Заслужений донор України: «Я здав 12 відер крові»

За сорок років донорства пятидесятидев'ятирічний хмельничанин Юрій Єрмолаєв здав сімдесят літрів крові!
Юрій Павлович чотири рази ставав Почесним донором України, і лише в січні цього року подолянину дали звання заслуженого. «Паперова» тяганина тривала майже рік, і ще рік чоловік чекав на орден та посвідчення. Порадили подати документи на отримання звання заслуженого лікарі станції переливання крові. На недуги хмельничанин у свої п'ятдесят дев'ять не скаржиться, а якщо щось заболить, то це аж ніяк з донорством не пов'язано: «Вік такий», - з усмішкою сказав хмельничанин.
Юріє Павловичу, що стало причиною того, що ви ще у юному віці свідомо прийшли до медичного закладу та здали кров?
- Перший раз я здав кров 11 травня 1968 року. Добре пам'ятаю цю дату. Причина була сумною. Я тоді навчався в «мореходці» в Херсоні. Викладачка російської мови та літератури з паралельного факультета, повертаючись зі своїм чоловіком з Миколаєва, потрапили у важку аварію. Знадобилася кров. Бажаючих назбиралося сорок чоловік. Я пішов перший. Тоді і дізнався про донорство, що це корисно, особливо для печінки, і взагалі організм звикає до крововідновлення. Здаю кров, тому що людям вона потрібна. Це важливо усвідомити, нічого страшного в цьому немає.
Як вас сприймають в станції переливання крові? Як ви зараз спілкуєтесь — напевно, вже давно відносини стали більше, ніж пацієнт-лікар.
- Авжеж. Знайомий зі всіма медсестрами, навіть санітарками, не говорячи вже про лікарів. Просили, аби я приніс орден та посвідчення, адже там є особистий підпис Президента.
Кожного разу вам доводиться переборювати бар'єр остраху крові, лікарів?
- Ні, особливого страху немає. Одне можу сказати: коли в вену засовують велику голку, задоволення не отримую, це точно. Неприємності якісь є, але це не означає не здавати.
Ваші знайомі, родичі також регулярно здають кров?
- Серед родичів, хто б регулярно сдавав кров, нікого немає.
Чи відчуваєте Ви себе рятівником?
- Так. Два рази я був контактним донором (надав кров двом породіллям після кесаревого розтину). Коли лежиш і бачиш, як твоя кров вливається в іншу людину, це важко передати відчуттями.
Базу донорів крові потрібно поновлювати. Як, на вашу думку, потрібно залучати до цього бажаючих?
- Раніше була популяризація донорства, проводилися заходи. Потрібно більш активно та масштабно це робити, а не просто розвішувати плакати. Зараз здають кров переважно за гроші, чи при нагальній потребі.
Вже багато років Юрій Єрмолаєв є постійним читачем Хмельницької обласної бібліотеки. Надає перевагу письменникам-мореністам, адже сам раніше був моряком, тому ця тематика йому близька. Хоча Юрій Павлович був учасником бойових дій, фільми на воєнну тематику не полюбляє. Каже, вже дуже там багато розбіжностей та помилок.
Інформаційна служба газети «Діловий тижневик «ВСІМ»