Ще трьох Героїв Хмельниччини посмертно нагородили почесними орденами

Олена Кошарська

Тут і далі фото Хмельницької ОВА

Орденами “За мужність” удостоїли Олександра Яценка та Валерія Гуменюка.
А орденом Богдана Хмельницького відзначили Костянтина Мочульського.

Троє захисників із Хмельниччини отримали почесні державні відзнаки посмертно. Нагороди сьогодні, 11 травня, вручили рідних Героїв. Про це розповіли в обласній військовій адміністрації.

Так, відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлених у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовому присязі орденом “За мужність” III ступеня нагороджено:

сержанта Яценко Олександра Сергійовича

Відео дня
/li>
солдата Гуменюка Валерія Леонідовича.

Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня удостоєний:

старший лейтенант Мочульський Костянтин Володимирович.

Заступник начальника ОВА Сергій Тюрін вручив державні відзнаки рідним військовослужбовцям.

— Ніякі слова не здатні втамувати біль від втрати близької людини. На превеликий жаль, в час жорстокої і несправедливої війни, нам доводиться прощатися із захисниками, які віддали найбільше за оборону незалежної України. Тому ми ніколи не забудемо їх героїзм та самопожертву, а кожен ворог отримує жорстоку кару, за вкрадені життя найкращих синів та дочок нашої Батьківщини, – згадує посадовець.

Олександр Яценко

Олександр Яценко та його дружина Світлана родом з Луганської. Обоє жили в одному дворі кілька років, але першу один одного не помічали. А згодом і познайомилися. 2014 року, коли почалася війна, Олександр пішов на фронт добровольцем.

За два роки після того родина переїхала у Хмельницький. Олександр служив у 8-му полку спецоперацій, а потім — у 24-й механізованій бригаді. Молодший сержант Олександр Яценко загинув 5 вересня минулого року. Захиснику було 34 роки.

Валерій Гуменюк

53-річний хмельничанин також пішов на війну добровольцем. Він загинув 19 червня. Близькі згадують Валерія Гуменюка як хорошу людину. Розповідають — він пішов на війну добровольцем, хоча служив тільки строкову службу та не мав бойового досвіду. Мобілізований Валерій Гуменюк був у перші дні повномасштабного вторгнення.

Костянтин Мочульський

Захиснику був 31 рік, свій останній бій він прийняв в районі Донецька 5 вересня. Загинув Костянтин Мочульський разом з кількома іншими побратимами внаслідок прямого прильоту ракети. Про свого побратима розповів військовий з позивним Відок. Чоловік згадує:

— Костянтин Мочульський був дуже інтелігентною, освіченою, порядною, розумною людиною.