“Тікайте, над головою ракети”: розповіді очевидців про обстріл Хмельницького

Анастасія БЕВЗ , Олександра РИСКАЛЬЧУК

Перед Новим роком росія завдала ракетних ударів по Хмельницькому.
Поки місто оговтується від обстрілу, постраждалі досі перебувають у лікарні.
Зібрали розповіді хмельничан: що згадують про той день?

Десять постраждалих, пошкоджені будинки, автівки, сотні вибитих вікон, будівель і зруйнована автозаправка. Такої терористичної атаки зазнав Хмельницький 31 грудня, куди прилетіло дві ракети окупантів. А вже наступного дня стало відомо про жертву російської агресії - 22-річну Оксану Музику, яка померла в лікарні. Її історію можете прочитати можете прочитати на нашому сайті.

Наразі Хмельницький оговтується від ракетних ударів. В місті почали ліквідовувати наслідки “прильотів” того ж дня. Як повідомив очільник військової адміністрації Сергій Гамалій, удар прийшовся по військовому об’єкту мікрорайону Дубове. Вибуховою хвилею мешканцям розташованих поруч будинків повибивало вікна. Відтак ще пізно ввечері комунальники почали відновлювальні роботи. Наразі роботи станом на 2 січня ще тривають - на місці латали асфальт, рівняли електроопори й монтували кабелі.

Хмельничани теж оговтуються від шоку. Багато людей продовжують ділитись враженнями про той день у соцмережах. Когось вибухи застали вдома під час приготування до Нового року, а хтось бачив все на власні очі і здригався від вибухів. Журналісти vsim.ua зібрали історії хмельничан про той день.

Відео дня

Натовп зі словами "Тікайте, ракети!"

Хмельничанку Юлію повітряна тривога застала у центрі міста. На той момент дівчина відправилась в напрямку центрального ринку, аби докупити продукти для святкового столу й придбати подарунок племінниці. Зізнається, від побаченого тоді довго відходила. Центральними вулицями прогулювались багато хмельничан. Під звуки сирен люди бігли у своїх справах, ходили з дітьми або ж неспішно пили каву біля лавок.

Юлія пригадує, шалений свист змусив підняти голову догори - у небі летіла ракета. За кілька секунд пролунав гучний вибух.

Люди навколо ніби розділились на тих, хто почав швидше кудись йти, можливо шукати сховище. І на тих, в кого навіть вираз обличчя не змінився. Люди просто продовжили рухатись у своїх справах. Після того, як пролетіла друга ракета в тому ж напрямку - знову почула страшний і ще гучніший вибух. А далі я побачила як переляканий натовп біг в напрямку з криками “тікайте, над головою ракети”. Вже за мить люди опинились у підземці, де багато хто тоді вирішив перечекати тривогу, - каже хмельничанка.

Хмельничанин Ігор мешкає у п’ятиповерхівці на вулиці Кушнірука, що у Дубовому. Пригадує, на момент “прильоту” був вдома.

Перший вибух мене застав на балконі. Я побачив, як люди заметушились. Хтось вибігав на вулицю, хтось від місця прильоту тікав до будинків, діти стояли і просто дивились в ту сторону, куди летіло. Через кілька хвилин було чути другий вибух. Згодом я проходив повз “АТБ”, побачив, що в будинку через дорогу немає багатьох вікон, а на землі - купа скла, біля будинку валялись москітні сітки. Дорога по Красовського від “АТБ” в сторону “прильоту” була перекрита. Автомобіль пожежників гасив заправку, “швидка” когось вивозила. Тоді багато людей стояло і спостерігало, що відбувається, - розповідає Ігор.

Хмельничанка Анна мешкає у мікрорайоні, де пролунали вибухи. Поділилась, в той момент найбільше хвилювалась за маму, яка була сама вдома.

В той день мене не було вдома, була тільки мама. Спочатку було все добре, а потім подзвонила мама. Вона плакала і говорила, що впала ракета. Після цього я почула потужний вибух, як розлетілось скло, і крик мами. Зв'язок зник, я дуже боялася за маму, і ще пів години я не могла додзвонитися до неї. Коли зв'язок відновився, вона сказала що вона на вулиці, там швидка, пожежники, поліція. Наш будинок частково залишився без вікон, і є постраждалі. А з нею все добре, просто вона дуже налякана, - каже дівчина.

“Другий вибух був значно гучніший”

Хмельничанка Олександра того дня поїхала з батьками на ринок “Дубово”. Розповідає, що тато залишився в машині, а вони з мамою пішли за продуктами. Як раптом почули свист і побачили ракету.

Я обертаюсь і бачу, як з хмари вилітає ракета і падає на проїзній частині, біля АЗС. Був гучний вибух і все почало просто диміти. Ми просто стали, як вкопані, якось на той момент ніби зціпеніли. Потім вийшла якась бабуся почала хреститись і питати куди впало. І потім десь приблизно протягом 30-40 секунд почула, як люди почали метушитися, кричати, що летить друга ракета, - говорить хмельничанка.

Вже після цього дівчина з мамою почули, як працівник одного з магазинів кричить, аби усі забігали всередину. Там вже перебувало чимало хмельничан, які лежали на підлозі й ховалися. Олександра каже: в той момент почула, як знову свистить ракета. Вона каже: обернулася й глянула, куди вона летить. Говорить: вибух був значно гучніший, ніж попередній. А згодом дівчина побачила полум’я.

Після цього ми вибігли з магазину, бо мама весь цей час намагалась дзвонити до тата, був дуже поганий зв’язок. Тато весь час був на парковці біля “АТБ”. Каже, що сидів в машині, курив. Почув звук першої ракети і після першого вибуху, від хвилі, просто з рук вибило ту сигарету. І каже дивився на АТБ і таке було відчуття, ніби воно зігнулось і на місце встало. Вікна ніби ходуном ходили. І він одразу поїхав за нами, бо приблизно розумів, де ми знаходимось. Коли він нас забрав з базару, я обернулась і бачила, що в місці, де впала ракета, був такий ніби пагорб на всю проїжджу частину, - каже Олександра.

Дівчина говорить: того дня ввечері перебували знову на місці удару. Пригадує, що бачила багато будинків, які залишилися без вікон. На місці працювало чимало комунальників, які працювали над відновленням.

Не знаю, як в АТБ, але в аптеках і магазинах, що там прилягають до супермаркету, було побите скло вітрин. Десь стеля попадала, продукти з поличок, - каже дівчина.