Захисники чи злочинці? Деталі справи хмельницьких патрульних, які застрелили психічнохворого

По справі хмельницьких патрульних в прокуратурі завершується досудове розслідування. Резонансну справу не коментують. 

-  Наразі провадження знаходиться на експертизі і прокуратура не може нічого коментувати у даній справі. Коли буде результат, тоді можна буде щось говорити. Зараз і провадження самого немає, - прокоментували журналістам у прес-службі обласної прокуратури. 

30 грудня на Тернопільській патрульні застрелили чоловіка, який кидався на перехожих з шилом. У поліцію звернулось три жінки. Однак кажуть, що потерпілих було вдвічі більше. Всього патрульні випустили 18 куль. Скільки точно куль потрапили у нападника сказати не можуть.

Відео дня

blockquote>

Про той день в деталях розповів журналістам vsim.ua Сергій Акаєвич, якого перевели на іншу посаду і Ярослав Болюх, якого і судитимуть за вбивство за перевищення меж необхідної оборони. 

Хто вистрелив перший

Сергій Акаєвич - вже не інспектор третьої роти управління патрульної поліції. Після інциденту його понизили в посаді. Зараз 28-річний чоловік працює інспектором сектору транспортного забезпечення УПП. Робота, як кажуть, сидяча. Хоч вуличне патрулювання для нього звична справа. Адже раніше він три роки пропрацював ППСником. Каже, застосовувати раніше зброю не доводилось. 

Того дня він першим зробив постріл у Володимира Гаврилова. Його екіпаж зранку їхав на перезмінку. Від «Катіону» проїжджали повз Тернопільську. В той момент почули від чергового про особу, яка кидається на перехожих з гострим предметом. Були потерпілі. За словами Сергія, автомобіль зупинив чоловік, який вибіг перед пішохідним переходом і почав махати руками, намагаючись щось показати. 

- На місці помітив закривавленого чоловіка. Спочатку подумав, що це потерпілий у ДТП. Спитав, чи потрібна йому допомога. Він розвернувся до мене і я побачив, що в руці в нього предмет, схожий на ніж, - розповідає інспектор.

За словами Сергія Акаєвича, попереджувальних пострілів було два. А його напарник застосовував газ та гумову палицю. Чоловік не спинявся і продовжував йти з шилом прямо на патрульного.

 – На жодні попередження він не реагував, навіть не моргав. Коли почав йти на мене, я попередив, що буду застосовувати зброю, - каже Сергій. - Думав, зроблю постріл в повітря і цього буде достатньо. Може, налякається. Але не відреагував. І став ще більш злим, почав підходити ближче. Тоді я прийняв рішення вистрелити у ногу, щоб його збити. Навіть не зрозумів, чи попав, бо не було реакції.

Тоді ж під’їхало ще два екіпажі, в одному з яких був Ярослав Болюх. 
 
"Він йде на мене, я відходжу назад"
Екіпаж, де був 23-річний Ярослав Болюх, того ранку теж їхав на перезмінку в управління. Хлопець разом з напарником вирішили підстрахувати 105 екіпаж і поїхали на місце події. Дорогою вже було відомо про два напади на перехожих.

- На зупинці «Бібліотека ХНУ» перехожий сказав, що там чоловік з ножем б’є людей. Почули постріли і почали бігти. На зустріч нам йшла жінка і трималась за обличчя, з якого йшла кров. Я здалеку побачив, як за Сергієм ходить чоловік і видно було, як він замахнувся. Я крикнув, щоб відволікти увагу, він повернувся і почав йти на мене. Я відходив назад і намагався змінювати його радіус. Зрозумів, якщо стріляти, то може бути рикошет. Він продовжував скорочувати дистанцію. Тоді прийняв рішення здійснювати постріли біля ніг. Але ніякої реакції. Він йде на мене, я відходжу назад. Проскакувала думка, що з набоями щось не те. Бо чоловік ніяк не реагував, - пригадує Ярослав Болюх. 

“Він сам не давався, щоб йому надали допомогу”
Загалом пострілів, які зробив Ярослав Болюх, було десять - в повітря, під ноги, тоді в нападника. Лише після останнього, у ліву ногу, чоловік впав. Патрульні кажуть, іншого виходу у них не було. 

- Дана ситуація є для кожного тяжкою. Зрозуміло, що не можна було на місці давати слабинку, зволікати. Ми робили так, як склалась ситуація. Люди часто задають питання, критикують - чому скільки пострілів. Тому що ми хотіли дати людині можливість і час для того, щоб одуматись. Ми не були готові до такого. Думали, що зупиниться. Ніхто ж не хотів вбивати, - каже Сергій Акаєвич.

Патрульні запевняють, надавати допомогу нападнику з вогнепальними пораненнями ніхто не поспішав. При тому, що карета “швидкої” стояла на місці. 

- З “швидкої” ніхто довго не йшов до нього. Кажуть, що надавали допомогу спочатку потерпілій. Просили медиків, щоб викликали другу “швидку”. Він сам не давався, щоб йому надали допомогу. Кусався, плювався. Він ще довго лежав на ношах. Потім з “швидкої” вийшли і сказали, що він помер, - пригадує Ярослав Болюх.

Хмельничани продовжують активно обговорювати подію у соцмережах. У людей виникає чимало запитань, зокрема про те, чи було відео з місця події. У прес-службі управління патрульної поліції кажуть, записи збереглись із нагрудних камер, які знаходились на одязі інспекторів, а також відео з реєстраторів. Щоправда, останні фіксували лише те, що знаходиться перед автомобілем. Усі записи вилучили працівники прокуратури.

 

 

Ізолювати не мали права
У хмельницькому обласному психдиспансері підтверджують, що Гаврилов був пацієнтом їхнього закладу і стояв на обліку. Кажуть, у нього була шизофренія. Однак ні історію його хвороби, ні точного діагнозу, не розголошують. Мовляв, медична таємниця.

Про інцидент говорять неохоче. Зі слів головного лікаря Лілії Брухнової, про це взагалі бажають забути. На питання, чому душевнохвора людина могла вільно ходити по місту і наражати інших на небезпеку, конкретної відповіді не дала. Але зі слів лікарки стало зрозуміло, що в медзакладі Володимира Гаврилова не вважали небезпечним. Хоч під гарячу руку йому потрапила і медсестра реєстратури Ольга Матізко. Вона стала першою потерпілою, яка того дня заявила в поліцію. Її чоловік вколов в обличчя. 

  - Людина з психічними вадами може ходити без сторонньої допомоги. Такі люди можуть зустрічатись всюди. Ізолювати людину тільки з того, що в нього є психічна вада, не маємо права. Це нам забороняє робити держава. Є психічні розлади, які потребують обов’язкового стаціонарного лікування пацієнта і його лікування в психіатричному стаціонарі закритого типу. Тобто, якщо ця людина може нести загрозу собі або оточуючим. За цих обставин ми даємо направлення в стаціонар, - пояснює Лілія Брухнова. 

Що відомо про померлого?

Володимиру Гаврилову було 47 років. Разом з дружиною вони жили в квартирі на проспекті Миру. Напад 30 грудня на перехожих був не перший в житті Володимира. Журналісти vsim.ua з’ясували, що з гострим предметом чоловік і раніше кидався на людей. Шість років тому на Прибузькій він напав на перехожого. Шило встромив прямо над оком. 
Також Гаврилов поранив правоохоронця прямо у Зарічанському відділі міліції. Такі матеріали нам вдалось отримати у поліції. Чи відкривали кримінальне провадження журналістам не повідомили. Мовляв, дані не збереглися. Є також інформація, що Гаврилов лежав і в стаціонарі обласної психіатричної лікарні №1, що у Скаржинцях.

Журналісти vsim.ua вирішили поспілкуватись з дружиною померлого, аби розпитати про періодичні загострення у Володимира. За адресою, де проживав Гаврилов, у дворі зустріли сусідів. 

- А це в неї чоловіка застрелили?, - перепитує чоловік і показує на сусідній під’їзд. На запитання про Гаврилова і його дружину, відповідати не захотів.

Дружину Володимира ми застали вдома. Говорити вона навідріз відмовилась. Кинула лиш, що не хоче і мовчки зачинила двері.

Хто відповідає за душевнохворого?
Сьогодні на обліку у Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері стоїть близько 37 тисяч людей. Головний лікар закладу Лілія Брухнова наголошує, це ті люди, які мають певні психічні розлади. Не всі вони потребують так званої ізоляції і є небезпечними для оточуючих. Опікун для хворого призначається лише за рішенням суду. Для цього людину мають визнати недієздатною. 

- Є певні розлади і стани, за яких ми повинні госпіталізувати людину. Хворий відправляється на стаціонарне психіатричне лікування, як цього вимагають наші клінічні протоколи, затверджені МОЗ. Але ці люди дієздатні і передбачається, що вони можуть знаходитись в соціумі. Людину визнають недієздатною коли внаслідок психічного хронічного захворювання вона не здатна усвідомлювати свої дії. Тоді за рішенням суду призначається опікун. Він повністю відповідає не тільки за психічний стан людини, за здоров’я, життя, дії і вчинки, - говорить Лілія Брухнова. 

В розмові Лілія Брухнова відмовилась говорити конкретно про їхнього колишнього пацієнта Гаврилова. Тому прокоментувати, чому він діяв саме так і чому його не змогли зупинити - теж не змогла. Залишається питання, чому справа не дійшла до суду, якщо в міліцію на Гаврилова заявляли ще кілька років тому? 

Написали скаргу Авакову 
Тим часом, хмельничани стали на захист Ярослава Болюха, якого вже звільнили. Люди навіть організували мітинг і почали збирати підписи на його підтримку. 

Адвокат Ярослава Оксана Каденко каже, що зараз очікується задоволення скарги міністром внутрішніх справ. Позитивний розгляд, за її словами - це фактично захист поліцейських від кримінального переслідування. Зараз досудове розслідування ще триває. Ярослав Болюх та інші патрульні перебувають у статусі свідків. Однак, як говорить Оксана Каденко, будь-якого дня цей статус може змінитись на підозрюваних.  На запитання, чому, на її думку, патрульний діяв в межах закону пояснює:

- Закон дозволяв застосувати зброю у першу ж мить нападу на поліцейського або скорочення дистанції з ним. Однак поліцейські таким правом не користались до останньої миті. Багато хто говорить, що вони могли б просто скрутити правопорушника, а не стріляти. Після застосування зброї одним поліцейським, іншому категорично заборонено  наближуватись до того, в кого стріляють. Тобто, по тактиці застосування вогнепальної зброї, якщо один стріляє - інші поліцейські застосувати фізичну силу, кийки, газ тощо не мають права. Ярослав, який прибув на місце події лише після застосування зброї іншим поліцейським, мав право лише на застосування зброї та мав на це право з першої секунди - коли побачив напад на колегу. Тим більше, таке право він мав з огляду на скорочення відстані правопорушником, невиконання ним законних вимог та спробу продовжувати злочинну  діяльність. Жодного іншого, більш м'якого варіанту поведінки поліцейського, просто не існує і наші хлопці діяли набагато лояльніше ніж їх колеги з країн Європи та США, - вважає адвокат.

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.