“Мені відірвали одне крило”: донька загиблого Едуарда Садомського поділилась спогадами про батька

Тут і далі фото зі сторінки 3-ї окремої танкової бригади, в якій служив Едуард Садомський

Едуарду Садомському було 48 років. Він служив розвідником в 3-ій окремій танковій бригаді. Загинув 4 квітня від вибуху на Харківщині. Донька Героя Богдана поділилася спогадами про життя з батьком та без нього. 

Едуард Садомський мобілізувався 25 лютого. Донька Богдана розповідає, що ввечері напередодні він повідомив сім’ї про своє рішення піти до військкомату. Тата збирали на війну разом. 

Дочка Героя легше вимовити, ніж “напівсирота”

“Для мене це було зрозуміло за замовчуванням ще близько 6 ранку, коли Україну розбудили вибухи, в які я все ще відмовлялась вірити. 28 — я відпросилась раніше з роботи, обдзвонила з десяток магазинів зі спорядженням в пошуках тактичних рукавичок для тата і побратимів, зрештою - знайшла, а мама в той час шукала бронежилет та інше спорядження”, — зізнається Богдана Садомська для друкованого видання Ярмолинець “Вперед”. 

Потім родина поїхала до тата в частину. На блокпості була така черга, що довелось вистояти більше 2 годин. Тож до частини під'їхали, коли вже стемніло. Богдана згадує, що батько вийшов статний, в формі, яку гордо носив і яка завжди йому пасувала. Тоді він востаннє обійняв рідних зі словами: "Все буде добре. Скоро повернусь, бо ж роботи повно". "Все добре" було в нього і коли в новинах писали про запеклі бої на Ізюмському напрямку. 

Та вже зранку 4 квітня замість звичних слів почули в слухавку "Все добре поки що". А за кілька годин Едуард Садомський загинув. Рідні добу не мали звістки від батька. Наступного дня в обід матері Богдани принесли "похоронку".

“З того дня мене назвали дочкою Героя — легше вимовляється, ніж "напівсирота". З того дня замість "Татові привіт" знайомі кажуть "Вічна пам'ять", а "Дякую Вашому татові за наш спокій" від незнайомців приховує в собі невикричаний біль. 9 квітня тата похоронили на Алеї Слави. Відтоді Гімн зазвучав як похоронний марш, а прапор асоціюється з домовиною”, — зізнається дівчина. 

18 квітня вийшов Указ Президента про відзначення державними нагородами. У ньому прапорщика Едуарда Садомського нагородили орденом "За мужність" III ступеня, посмертно.

“Він любив природу і садити квіти. Завжди дивував вишуканими букетами нас, донечок, і маму. Тепер ми носимо квіти татові, але їх — парна кількість”, — каже Богдана. 

“Тато стрибнув перший, я — за ним”

Богдана Садомська розповідає, що батько був “дбайливо строгий”. У 10 років купив доньці 3 ляльки за те, що сумлінно лікувала ангіну. На 20-річчя подарував дівчині омріяний стрибок з парашутом. Тай сам стрибнув, бо був десантником. 

“Як гріє душу, що ми встигли це зробити разом — тато стрибнув перший, я — за ним. За ті три хвилини вільного падіння я відчула, за що тато так любив небо. То був його останній, вже не крайній, як прийнято казати в десантників, стрибок”, — згадує Богдана. 

Торік, повертаючись з сімейного відпочинку в Карпатах, родина вирішила зупинитись на Манявському водоспаді. Дорогою екскурсовод їм розповів старовинне повір'я: хто у водоспаді скупається — житиме сто років. 

“Тато взагалі ніколи не мав страху, або, принаймні ніколи його не показував, вода ж була його другою стихією. Це вселяло віру, тож і я не дозволяла собі при ньому чогось злякатись. Татове "ти ж — Садомська" завжди додавало гордості і зміцнювало дух. Ми скупались. Він прожив — 48. 4 квітня мій герой став Героєм багатьох. 9 — сотні людей прощались з ним. Живий коридор стояв на колінах під дощем. Кажуть, батьки для дитини — два крила. Одне мені відірвали. А тим дощем назавжди прибило до землі”, — розповідає дівчина. 

Донька згадує, що тато називав сестру "татовим зайчиком золотим", а її — "татовою радістю". Каже, любив десант, Крим та читати “Графа Монте-Крісто”. Розгорнувши книгу в перший День батька без батька Богдана прочитала її перші слова "24 лютого..."

Читайте також:

• «Був у пеклі»: у Хмельницькому попрощалися з загиблим розвідником Едуардом Садомським

• “Три повні "Урали" 200-х”: старший лейтенант з Хмельниччини розповів як вдалось знищити роту росіян

• Хмельничанин Микола Бондар пройшов 4 війни і зараз воює з рашистами у п’ятій

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.