Історія Книжковець і Ружичної, які приєднали до міста 43 роки тому

• Цього дня до Хмельницького приєднали Книжківці і Ружичну.
• Колись ці мікрорайони були окремими селами. Пропонуємо пригадати їх історію. 

Офіційного поділу на райони у Хмельницькому немає. Однак є ті, які твердо закріпились серед хмельничан. Ми вже неодноразово розповідали на нашому сайті, звідки походять назви тих чи інших мікрорайонів. Зокрема, про Ружичну й Книжківці. 

До слова, саме 17 червня ці села були включені до міста Хмельницького. Було це в 1981 році. 

Пропонуємо пригадати історію цих мікрорайонів. 

Районний центр: історія Ружичної

Ружична – мікрорайон, розташований на південній околиці Хмельницького. У минулому мав статус села. 

Вперше ця місцевість згадується ще у 1530-х роках. Тамтешнє поселення знаходилось у власності подільського роду Ярмолинських-Сутковських. Подейкують, що є кілька версій назви села, а нині – мікрорайону. Ймовірно, що вона походить від польського слова «ружа» – троянда. Землі, що раніше належали церкві, називались ружними. Відтак є і думка, що назва могла з’явитись ще від цього. 

 Як розповідав у своїх матеріалах історик і краєзнавець Сергій Єсюнін, тривалий час село переходило з одних рук в інші. Спершу Ружична належала пану Богушу, потім перейшла у володіння графа Войцеха Мера, згодом – до шляхтичів Маліновських.  Пізніше Ружичну конфіксували у Маліновський й передали у розпорядження військового відомства. Наприкінці 1850-х років Ружична перетворилась на державну слободу, а 1863 року ружичнянці стали селянами-власниками. Після війни Ружична стала центром Ружичнянського району. 

Як йдеться в архівних документах, в 1840 році в селі налічувалось 190 дворів. Там проживало 446 чоловік і 102 дитини. Кожен селянин мав обов’язково поєднувати життя з військовою службу. Без дозволу керівництва люди не могли права ні перебудовувати хату, ні одружуватись. 

Вже на початку 20 століття кількість дворів зросла майже вдвічі. 

У 1929 році в Ружичній був створений колгосп, відкрили клуб і збудували школу. 

«Протягом 1946–1962 років Ружична була районним центром Ружичнянського району (створеного замість Проскурівського району)», – розповідають у групі Історія Проскурова. 

Райцентр приєднали до Хмельницького 1981 року. 

Також саме в цьому мікрорайоні збудували перший пішохідний перехід в місті. 

Книжківці. Історія приєднання

Ще один мікрорайон, який знаходиться на окраїні міста й колись був селом. 

Книжківці розташовані у південно-східній частині міста – на південний захід від мікрорайону Ракове та на схід від дачного масиву «Дубове». 

Поряд із мікрорайоном протікає річка Кудрянка. Що відомо про Книжківці?

Це село було приєднане до Хмельницького 1981 року. У мікрорайоні досі переважають одноповерхові цегляні будинки. На подвір’ях – клумби з квітами і грядки. 

Як розповідають на сторінці Історія Проскурова, перша писемна згадка про Книжківці пов'язана з родом магнатів Клечинських із Польщі, які володіли селом у XVI—XVII столітті. Спершу село мало назву «Книшківці», тому походження назви виводять від слова «книш».

В середині XVIII століття власником села став Адам Чарторийський. Пізніше він був змушений переїхати до Польщі, рятуючись від повстання гайдамаків під проводом Максима Залізняка. Тоді під час придушення повстання загинуло багато мешканців села. 

Також Книжківці пережило епідемію чуми. Наприкінці того ж 18 століття село перейшло до володіння поміщика Мацея Христофоровича Журовського. 

У Книжківцях була кам’яна церква й млин. Наш репортаж із мікрорайону пропонуємо пригадати за посиланням. 

Читайте також:

Минуле і сучасне Хмельницького. Що ви знаєте про кафе і ресторани (ТЕСТ)

Хмельницькі села, яких уже немає. Де вони були та що про них відомо

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.