Лебеді та обіди по 2 гривні: репортаж із Дунаєвецького хлібокомбінату, який продають за 187 мільйонів

“Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів” працює вже майже століття - із 1925 року. Тут виробляють продукти борошномельно-круп’яної промисловості та корми для тварин, а також продають гуртом зерно, необроблений тютюн, насіння й корм. На території розташовані елеватори, пекарні, млинзавод та лабораторії, де перевіряють якість зерна та борошна.

Сьогодні на комбінаті є 128 робочих місць. А ще три роки тому було 200. Скорочення відбувається через те, що працівників немає чим зайняти. До прикладу, 8 років не працює млин, де було найбільше працівників.

Вже скоро все може змінитися. В кращу чи гіршу сторону, залежить від того, хто викупить комбінат. Адже його продадуть через аукціон й приватизують.  Що про це думають на комбінаті і як він живе зараз?

Що про приватизацію кажуть працівники

Галина Гладіщук 33 роки працює у лабораторії, де перевіряють якість зерна та борошна. Жінка та її колеги не хочуть, аби підприємство приватизували, бо не знають, чого чекати далі. Найбільше боїться, що новий власник може звільнити. Галина майже пенсійного віку, тому, каже, не зможе знайти роботу в Дунаївцях.

- Нам може не хотілося б тієї приватизації. Ми вже скільки років пропрацювали тут, але ми ж тут нічого не можемо зробити. Мені вже 59 років. Я вже життя прожила в Дунаївцях і більшу його частину тут пропрацювала. Але не лише я. В нас є і молоді дівчата, які недавно прийшли. То всім потрібна робота, - каже Галина Гладіщук.

Директорка підприємства Надія Ковбасюк задоволена, що прийде інвестор. Жінка сподівається, що він зможе розвинути комбінат. На сьогодні його потужність - 125 тисяч тонн, а якщо його завантажити на менше, ніж 100 тисяч, - збиткове. А знайти та реалізувати таку кількість продукції важко. Надія Ковбасюк працює там понад 20 років. Каже, хоч на вигляд обладнання в хорошому стані, реставрувати його або й купити нове вже давно потрібно.  

- Позаминулого року ми за добу завантажувати 48 вагонів. Так не можна прямо оцінювати, скільки можна завантажити. Наприклад пшеницю - питань немає, вертушку за добу можна завантажити. А вже з іншими культурами є ускладнення. Але найбільше наше питання, що в нас одні ваги на залізниці. І доводиться тягнути кілометр, щоб зважити вагони. Якщо є надлишок, то треба назад тягнути й розвантажувати, а потім, якщо є недогруз, то теж відтягувати знову. Це дуже і дуже важливе питання. Тому тут залізницю треба реконструювати. Сьогодні є різні сучасні методи, як можна було б робити зважування. Тоді набагато пришвидшиться і розвантаження, і приймання, - розповідає Надія Ковбасюк.

У Надії Ковбасюк до майбутнього інвестора лише одна вимога - зберегти робочий колектив. 

- Для цього треба підприємство повністю завантажити, щоб воно працювало повністю. Моя думка, повинен бути той інвестор, який має землю і який зможе завезти сюди зерно зберігати та переробляти. Якщо він не має землі, то він ніколи в житті не зможе завантажити це підприємство зерном і переробкою, які б гроші не мав, - каже Надія Ковбасюк.

Дунаєвецький ХПК привабливий для інвестора тим, що має п’ять кілометрів залізниці з двома тепловозами, проведений газ, свої електромережі, воду та каналізацію. Проте, зазначає директорка, новий власник має розуміти, що чимало грошей ще треба вкласти в комбінат. 

- Потрібно розуміти, що механізми, які працюють, - це минулий Радянський Союз. Це дуже енергомістке та затратне підприємство. Той, хто прийде, має негайно робити реконструкцію. Це не так легко. Ми теж могли закупити сушарку й нову сучасну поставити. Але це те саме, що до старого одягу пришити нову латку. Тому потрібні були дуже і дуже великі кошти. Ми такі кошти не мали. Нас держава ніколи не забезпечувала. Ми самі заробляли, але я була рада тим, що люди щомісяця отримували зарплату і ми платили немаленькі податки. Якщо так подивитися, то на вигляд воно все гарне, але все полягає не в красі, а в тому, як воно все працює... Воно ніщо, якщо немає колективу, то воно буде просто стояти. Найбільша цінність навіть на такому підприємстві - це люди. Тут є дуже багато висококваліфікованих працівників і таких, що тут своє здоров’я поклали, - каже Надія Ковбасюк.

Прибуток комбінату за 2020 рік - 2,2 мільйона гривень. Директорка каже, поки вистачає, але це вже межа. На підприємстві є потужний млин, який 8 років не працює. Дві фабрики, в які збували борошно, зачинились, через що не знайшли, куди продати велику кількість борошна. 

- Млин меле в добу 500 тонн зерна - це в середньому 370 тонн борошна. Сьогодні реалізувати таку кількість борошна на Хмельниччині практично неможливо, ну, я не знаю, як це зробити. Сьогодні кожний хлібзавод чи інше підприємство рахує кожну копійку. Сюди не захоче їхати, брати борошно, бо там близько є Скібнево, Деражня, Богданівці. Ми колись робили кроки та шукали, що нам робити, але нічого не знайшли, не змогли знову запустити млин. Це дуже цікава робота, але не з державним підприємством, тут це дуже і дуже складно робити. Я не можу бути конкурентоспроможною, бо тепер є багато млинів новітніх, - розповідає Надія Ковбасюк. 

Надія Ковбасюк прийшла на роботу в дев’яностих. Каже, що за цей час змінилось все. Тоді про пластикові вікна можна було тільки мріяти. Заасфальтованої території теж не було. 

- Тут проїхати машиною я не могла. Жодного вікна й дверей не було. “Все розбите, Іловайськ” - я так зазвичай говорю. Можна сказати, що дійсно змінилось все, але це заслуга людей в першу чергу, вони все роблять, а я тільки ходжу і “гавкаю”, - розповідає директорка.

На території комбінату є їдальня на 50 місць. Там повноцінний обід для працівників коштує 2 гривні, ця ціна тримається вже 5 років, до цього харчувались безплатно. Забезпечує їдальню продуктами теплиця, яка теж є на підприємстві.   

- За кожним цехом у нас закріплена ділянка. Ми самі вирощуємо розсаду квітів у теплиці, потім їх садимо. В нас бур'яну не знайдете літом, трава підстрижена. Наші працівники знають, що так завжди має бути, а коли вони мають це робити, то вже їхні проблеми. Хай хоч в 12 годин ночі приходять і прибирають, - каже Надія Ковбасюк.

 На перший погляд здається, що територію підприємства навмисне підготували для гостей чи перевірки - охайно висаджені квіти, побілені бордюри, з обох боків дороги стоять десятки садових фігурок. Наталя Ковбасюк каже, так завжди. У тій же теплиці вирощують і розсаду квітів, які згодом висаджують на території.

Зробили й невеличке озеро, де плавають двоє лебедів. На великій території знайшли місце і для страусів та морських свинок.

Директорка хлібокомбінату розповідає, що ініціатива зробити зелені куточки належить їй. Жінка хоче, щоб і працівникам було приємніше ходити на роботу, і діти Дунаєвець могли зайти на мініекскурсію.

- Я дуже багато чого тут хотіла зробити. Колись думала сюди навіть коней привезти. Бо тут немає чим дітям займатись у селищі. Я хотіла, щоб діти не бігали десь і так далі, а зробити таке, щоб могли на конях їздити, доглядати за ними. Поки не вийшло цього зробити. Потім з’явилась ідея птицю завести. В нас багато що тут було. Сюди часто приходять подивитися. Тут навіть часом молодята фотосесії роблять, - розповідає Надія Ковбасюк.

Млинзавод, який за добу може розмолоти 500 тонн зерна та зробити з нього 375 тонн борошна, вже 10 років не працює. Він давав найбільшу кількість робочих місць. У 2004 році, коли майже не було зерна в Україні, Дунаєвецький КХП отримував його з Казахстану. Тоді поставляли борошно у Хмельницький, Львів, Київ, Закарпатську, Житомирську та Чернівецьку області. Це був найкращий період роботи млина. А коли закрили Хмельницьку макаронну фабрику та хлібзавод, яким продавали борошно, тоді реалізувати свою продукції не знайшли куди.  

Сьогодні млинзавод дасть прибуток, якщо за один раз переробити не менше 7 тонн зерна. З них можна отримати 5 тонн борошна, яке треба за кілька місяців продати. Надія Ковбасюк каже, що їм це зробити не вдалося, бо з’явилось чимало конкурентів, які мають зручніше розташування відносно обласного центру, або взагалі до хлібзаводів.

Потужний державний комбінат продають

Директор Департаменту приватизації Фонду держмайна Владислав Данилішин вважає, що майбутній інвестор зможе вирішити проблему з млином та розвинути комбінат. Стартова ціна “Дунаєвецького КХП” - 187 мільйонів гривень. Це його балансова вартість. На скільки може зрости вартість, передбачити неможливо, зазвичай в процесі торгів ціна зростає у 2-3 рази. 

Для потенційних покупців є умови приватизації - збереження профілю діяльності, не звільняти працівників протягом визначеного часу, дотримуватись вимог природоохоронного законодавства, виконувати заходи цивільного захисту та пожежної безпеки. Інвестор може бути як з України, так і з-за кордону, але не може проживати чи походити з країни-агресора Росії.

Найдорожчий об’єкт малої приватизації, який продали, - це готель “Дніпро” у Києві. Тоді ціна зросла з 90 мільйонів до 1,1 мільярда гривень. Це залежить від кількості покупців, які відповідно підіймають свої ставки. Тому у Фонді Держмайна сподіваються, що і на комбінат знайдеться чимало майбутніх інвесторів. 

Дунаєвецький - перший хлібокомбінат, який виставили на прозорий онлайн-аукціон. Підприємство має земельні ділянки в 37 гектарів, а нерухомого майна майже 79 тисяч квадратних метрів. Серед них елеватор лінійного типу (потужність одночасного зберігання 125 тисяч тонн), заготівельний елеватор (потужність 89 тисяч тонн), примлиновий елеватор (потужність 29 тисяч тонн), складські приміщення (потужність 25 тисяч тонн). До того ж підприємство має 6 зерносушарок та інших об'єктів:

• Млинзавод: 500 т зерна/добу (375 тонн/добу борошна);

• Комбікормовий завод: 265 т/добу розсипних комбікормів;

• Насіннєвий цех: 80 т/добу сортового насіння;

• Кукурудзяний завод: 2500 т насіння кукурудзи в качанах у сезон;

• Примлиновий елеватор: 24000 т зерна;

• Заготівельний елеватор: 76000 т зерна;

• Їдальня на 50 місць;

• Теплиця площею 0,08 га;

• Ковбасний цех.

Для держави підприємство не збиткове, але якби працювало на повну, податків було б у рази більше. Всього в Україні приватизують 7 хлібокомбінатів державної власності. У Фонді держмайна пояснюють, це для того, аби покращити роботу підприємств і створити нові робочі місця. Крім того, це й додаткове надходження до держбюджету від продажу.

- Коли нам передавали комбінати на приватизацію, вже 4 не працювало і було зі страшенними збитками та арештами. Три зараз готуються, один з них, Дунаєвецький, вже підготовлений та виставлений на продаж, тому що він був у кращому стані. В нього була підготовлена документація, не було арештів. Тому що є такі, наприклад Івано-Франківський КХП там треба відновлювати всю діяльність з нуля. Там директора не було, коли нам його передавали, - розповідає Владислав Данилішин 

Він також зазначив, потенційного інвестора Дунаєвецького комбінату може зацікавити велика територія, на якій можна розширити підприємство та переобладнати його, наявність залізниці та потужна перевалка, якої немає в конкурентів цього регіону.

- З нашої точки зору він цікавий тим, що підприємство знаходиться в дуже гарному стані, в порівнянні з іншими підприємствами державної власності, - розповідає Владислав Данилішин.

Як відбувається онлайн аукціон

До 6 травня прийматимуть заявки від потенційних покупців, а 7 травня у системі ProZorro.Продажі відбудеться аукціон “Дунаєвецького КХП”. Його віднесли до малої приватизації (вартість до 250 мільйонів гривень). 

- Аукціони, які зараз відбуваються, суттєво відрізняються від тих, які були раніше. Зараз вони проходять в електронному форматі, можна зайти з будь-якої точки світу і взяти участь. Вони відбуваються в системі ProZorro.Продажі, до якої під’єднано понад тридцять майданчиків, де можна зробити ставки. Перед аукціоном ніхто не знає, скільки учасників буде та які ставки вони зробили. Це відбувається тільки в момент розкриття пропозиції. Така кількість майданчиків дозволяє зробити конкурентні торги, в результаті ми отримуємо зростання ціни. 

Є три види аукціонів. На першому -  запропонований об’єкт зі стартовою ціною. Якщо є заявки (потенційні покупці - прим. авт.), то вони йдуть на підвищення, і виграє той, що дав найбільшу ціну. Якщо на першому аукціоні відсутні учасники, по законодавству запускається другий аукціон.

 Другий аукціон - стартова ціна буде на 50% менша. Повторюється те ж саме. Учасник який надав найбільшу пропозицію, стає переможцем аукціону. Якщо на другому аукціоні не відбувається жодної ставки, запускається третій аукціон. Його називають “голландський аукціон” - це покрокове зниження стартової ціни, кожні 5 хвилин. Коли один з учасників робить ставку і зупиняє цей аукціон, в гру вступають інші учасники, тоді аукціон крокує на підвищення, - розповідає Владислав Данилішин.

Часто на перший аукціон не приходять учасники, бо вважають, що ціна зависока, але на другому чи третьому аукціоні, під час конкурентної боротьби, зазвичай ціна підіймається вище стартової, яка була на першому аукціоні. Я прошу звернути на це увагу. Це показує, що лише конкуренція визначає ринкову ціну об’єкта. Зазвичай, якщо на першому аукціоні хтось не захотів заходити та чекав зниження ціни, то він в майбутньому платить вдвічі більше, коли заходить ще більше учасників. Тому пропоную всім, хто хоче купувати цей об’єкт, приходити на аукціон саме 7 травня.
 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.