська виплавка та плавка в електричних печах. Допустимо використання киснево-конвертерного методу плавлення, за умови, що кінцева якість сталі не буде нижчою, ніж якість отриманого при мартенівському плавленні металу.

3. Матеріал. У виробництві котлів згідно вимог ДСТУ можуть використовуватись леговані, низьколеговані, і гарячекатані вуглецеві сталі. В залежності від марки матеріал може постачатись у нормалізованому, термообробленому, або початковому стані.

4. Механічні властивості. Тривалість охолодження листа після прокату і термообробки збільшується пропорційно до його товщини. Вимоги до відносного подовження листа змінюються відповідно до межі міцності матеріалу. Чим нижчий цей показник, тим більш пластичною має бути сталь.

5. Зварюваність. Для того, щоб забезпечити сталевим листам гарну зварюваність для вуглецевого і низьколегованого матеріалу встановлені стандарти вмісту у металі наступних елементів: миш’яку до 0,08%, міді, хрому і нікелю – до 0,3% кожного.

6. Якість і мікроструктура. Мікроструктура котлових сталей не повинна мати на поверхні розшарувань, шлакових включень, розкачаних пухирів, які помітні без застосування збільшувальної апаратури. При цьому допускається наявність розшарувань сукупною довжиною до 20 мм в місцях залому сталевого листа. Листи сталі із тріщинами, забрудненнями, вдавленнями, вкатаною окалиною, та іншими суттєвими дефектами до виробництва котлів не допускаються.

7. Дефекти. Наявність на поверхні котлового сталевого листа окремих забоїв, ряботиння, рисок і відбитків вважається допустимим, якщо глибина недоліків не виводить товщину матеріалу за межі допустимих відхилень. Якщо на листках присутній тонкий шар окалини, яких не перешкоджає візуалізації поверхневих дефектів, матеріал допускається до використання у коловому виробництві. Для листків котлової сталі товщиною більше 15 мм поверхневі дефекти можуть бути видалені пологою вирубкою і зачищені абразивним інструментом, із подальшим заварюванням. Для товстолистової котлової сталі (15-120 мм) глибина дефекту не має перевищувати 25% загальної товщини матеріалу, а для листів товщиною більше 120 мм – 30 мм. Загальна площа заварених дефектів не має бути більшою 1% площі листа.

8. Кромка. Підрізані краї листів не мають містити розшарувань, розтріскувань, розщеплень, рихлості, здуття, пухирів і розкатаного бруду. Допустима наявність окремих розкачаних пухирів довжиною до 20 і глибиною до 2 мм.