“Ми більше не заспіваємо разом під гітару”, - друзі про загиблого на війні Романа Совича

• Красилів попрощався з 22-річним Романом Совичем. 
• Хлопець не дожив до дня народження всього місяць.
• Друзі запевняють, всі позитивні риси характеру - про Рому.
• Що розповідають про захисника, який загинув за Україну?

“Здається, йому б підійшли всі позитивні риси характеру”, - так про Романа Совича відгукуються його друзі.  Хлопець родом з Красилова. Навчався у Кам’янці-Подільському. Ще з 2019 року він брав участь у бойових діях, тобто ще будучи зовсім юнаком. Життя воїна обірвалось 19 червня у боях на Донбасі. Батьки втратили не лише сина - а частину серця. А друзі більше не почують його дзвінкий сміх. Що розповідають і яким пам’ятають загиблого на війні Романа Совича?

“Роман - душа компанії”

На фото Роман - щиро усміхнений хлопець. Таким його і запам’ятають рідні й друзі. А їх у хлопця було багато. “Душа компанії”, якого важко уявити без гітари. Журналістка vsim.ua поспілкувалась з подругами воїна, які поділились своїми спогадами та історіями про нього. 

• Ми познайомилися з Ромою влітку 2016 року, у нас була велика компанія. Майже все літо провели разом. За цей час я зрозуміла, що Рома — душа цієї компанії. Він обожнював грати на гітарі, ми майже завжди співали, і напевно лише дощ або сніг міг завадити тому, щоб Рома був без гітари. Пам’ятаю просила Ромчика навчити мене грати. Він з радістю погодився, і завдяки йому я зіграла свою першу пісню, правда вже не згадаю яку, адже це було так давно, - розповідає про Романа подруга Анна. 

Дівчина каже, таких людей як Роман дуже мало. Мовляв, хлопець був з тих, хто завжди допоможе, виконував обіцянки, а також нікому не давав образити “своїх”. 

• Скільки його пам’ятаю, в нього на вустах постійно була посмішка, і якщо хтось був без настрою - він намагався розвеселити. Сам же він рідко ділився своїми проблемами, але я думаю це лише тому, що зазвичай чоловіки обговорюють свої труднощі з іншими чоловіками. У нас багато спільних моментів з Ромою, але якщо згадувати про всі, то й року не вистачить, щоб про них розповісти, - каже подруга. 

“Важко усвідомити, що ми більше ніколи не побачимось”

Подруга зізналась, навіть попри те, що з Ромою вони з часом рідше спілкувались, до нього завжди можна було звернутись за допомогою. Пригадує і останню зустріч з товаришем. 

• У мене був дівич-вечір. Він відпочивав зі своїм другом, а я з дівчатами сиділа за сусіднім столиком. Я підійшла до нього, щоб привітатися. Ромчик спершу не повірив, що я виходжу заміж, але потім щиро побажав дуже багато хорошого. З моїх спогадів Ромчик був веселим, хорошим та чуйним другом. Навіть немає, що сказати поганого, адже таких моментів не було, навіть не можу уявити, які можуть бути в нього негативні якості тому, що бачила та відчувала лише хороше з його сторони. Важко усвідомити, що ми більше ніколи не побачимося і я не почую таке звичне: «О, Анька, привіт. Як ти там?», не почую його дзвінкий сміх і ми більше ніколи не посидимо та не заспіваємо разом під гітару, - поділилась дівчина. 

Гітара, автомобілі, мотоцикли

Друзі розповідають про Романа як веселого, доброго і завжди життєрадісного хлопця. Анна Казмірук каже, знала його ще зі шкільних років. Одне з улюблених захоплень Романа Совича - гітара.

• На той момент, що ми з ним спілкувались захоплювався музикою, грав на гітарі…автомобілі, мотицикли. Останній раз, що ми з ним бачились і спілкувались було саме перед тим, як його забирали до армії. Знаю, що в Роми залишилась мама та сестра. Про сестричку можу сказати, що він її дуже любив, - розказує подруга Аня.

“Йому б підійшли всі позитивні риси характеру”, - так про Рому відгукнулась його подруга Валерія Бадирова. Каже, з хлопцем була знайома близько 5 років. І додає, що таких чоловіків наразі дуже мало. 

• Рома був чудовим другом, вірним, чесним, чемним і вихованим, роботящим. Таких чоловіків дуже мало! Здається, йому б підійшли всі позитивні риси характеру: він вмів підтримати у важку хвилину, ніколи не втрачав надії, завжди вірив у краще. Як на мене, Ромчик - боєць по життю, він надихав інших бути добрішими і ставати кращими, - каже Валерія. 

Романові Совичу подруга Анна навіть присвятила вірш. Дівчина зізнається журналістці, що спершу вагалась, але все ж вирішила виставити його на загал. Переживання вилились у такі слова:

Ми попрощалися…
Ми не трималися за руки, і не дивилися в очі віч-на-віч…
Ми не співали під гітару, лиш тиша зберігала сум,
Ми вже побачились востаннє,
коли Ти так раптово згас… 
Ти був тоді далеко  десь від дому, але все ж повернувся, щоб знайомими стежками пройтися ще раз…
У серце так невпинно рветься туга, душа танцює свій фінальний вальс…
Так сумно залишитися без друга, який життя поклав заради нас…

Захисник Роман Сович загинув 19 червня поблизу населеного пункту Богородичне Донецької області. 
З Романом попрощались у рідному Красилові вчора, 23 червня. 

Читайте також:

• Був хорошим сином та батьком. Хмельничани попрощалися з військовим Валерієм Гуменюком (ФОТО)
• “Обіцяю, скоро буду вдома”: історія загиблого на війні 34-річного Богдана Стасюка
• Хмельницький попрощався з Василем Шевчуком. Без батька залишилось два сина

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.