У грудні 2019 року неподалік села Губельці Славутського району сталася смертельна автотроща. Тоді 25-річний водій “ВАЗ 2105” не в вибрав безпечну швидкість руху й виїхав на вкрите снігом узбіччя, у результаті чого його автомобіль занесло на смугу зустрічного руху, де він зіткнувся із зустрічним "ГАЗ-22171". Внаслідок ДТП загинув 18-річний пасажир "ВАЗу".
Водія ВАЗу суд визнав винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху та призначив йому покарання 4 роки ув’язнення з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Проте чоловіка звільнили від відбування основного покарання на 3-річний іспитовий строк.
Такий вирок оскаржили прокурор та захисник обвинуваченого. Прокурор наполягав на тому, що призначене покарання занадто м`яке. А от захисник вважав, що суд першої інстанції не звернув уваги на допущені в ході досудового розслідування істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до порушення права обвинуваченого на захист від висунутого йому обвинувачення, та, як наслідок, ухвалив незаконне судове рішення.
"На думку колегії суддів апеляційного суду, в обвинувальному акті викладено всі його складові частини відповідно до вимог ст. 291 КПК України, описано фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульовано обвинувачення та зазначено правову кваліфікацію правопорушення, що давало можливість здійснити належний судовий розгляд провадження.
Водночас у ст. 291 КПК України не міститься жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об`єму, відповідності підозрі тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення в такий спосіб, який вважав доцільним у кожному конкретному випадку за умови визнання зібраних доказів достатніми", – йдеться у повідомленні Хмельницького апеляційного суду.
Разом із тим колегія суддів апеляційного суду звернула увагу, що застосовуючи положення статті 75 Кримінального кодексу України до основного покарання, місцевий суд не зважив на усталену судову практику у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту.
"Відповідно до неї при призначенні покарання суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення обвинуваченого до цього, його поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного".
Апеляційний суд зауважив, що при прийнятті рішення щодо можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд, окрім іншого, зазначив про наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, проте, на думку апеляційного суду, у матеріалах справи немає даних, які б підтверджували факт розкаяння. Також характер порушення ПДР свідчить про те, що в момент вчинення злочину його дії були потенційно небезпечні для життя та здоров`я інших осіб.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що в даному випадку визначені судом першої інстанції обставини не знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, а лише характеризують особу обвинуваченого і не можуть бути враховані судом при застосуванні до нього положень ст. 75 КК України.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника обвинуваченого та частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Скасував вирок Славутського міськрайонного суду в частині призначення покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив винуватцю автоаварії покарання у виді 3 років ув’язнення з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.