«Два місяці шукали тіло». У Хмельницькому попрощались з прикордонником Максимом Вільчинським

- Максим був солдатом Державної прикордонної служби.
- Він не повернувся з бойового завдання разом з кількома побратимами.
- Вдома захисника не дочекалась мати.
Сьогодні, 26 березня, Хмельницький прощався із загиблим воїном Максимом Вільчинським. До міської ритуальної служби несли живі квіти його друзі, знайомі та сусіди.
Поруч із закритою труною і світлиною Максима плакали близькі. Військовий загинув у січні, а до березня його тіло не могли знайти. Тепер захисник назавжди повернувся додому...
Як розповідає друг сім’ї Віталій, Максима він знав близько 30 років. Він проживав на вулиці Івана Пулюя (колишня Хотовицького). Був у матері єдиним сином. Власної сім’ї 49-річний чоловік не мав.
– Дуже добряча людина була. Він любив готувати, мав кулінарні здібності. Ніколи нікому не відмовляв і завжди допомагав мамі. Рано втратив батька, більше родичів не мав, – каже Віталій.
Розповідають також, свого часу Максим намагався вступити до військового училища, але не пройшов за станом здоров’я.
До повномасштабної війни він працював на овочебазі. Був різноробочим.
У вересні цього року Максима Вільчинського призвали на військову службу. А далі кілька місяців він проходив навчання на Рівненщині, після чого його відправили на Схід.
Як повідомив командир, по завершенню навчання Максим був призначений на посаду помічника гранатометника. Служив у складі прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.
Відомо, що Максим боронив країну на межі Луганської і Харківської області. Того дня, 11 січня, він з побратимами вирушив на бойове завдання, але не повернувся.
– Максим неодноразово проявляв себе як вірний підлеглий і вірний захисник…11 січня відбулось бойове зіткнення, яке тривало протягом доби. Велися активні обстріли з боку противника. Зв'язок з підрозділом був відсутній. Інформації про те, що Максим потрапив у полон чи загинув, не було. Станом на 19 березня побратими змогли дістати тіло і доставити додому, – повідомив представник прикордонної служби.
У грудні Юрію мало виповнитись 50 років. Поховали його на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
Читайте також:
- На Ярмолинеччині відкрили вісім пам’ятних дошок полеглим захисникам та захисниці
- Зеленський нагородив хмельницького прикордонника
- «Сім’я була дуже хороша». Попрощалися з хмельничанами, які загинули через ракетний удар
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Наталия Рудакова
Щирі співчуття рідним....
Anna Tesluk
Alla Bayda
Светлана