“Троща”: збірка \ Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2017. — 416 с.
Розповідь розпочинається із того, як бандерівець, що відсидів 20 років у радянських таборах, повертається в Україну. Він дізнається, що його товариш з УПА, який загинув на його очах у 1947 році, виявляється, вижив та перейшов на бік радянської армії.
Беручи до року "Трощу", занурюєшся в книгу з головою, читаєш на одному диханні. Шкляр за допомогою художніх образів, деталей, цікавих сюжетних ліній відкриває читачам події тієї доби.
Трощею називають очерет, де у романі переховувалися підпільники від своїх ворогів, щоб вижити. У символічному плані — це страшна катастрофа, кривава бійня, яка трощить людські долі та життя.
Я зрозумів, що Сірко у відчаї намагається взяти більшовиків на дурня, і вирішив теж показати, що нас тут багато. В одну мить видерся з калабані, та бігти не зміг. У чоботи набралося стільки багна, що вони були тяжчі за мене самого. Я насилу їх постягував, витрусив твань, а онучі навіть не став викручувати – все одно в мокрих шматах я б не взувся. Викинув їх і нацупив чоботи на босу ногу, знаючи, що зітру свої бідні ніженьки на суцільний пухир. Але бігти босоніж по очеретяних штурпаках було б ще гірше.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.