Турист із Харкова про Хмельницький: «Ваш Богдан на коні – щось незвичне. Ніби зараз рине у бій»

Дмитрові – 28. Він мандрує Україною автостопом. На своїй домашній мапі хлопець відзначає ті міста, де він ще не був. Викреслює ті, які вже побачив. Цього разу вирішив відвідати Західну Україну.
 

Турист поставив собі ціль - за відпустку відвідати і побачити якомога більше. Його маршрут розпочався з Карпат. Далі був Львів, Івано-Франківськ і Тернопіль. У Хмельницький, можливо, і не приїхав якби не хотів побачити Меджибіж.

 

Наш Богдан сподобався 
Про те, що Дмитро буде у Хмельницькому журналісти "ВСІМ"  дізналися у соціальній мережі. Хлопець попросив в одному із пабліків показати йому цікаві місця. Ми вирішили допомогти. Заодно і дізнатися, що вразить мандрівника у нашому місті.

З Дмитром Кропотовим ми зустрілись на майдані. Хлопець привертає увагу. Одягнений як типовий мандрівник, «озброєний» камерою GoPro, за плечима – здоровезний рюкзак з усім причандаллям: карематами, палаткою і елементарними речами, які потрібні у подорожах. 

Турист із захопленням розглядає скульптуру «Віра.Надія.Любов» і фотографує на згадку. 
 

- Гарна, мені подобається. Така незвична і зовсім не схожа на інші, - говорить Дмитро і зізнається, поки йшов на зустріч, то не зміг оминути пам’ятник Богданові Хмельницькому, навпроти філармонії. З неприхованою безпосередністю ділиться враженнями. - У всіх містах, де я вже встиг побувати, пам’ятники якісь типові. От сидить він собі на коні, ніби кудись на «прогулочку» зібрався. А тут ваш Хмельницький… Такий, ніби вже ринув у бій. Наче живий, - сміється Дмитро. 

 

Хлопець сам із Маріуполя, живе у Харкові. На питання, скільки вже міст об'їздив, хмуриться і старається пригадати, але не вдається. Каже, що був у Запоріжжі, Києві, Дніпрі, Одесі, Львові, Тернополі, Кам’янці-Подільському та ще у дуже багатьох містах.

Кожне залишило по собі якісь враження. Найбільше до вподоби Львів та Одеса. Натомість Запоріжжя і Конотоп вважає нецікавими і нудними для туристів. 

Сьогодні він проклав собі маршрут через Меджибіж і до Вінниці. Можливо, якби не такий напрямок, то навряд би гуляв вулицями Хмельницького. Зізнався, одного разу був тут проїздом. Навіть заїхав на ринок. 
 

- Ми заїхали з друзями на ринок, щоб купити джинси. Тому я бачив лише шматочок хмельницького базару. Знаєте, порівняно з нашим «Барабаном», у вас невеличкий риночок, - каже Дмитро. 
 

Тим часом, від площі ми йшли до центру. Дорогою цікавлюсь, як у мандрівника складається враження про нове місто. За якими критеріями він оцінює – гарне воно чи ні. 
 

- Я звертаю увагу на кількість красивих місць, а також компактність – чи поруч вони знаходяться, чи розкидані по місту. Також, як і всі, дивлюсь, наскільки охайно виглядає, - розповідає хлопець. 
 

Мова зайшла про стріт-арти. Харків'янина ними не здивувати. Хлопець із захопленням розказує про мурали у себе в місті. Там це мистецтво «процвітає» вже багато років. 
 

- У Харкові малюють дуже багато стріт-артів. В нас розмальовують багато радянських будинків. З яскравіших – портрет Шевченка, Юрія Гагаріна, Людмили Гурченко. 

 

Гість звертає увагу на парк Шевченка. Йдемо туди. Зупиняємось по центру. Дмитро  фотографує «Заповіт» Кобзаря перед пам’ятником. З «родзинок» парку, про які знають не лише місцеві – металеві скульптури Мазура. Та туриста вони трохи жахають. Він уважно розглядає фігури. Каже, чув про них від знайомих. Йому вони не сподобались, мовляв, дивно виглядають і навряд викликають позитивні емоції у дітлахів. 
 

- Мене в дитинстві схожими фігурами лякали, але ті були вирізані з дерева, - додає. 

Ні металеві витвори Мазура, ні сам парк нічого приємного по собі не залишили. Чи то похмура погода підпсувала настрій…

 

Щирий подив викликав чомусь Південний Буг. Хлопець зізнався, що не знав, що річка тут така широка. 
 

А ще набережній, на думку туриста, «чогось бракує - чи то квітів, чи скульптур». 

Зайшли у парк Чекмана. Ноги самі понесли до зоокуточку. Та й тут не похизуєшся. 28-річний харків’яний був у багатьох зоопарках. Однак скрізь проблема одна – тварин утримують у жахливих умовах. 
 

Під кінець екскурсії Дмитро каже, що чув про пам’ятник «Барон Мюнхгаузен». Тому попрямували туди. На місці хмельничани з «круглими очима» дивились на хлопця, який з такою цікавістю розглядає статую і робить на фоні селфі. 

 

Прогулянка забрала дві години часу. Дмитро поспішав, тому зі свіжими враженнями про наше місто поділився наостанок. 
 

- Я дуже мало знав про Хмельницький. Невеличке собі таке містечко. Охайне, іноді – не зовсім. Розумію, може, і не багато місць, які б можна було подивитись туристам. З того, що запам’яталось – незвичний пам’ятник Богдану Хмельницькому, гарна філармонія у вас. Але банери, афіші – це просто жах. Думаю, можна якось по-іншому те зробити, щоб не так «по-сільському» виглядало, - каже Дмитро Кропотов. 

З того, що залишило неприємні враження – парк Шевченка, набережна і СІЗО у центрі міста. Парк йому здався «сіреньким і нецікавим для малечі». А про  ізолятор сказав так: 

- Мені чомусь радили подивитись, але не розумію чому. Ну якось не пасує для центру міста, - каже мандрівник.