У яких судових справах фігурують кандидати на посаду міського голови Хмельницького

П’ять кандидатів вирішилися балотуватися на посаду міського голови Хмельницького. Ми вже розповідали про них вам раніше, зокрема подавали загальну інформацію та їхні відповіді на п’ять стандартних питань. Тепер же ми підготували огляд судових справ, у яких фігурують кандидати.

Інформація на порталі «Судова влада» та у реєстрі судових рішень є щодо чотирьох із п’яти кандидатів. Інна Ящук, яка балотується від «Слуги народу», у справах не фігурує, проте невдовзі це може змінитися — вона зверталася до поліції через погрози на її адресу. В процесі розслідування справу можуть передати до суду.

Пропонуємо вам ознайомитися із судовими справами кандидатів. Вони перелічені в алфавітному порядку за прізвищем.

Іван Гончар, «Сила і честь»

Гончар не вніс авто до декларації

24 квітня 2018 року на Івана Гончара склали протокол за частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На думку поліцейського, Іван Гончар 28 серпня 2017 року придбав вантажівку «MAN TGL 7/150» за 292 800 гривень. Згідно із законом, він мав прозвітувати про покупку протягом 10 днів, подавши декларацію. Проте він цього не зробив, тому правоохоронці й склали протокол.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Олег Антонюк закрив справу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення поліцейські склали із запізненням. Після цього прокурор прокуратури Хмельницької області подав скаргу до Апеляційного суду області. У ній він просив скасувати постанову Олега Антонюка, а також визнати Івана Гончара винним за частиною 2 статті 172-6 КУпАП. Суддя Володимир Барчук прокурору відмовив, адже той не мав права подавати апеляційну скаргу.

Хмельничанин намагався скасувати реєстрацію Гончара кандидатом

25 вересня 2020 року Хмельницька міська виборча комісія зареєструвала кандидатів у депутати міської ради. Серед них список від партії «Сила і честь», першим номером у якому є Іван Гончар. Віктор Білань подав до суду на виборчу комісію, аби та скасувала реєстрацію Івана Гончара кандидатом у депутати. Позивач обґрунтовував це тим, що конференція «Сили і честі», на якій висували кандидатів, була нелегітимною. Відповідно, висунуті кандидати також є нелегітимними. Крім того, на думку Віктора Біланя, Іван Гончар подав недостовірні відомості, адже вказав, що є безпартійним, хоча насправді є членом партії «Сила і честь».

У судовому засіданні Віктор Білань зазначив, що зареєстрований у Старосинявському районі, і голосувати планує там же. Крім того, позивач є кандидатом у депутати Хмельницької районної ради. На думку судді, реєстрація Івана Гончара кандидатом жодним чином не порушує права Віктора Біланя як учасника виборів.

Крім того, представник обласної організації «Сили і честі» подав заяву до міської виборчої комісії, в якій просив виправити помилку — замість слова «безпартійний» зазначити, що Іван Гончар є членом партії «Сила і честь». На підтвердження своїх слів представник подав автобіографію кандидата. Зважаючи на все це, суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Олександр Шевчук відмовився задовольняти вимоги позивача. Про це йдеться у рішенні від 1 жовтня цього року.

Керівник патологоанатомічного центру оскаржував звільнення

18 грудня 2014 року тодішній голова Хмельницької обласної ради Іван Гончар розпорядився звільнити Михайла Андрєєва з посади начальника Державного патологоанатомічного центру України. 20 січня 2015 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв позов Михайла Андрєєва до Івана Гончара та до обласної ради. Позивач вимагав скасувати розпорядження про звільнення з посади.

У рішенні суду від 15 квітня 2015 року йдеться, що засідання по справі неодноразово переносили з різних причини — потрібно було подати необхідні докази, суддя був у відрядженні, позивач та його представник були у відпустці, а 15 квітня представник позивача залишив засідання без поважних причин. Зрештою через останнє з переліченого суддя залишив заяву позивача без розгляду. До слова, 7 квітня 2015 року обласна рада затвердила розпорядження Гончара про звільнення Андрєєва.

Богдан Лукашук, «Батьківщина»

Лукашук звернувся до суду через борг

24 серпня 2017 року Богдан Лукашук та Вадим Чугаєвський уклали договір позики під розписку. Лукашук позичив 7400 доларів, а Чугаєвський зобов’язався повернути ці гроші до 24 жовтня того ж року. Втім, до того часу Вадим Чугаєвський гроші не віддав та й взагалі відмовився це робити, а тому Богдан Лукашук подав цивільний позов до Волочиського районного суду. Це сталося у грудні 2017 року. На момент подачі позову сума боргу в гривнях складала 200 804,18. Суд став на сторону Богдана Лукашука та постановив стягнути борг з Вадима Чугаєвського. Про це йдеться у рішенні від 2 березня 2018 року.

Держгеокадастр не давав земельну ділянку

Богдан Лукашук звернувся до управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, аби отримати в користування земельну ділянку неподалік села Терешківці Хмельницького району для ведення особистого селянського господарства. Там йому відмовили, відповівши, що земельна ділянка для цього не призначена.

Після цього Богдан Лукашук звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду. На підтримку своєї позиції він надав наказ того ж таки управління, а також довідку зі статистичної звітності та висновок державної експертизи. Ці документи свідчили про те, що ділянка таки має сільськогосподарське призначення і Богдан Лукашук має право її отримати. Зрештою суд став на його сторону та ухвалив виділити в користування ділянку площею два гектари. Про це йдеться у рішенні від 30 липня 2018 року

Олександр Симчишин, «Свобода»

Симчишина визнали винним у ненаданні інформації

Влітку 2015 року Олександр Симчишин був першим заступником голови Хмельницької ОДА. 23 червня він необґрунтовано відмовив у наданні публічної інформації, чим порушив закон. За це на нього склали протокол про адміністративне порушення за частиною 2 статті 212-3 КУпАП. На судове засідання Олександр Симчишин не з’явився.

У листі представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Хмельницькій області йдеться, що Симчишин визнав неправомірність відмови у наданні інформації. Суддя Хмельницького міськрайонного суду Світлана Дручкова визнала Олександра Симчишина винним, проте звільнила його від покарання через закінчення терміну притягнення до відповідальності. Про це йдеться в постанові від 22 березня 2017 року.

Симчишин отримав штраф через порушення карантину

3 червня 2020 року Олександр Симчишин разом із Володимиром Зеленським та іншими посадовцями відвідав кафе «L’umore» на Проскурівській. На той момент це було заборонено, тому поліцейські склали на нього протокол через порушення правил карантину. На засідання суду Симчишин не з’явився, проте свою провину визнав поясненнями у протоколі. Суддя Оксана Мазурок призначила йому штраф у розмірі 17 тисяч гривень. Про це йдеться у рішенні від 19 червня 2020 року.

Кандидат звинуватив Симчишина у порушенні виборчого законодавства

20 липня 2019 року Микола Стефанчук подав до суду на міського голову Олександра Симчишина. Стефанчук на той момент був кандидатом у депутати Верховної Ради від «Слуги народу». Симчишина він звинуватив у неодноразовій участі в агітаційних заходах на користь кандидата від «Свободи» Віталія Діденка. Той, до слова, був конкурентом Стефанчука.

У зверненні до суду позивач розповів, що Симчишин 16 липня в приміщенні «Молодіжного центру» агітував за Діденка. І відбувалося це в робочий час міського голови. 19 липня на своїй сторінці у Facebook також виклав ролик, де агітував голосувати за Діденка. Крім того, в агітації Діденка зазначалося, що він є членом «Команди Симчишина».

Під час судового засідання Олександр Симчишин розповів, що зустріч у «Молодіжному центрі» відбувалася після 19:30, тобто у неробочий час. А використання його прізвища в агітації виборче законодавство не порушує. Крім того, ролик у Facebook він виклав на особистій сторінці під час обідньої перерви.

У Хмельницькому окружному адміністративному суді жодних порушень закону не знайшли. Зокрема, переглянувши відеозаписи зустрічі в «Молодіжному центрі» та сторінці Симчишина у Facebook, агітації не виявили. Крім того, позивач не надав доказів того, що міський голова має відношення до виготовлення агітації зі словосполученням «Команда Симчишина». Про це йдеться у рішенні суду від 21 липня 2019 року.

Симчишин намагався скасувати регламент міської ради

2010 року Олександр Симчишин звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду, аби скасувати рішення Хмельницької міської ради про затвердження регламенту. На той момент Симчишин був її депутатом. У суді вирішили повернути йому позовну заяву, оскільки такий позов має розглядати міськрайонний суд. Про це йдеться в ухвалі від 14 грудня 2010 року.

Працівниця міськради оскаржувала позбавлення премій

Працівниця управління комунального майна міської ради Наталія Мельник звернулася до суду, аби скасувати розпорядження міського голови Олександра Симчишина про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та позбавлення премії. Про це йдеться у рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 2 березня 2018 року.

Причиною позбавлення премії, згідно з документом, було порушення внутрішнього трудового розпорядку та неякісне виконання службових обов'язків. А до дисциплінарної відповідальності Мельник притягнули за відсутність на робочому місці без поважних причин. Під час розгляду справи у суді жодне з порушень, за яке Мельник притягнули до дисциплінарної відповідальності та позбавили премії, не підтвердилося. Зрештою в суді вирішили скасування розпорядження міського голови про дисциплінарну відповідальність та позбавлення премії.

Однак міський голова та міська рада з цим не погодилися, тому оскаржили рішення у Вінницькому апеляційному адміністративному суді. Але й там підтвердили, що у діях Мельник жодних порушень не було. Про це йдеться у постанові від 29 травня 2018 року. Міський голова і з цим не погодився, тому звернувся до Верховного Суду. Там розглядати справу відмовилися через її незначну складність. Про це йдеться у рішенні від 10 липня 2018 року.

Згодом Наталія Мельник знову звернулася до суду, аби скасувати дев’ять розпоряджень Олександра Симчишина про преміювання працівників апарату міської ради та виконавчих органів. Позиція Мельник полягала у тому, що цими розпорядженнями її позбавили премії. У рішенні суду від 4 березня 2019 року вказано, що виплату премії працівникам ініціює начальник управління комунального майна. При цьому жодних вказівок про зняття премії він не давав. Крім того, на прийняття рішень про преміювання не впливало розпорядження про притягнення Мельник до дисциплінарної відповідальності.

Однак Хмельницький окружний адміністративний суд знову став на сторону Мельник та скасував всі розпорядження Симчишина, про які йшлося у позовній заяві, в частині, що стосуються Наталії Мельник. Міський голова подав скаргу на це рішення, звернувшись до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Там його підтримали, залишивши його розпорядження чинними. Про це йдеться у рішенні від 9 липня 2019 року. Наталія Мельник звернулася до Верховного Суду, проте там відмовилися відкривати провадження через незначну складність справи.

Колишня директорка школи №8 намагалася поновитися на посаді

У серпні 2016 року Галина Халатурник звернулася до Хмельницького міськрайонного суду, аби поновитися на посаді директора СЗОШ №8. Спершу відповідачем за цим позовом був Департамент освіти та науки міськради, пізніше до відповідачів долучилися Хмельницька міська рада та міський голова Олександр Симчишин. У рішенні суду від 18 травня 2017 року йдеться, що Галину Халатурник звільнили з посади директора, тому що у неї закінчився контракт.

Позиція Галини Халатурник полягала у тому, що контракт із нею уклали незаконно. Відповідно, звільняти через закінчення терміну цього контракту її не мали права. Крім того, на думку Галини Халатурник, її звільнення є наслідком упередженого ставлення з боку керівництва. Вона розповіла, що перед цим її неодноразово незаконно притягували до дисциплінарної відповідальності. Крім того, її вже звільняли раніше з цієї посади, однак вона поновилася за рішенням суду.

На думку представників міської ради, звільнення через закінчення терміну контракту є цілком законним. Зокрема, це передбачає Кодекс законів про працю. Суддя Вікторія Мороз вирішила так само, тому відмовила Галині Халатурник у поновленні на посаді.

Однак колишня директорка з рішенням суду першої інстанції не погодилася. Через це звернулася до Апеляційного суду Хмельницької області, який відкрив провадження за скаргою Галини Халатурник 4 липня 2017 року. Втім, і тут її не підтримали — судді вирішили, що у першій інстанції рішення прийняли правильно. Тому задовольняти вимоги Галини Халатурник відмовилися. Про це йдеться у рішенні від 17 липня 2017 року.

Після цього Галина Халатурник звернулася до Верховного Суду. Там судді також не підтримали її вимог та залишили рішення судів нижчих інстанцій без змін. Про це йдеться у постанові від 20 лютого 2019 року.

Директорка ліцею №17 не погодилася зі звільненням

11 липня 2016 року Броніславу Бейдерман звільнили з посади директора ліцею №17. У серпні 2016 року вона звернулася до суду, аби скасувати наказ про звільнення, поновитися на посаді, визнати незаконним укладення з нею строкового договору, а також визнати, що укладений з нею договір був безстроковим.

8 грудня 2016 року в Хмельницькому міськрайонному суді всі ці вимоги Бейдерман задовольнили, адже строкові договори з нею укладали неодноразово. Міський голова Олександр Симчишин та департамент освіти міськради з цим не погодилися, а тому подали апеляційну скаргу. 28 квітня 2017 року Апеляційний суд Хмельницької області визнав, що Бейдерман звільнили цілком законно.

Бейдерман з цим не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду. У рішенні від 7 серпня 2019 року йдеться, що останній контракт з нею діяв до 15 липня 2016 року. За два місяці до його закінчення вона мала подати заяву на продовження або укладення його заново, проте не зробила цього. Зрештою судді Верховного Суду підтримали рішення Апеляційного суду. Таким чином вони визнали законність звільнення Броніслави Бейдерман

Анатолій Собко, «За конкретні справи»

Собко та Кольгофер домоглися усунення з посади секретаря міськради

У червні 2012 року Анатолій Собко та Оксана Кольгофер звернулися до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до міської ради. Обоє позивачів на той момент були депутатами від «Партії регіонів». Вони вимагали скасувати рішення міськради про призначення Валерія Лескова секретарем. 20 липня 2012 року суд задовольнив позов та скасував рішення міськради про призначення Лескова. Він разом із міською радою подав скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

В ухвалі апеляційного суду від 29 серпня 2012 року йдеться, що секретар міської ради згідно із законом не має права обіймати будь-яких посад та займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, за виключенням наукової, творчої та викладацької у позаробочий час. За даними матеріалів судової справи, від 2005 до 2012 року Лесков був головою міської організації «Батьківщини». У біографічних довідках Лескова про це не йшлося. Судді апеляційного суду вирішили, що Лескова усунули з посади правомірно, тому його позов не задовольнили.

ДАІшники оштрафували Собка за перевищення швидкості

15 травня 2009 року на Анатолія Собка склали постанову за частиною 1 статті 122 КУпАП («Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху»). Призначили також покарання штраф у розмірі 306 гривень.

16 червня 2009 року Анатолій Собко звернувся до Хмельницького міськрайонного суду, аби скасувати постанову, але там йому відмовили. Таке рішення було прийняте 31 серпня 2009 року. З цим Анатолій Собко також не погодився, тому його представник звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду. Там вимагав скасувати рішення міськрайонного суду та постанову ДАІ про накладення штрафу.

Апеляційну скаргу захисник Собка обґрунтовував тим, що його притягнули до відповідальності за перевищення встановленої швидкості руху, проте показання приладу «Візир» не може бути доказом провини водія, оскільки апарат не є автоматичним засобом фіксації. Як зазначав захисник, фото в матеріалах справи не мають прив’язки до місцевості. Крім того, на Анатолія Собка не склали протокол про адміністративне правопорушення.

Судді апеляційного суду вирішили, що «Візир» не мав документів, які підтверджували правильність його роботи. Тому фото з приладу не можуть бути доказом у справі. Крім того, працівник міліції, який зафіксував порушення, мав би зупинити водія, але не зробив цього. Тому правоохоронця судді назвали «пасивним спостерігачем», а не посадовою особою. Зважаючи на все це, постанову про штраф скасували. Про це йдеться у рішенні від 1 березня 2012 року.

Собко прострочив виплату кредиту банку

3 березня 2008 року Анатолій Собко взяв кредит у «ВТБ Банку» на суму 100 тисяч доларів, який мав би бути сплачений до 2 березня 2028 року. У травні 2014 року «ВТБ Банк» звернувся до суду, аби стягнути заборгованість у сумі 57 450,23 долара. Це момент прийняття судом рішення ця сума відповідала 661 415,88 гривні. Суд заочно виніс рішення, ставши на сторону банку. Про це йдеться у рішенні від 19 вересня 2014 року.

21 листопада 2017 року «ВТБ Банк» передав право стягнення боргу іншій юридичній особі — ТОВ «Фінстрим». Ця фірма того ж дня передала це право іншому ТОВ, назва якого у судовому реєстрі зашифрована. 20 лютого 2018 року суддя Хмельницького міськрайонного суду Вікторія Мороз скасувала рішення про стягнення заборгованості з Анатолія Собка, адже така вимога була у його позові. Також суддя вирішила розглянути справу знову. Однак робити цього не стали, оскільки «ВТБ Банк» звернувся з проханням цю справу не розглядати.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.