“Із шашкою, револьвером і свистком”: якими були хмельницькі полісмени десятки років тому

Фото надав Сергій Єсюнін

Чорний одяг із написом “поліція” нині забезпечує цілковиту впізнаваність полісмена. Отримавши виклик на робочий планшет, вони вмикають “сирену” і поспішають на виклик. Так минає і день, і ніч сучасних копів. 

Сьогодні на Хмельниччині працює більше двох тисяч поліцейських. Про це повідомляється на сайті ГУНП в Хмельницькій області. Однак такими, як сьогодні, правоохоронці були не завжди. Від сучасних вони відрізнялися не лише технічним оснащенням, а й зовнішнім виглядом. Про перших копів у місті журналістам vsim.ua розповів краєзнавець Сергій Єсюнін.

На 500 жителів - 1 полісмен

Перші установи поліції з’явилися у місті в 1793 році. Тоді правоохоронці відносилися до різних чинів. Нижній називався городовий. Кількість поліцейських залежала від чисельності населення міста. На кожні 500 мешканців був один охоронець правопорядку. 

• У 1806 році штат проскурівської поліції складався з 4 чоловік на 2 тисячі населення, у 1881 році було вже 12 поліцейських на 14 тисяч жителів, а в 1910 - 63 поліцейських на 35 тисяч проскурівчан - каже Сергій Єсюнін.

Коли повітова і міська поліція об’єдналися в загальну, в Проскурові утворилося повітове поліцейське управління. До складу працівників входили керівники і підлеглі. Очолював повітове управління так званий справник. Він керував поліцейськими наглядачами. Ті, у свою чергу, управляли нижнім класом - городовими.

Вже згодом система охорони правопорядку в місті дещо змінилася. Поліцейські поділили Проскурів на дві частини. На кожну з них було виділено по сім постів. Правоохоронці працювали позмінно.

На фото, які надав Сергій Єсюнін, видно, що форма тодішніх поліцейських змінювалася щосезонно. Іншим ставав і колір одягу: від чорного до білого. Звичайно, що копи були озброєні. Як розповів Сергій Єсюнін, поліцейські мали при собі шашку (зброя, що схожа на шаблю), револьвер і свисток. 

• З 1890-х років Проскурів у поліцейському відношенні поділявся на дві частини, кожна з яких виставляла на вулицях міста по сім постів. Пост являв собою дерев'яну будку, де у випадку негоди могли укритися городові, які несли позмінну службу по охороні громадського порядку на своїй ділянці. Озброєний городовий був шашкою, револьвером “Сміт і Вессон” та свистком - розповідає Сергій Єсюнін.

Про злочин, що відобразився на авторитеті поліції

Серед усіх поліцейських постів був і той, що вважався найзразковішим. Кількість правопорушень там була мінімальною. Проте так було недовго. Після одного інциденту повітовий справник наказав негайно змінити систему охорони правопорядку.

• Щодо самих постів, то тривалий час зразковим вважався саме пост №4 на перехресті Комерційної і Купецької. На цій ділянці була наймінімальніша статистика правопорушень, а крадіжок майже ніколи не траплялося. Ідилія на цьому посту завершилася в березні 1908 року - каже Сергій Єсюнін.

Похитнув авторитет місцевої поліції один із злочинів. Його недогледіли самі ж копи. Адже події мали місце ледь не “під їхнім носом”.

У той весняний вечір було холодно і сиро. Йшов чи то дощ, чи то сніг. Двоє городових, які чергували, ховалися від непогоди в будці. Хто ж знав, що в п’яти метрах від них відбувається злочин? 

Неподалік у гасовій крамниці Шейнбарга працювали грабіжники. Погрожуючи крамарю, вони відібрали весь його денний виторг і обікрали трьох випадкових покупців. Загалом “улов” злочинців складався з дорогоцінних речей, грошей і чотирьох плашок гасу. “Збагатившись” вони скрилися у невідомому напрямку. 

У результаті, ця подія нанесла вагомий відбиток на авторитеті проскурівської поліції. Тож реакція повітового справника була негайною. 

Керівник видав розпорядження зняти з постів усі будки, а городовим наказав перебувати в стані постійного патрулювання. Щоб не пропускати злочинів, копів забезпечили водозахисними плащами, які дозволили їм працювати і в дощ, і в сніг. 

• На випадок негоди з коштів міського бюджету для поліції були закуплені плащі. У службовій записці повітового справника до Проскурівського міського Голови, цей крок був чітко аргументований тим, що городовому в плащі не буде потреби ховатися від непогоди, і тому все, що відбувається на посту, не залишиться поза його уваги - каже Сергій Єсюнін. 

Читайте також: “Щоб проводити час із дівчатами легкої поведінки”: якими були старі готелі в Хмельницькому

Хмельницькій “тучі” 32 роки: як починалась історія ринку

Хмельницький на кістках: де ховали людей десятки років тому

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.