Горіла, перебудовувалася, але вистояла: що відомо про найстарішу архітектурну пам'ятку Хмельницького

• Ця споруда має заплутану та водночас цікаву історію. 
• Вона пережила царську та радянську влади. Перебудовувалася та розкрадалася, але не втратила своєї самобутності.

Кожен храм у Хмельницькому, новий чи давній, православний чи католицький, по-своєму прикрашає наше місто. Усі вони мають певні архітектурні особливості та унікальну історію. Згідно з історичними даними, найстарішою церквою міста вважається собор Різдва Пресвятої Богородиці, що розташувався по вулиці Соборній неподалік овочевого ринку. Це не лише найдавніший православний храм Хмельницького, а й найстаріша міська споруда, що збереглася до наших днів. За даними книги “Хмельницький культурний: з минулого в майбутнє”, історія храму починається у 1670-х роках. 

• Є свідчення, що в 1670-х роках саме на цьому місці стояла невелика дерев’яна церква. Про неї навіть пише у своєму щоденнику відомий фризький мандрівник  XVII століття Ульріх фон Вердум. З його записів відомо, що на материковій частині міста було близько 30 будинків і “маленька руська церква”. Такою маленькою вона залишалася аж до початку XIX століття. Влітку 1822 року в Проскурові сталось надзвичайне лихо - пожежа. Вона повністю знищила майже всі дерев’яні споруди міста, у тому числі й храм Різдва Пресвятої Богородиці. Від вогню не постраждала лише «острівна» частина міста, а от «материкова» з єврейськими кварталами вигоріла дощенту. Саме це лихо дало поштовх до докорінної перебудови міста, - розповідає краєзнавець Сергій Єсюнін. 

В 1822 році розробили проєктний план забудови міста. В ньому було заплановано побудувати житлові квартали, вулиці, провулки та нову церкву. Вона мала стояти на тому ж місці, де була попередня. Але вже була не дерев’яною, а кам’яною. Через два роки план погодив головний імперський архітектор і навіть сам імператор Олександр І. 

• Після пожежі було вирішено Проскурівську церкву Різдва Богородиці в її колишньому вигляді не відновлювати, а побудувати на її місці кам’яний собор. Але в Проскурові в ті роки було всього 35 дворів православного населення. Більш ніж половина жителів були євреї та ще третина - поляки-католики і тому побудувати храм на кошти місцевих парафіян було просто неможливо. Тому, так би мовити, справа зависла. А в 1831 році турботи по будівництву “пристойного” собору взяла на себе держава. Нові архітектори трохи змінили план. Додали надбудовану дзвіницю. Будівництво мало обійтися в 78 594 рублів 80 копійок. Для православної єпархії це були шалені кошти, не мав їх і місцевий бюджет. Тому будівництво знову почало буксувати. Лише через два роки держава таки виділила 60 тисяч рублів на будівництво і роботи розпочали, - розповідає краєзнавець. 

У 1837 році у Проскурові засяяв перший мурований собор. Вже 15 травня 1837 року він був освячений архієпископом Подільським і Брацлавським Кирилом. Настоятелем храму став протоієрей Михневич. 

• Площу навколо собору оточувала цегельна огорожа. В неї з одного боку був вбудований торговий ряд на 5 крамниць. Їх здавали в оренду. Кошти йшли на потреби храму. Архітектура храму була витримана у стилі класицизму. Дзвіниця мала чотири великих дзвони. Найбільший з них важив 320 кілограмів. Особливою гордістю собору була дерев’яна, стародавня, у срібно золоченій ризі Ікона Божої Матері. Вона вціліла під час пожежі 1822 року. Образ вважався чудодійним, і навіть католики мали особливу повагу до нього, - зазначає краєзнавець Сергій Єсюнін. 

За його словами, серед церковних реліквій храму було чимало цікавих речей. Особливу увагу привертали срібна з позолотою дарохранительниця  з написом: “Внесок Благовірного Государя Спадкоємця Цесаревича Олександра Олександровича в Соборний храм міста Проскурова в пам’ять заупокій душі Государя Цесаревича Миколи Олександровича 12 квітня 1865 року” та ікона Божої Матері (копія Озерянської).Також у храмі було 8 цінних підвісок, які мали назву “вотиви”. Одну з них подарував Григорій Лисенко за зцілення дружини.

• На жаль, до наших днів у церкві ні чудотворної ікони, ні іменної дарохранительниці, ні інших реліквій не збереглося. Про їхню долю нічого не відомо. Можливо, вони “зникли” в 1930-х роках, коли собор пережив нелегкий час, - пояснює Сергій Єсюнін.

Всім відомо, що радянська влада негативно ставилася до будь-яких проявів релігії. В Україні масово нищили церкви. Релігійні репресії не оминули й Проскурів. Почалися негаразди собору Різдва Пресвятої Богородиці з арешту і заслання владики Валеріана. Це сталося в 1929 році. 

• Через три роки із собору зняли дзвону на “індустріалізацію”, а в 1937 році храм взагалі закрили. 

• Під час Великої Вітчизняної війни німецька окупаційна влада дозволила з липня 1941 року відкрити храм та проводити Богослужіння. Після визволення Проскурова від окупантів (25.03.1944) Собор Різдва Богородиці продовжував діяти. А в 1964 році, за рішенням радянських органів влади, він був вдруге зачинений, - розповідає краєзнавець. 

Церква тривалий час використовувалась як склад. Згодом з неї зробили приміщення архіву. Лише в 1988 році до 1000-літнього ювілею Хрещення Русі храм було повернуто Церкві. Після капітального ремонту, в 1989 році у храмі Різдва Богородиці було відновлено Богослужіння. 

Сучасність собору Різдва Пресвятої Богородиці

За часів незалежної України церква кардинально не змінювалася. Облаштували лише прилеглу територію. Там збудували трапезну та розширили квітники. Територію обнесли візерунчастою огорожею, а при вході встановили Поклінний Хрест. На території також створили Воскресну школу з бібліотекою та господарськими приміщеннями. Також настоятелі церкви в різні часи потроху збагачували інтер’єр. Облаштували боковий вівтар прп. Серафима, Саровського чудотворця та полагодили вівтарну частину храму. Після реконструкції її прикрасив величний іконостас з елементами сусального золота.

Сьогодні церква загубилася серед однотипних багатоповерхівок. За вітринами магазинів та кав’ярень її важко помітити. Лише піднявши очі вгору, можна побачити золоту верхівку та хрест, що свідчить про те, що за фасадами безликих будинків ховається давня святиня. Попри непросту історію церква зберегла свій первозданний вигляд. Її відвідують містяни з різних мікрорайонів. 

До 170-річчя собору видали книгу про його історію та сучасність. Усі фото в матеріалі взяті з неї. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google