“Нас підняло, крутануло і гепнуло”: 25-річний військовий розповів як пережив удар від авіабомби

Тут і далі фото АрміяInform

• Святослав Морозюк за 2 місяці до війни повернувся з Нідерландів. 

• Він потрапив до гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». 

• Пройшов запеклі бої на Київщині. Захисник згадує, що окупанти постійно били з артилерії. 

• Під час одного з авіаударів чоловік отримав важкі травми та ледь залишився живим. 

Святослав Морозюк народився на Хмельниччині. Згодом вступив до «Острозької академії», а на третьому курсі пішов строковим до армії. Він служив гранатометником у 80-й десантно-штурмовій бригаді. 

Після армії завершив навчання, отримав диплом та поїхав до Нідерландів. За два місяці до широкомасштабного вторгнення Святослав повернувся з-за кордону та будував плани на майбутнє. Але війна змінила його життя. Історію 25-річного бійця розповідають у АрміяInform. 

Пішов добровольцем до військкомату

— 24 лютого я прокинувся надто рано, ніби відчував, що має щось статися. Того ж дня прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Мені сказали лишити особисті дані, контакти та чекати, бо насамперед беруть тих, хто вже має досвід участі в АТО і ООС. Звісно, я просився у свою 80-ту бригаду. Але на той момент з мого району був набір мобілізованих до окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» і я погодився, – пригадує початок війни Святослав.

Уже 28 лютого хмельничанин вирушив у Коломию в пункт постійної дислокації. Він не зволікаючи приступив до виконання бойових завдань та вирушив на Київщину. 

— Я чомусь ані на мить не вагався, бо розумів, що зараз важливий кожен день, кожна година і потрібно брати до рук зброю та захищати свою країну. Мене відібрали до 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону бригади. Вже на початку березня ми виїхали в Київську область. Ще не доїхали до населеного пункту Малин, як орки нас почали «вітати» — обстрілювати залізничні колії, — каже військовий. 

“Найстрашніше було тоді, коли тихо”

На Київщині Морозюк воював у різних населених пунктах: Кухарі, Олива, Слобода-Кухарська. Він згадує про постійні обстріли від росіян.

— Ми заходили, окопувались, займали позиції. Нашим завданням було стримування ворога під час наступу і за першої-ліпшої нагоди, по команді, ми мали перейти до штурмових дій. Найстрашніше було тоді, коли тихо, бо не знаєш, що ворог тобі готує. Прилітало зі всього: артилерія, міномети, фосфорні снаряди. Але найбільше ворог застосовував тоді авіацію. Позитивну роль зіграло те, що окупанти нас недооцінили, хоча й значно переважали в кількості. Вони не знали скільки нас і чим ми озброєнні, а ми цим скористалися, — каже гранатометник.

Вдень постійно працювала ворожа артилерія, вночі окупанти переважно застосовували авіацію. Спершу літали ворожі дрони, вираховували позиції наших військових, а після них авіація завдавала ударів.

— Наш підрозділ складався як із досвідчених воїнів з неабияким бойовим досвідом, так і з мобілізованих, які зовсім не нюхали пороху. Та завдяки вмілому командуванню, талановитим сержантам і самовідданості кожного з нас, ми стримали ворога, свою лінію оборони не просто не здали, а й успішно проводили штурмові дії і гнали та нищили окупантів. Доброю підтримкою і справжнім, вірним другом стала для нас артилерія, яка берегла кров нашої піхоти. Це боги війни, які прицільно й майстерно завдавали  ударів та щоразу руйнували плани ворога. Накривали їхню самохідну, причіпну, реактивну арту, лупили по скупченню особового складу, по польових складах з боєприпасами. Втікаючи з Київської області, рашисти лишали сотні самохідок, бронеавтомобілів, танків, БТР і БМП, які потім ми використовували проти них самих. Налякані й згорьовані цивільні в селах, які ми звільняли, розповідали, що все, на що орки здатні – це пограбувати магазини, винести весь алкоголь і «гуляти» в посадці, — додає Святослав.

“Я хапнути кисню, але рот набивався землею”

Під час одного з чергових авіаударів Святослав дістав важке поранення. Він із побратимами саме йшли стежкою на свою позицію. Як раптом прилетіло по сусідній.

— Ми стрімголов кинулися до найближчого укриття, але уламки авіаційної бомби були швидшими за нас. Пам’ятаю лише, як нас підняло, крутануло і гепнуло. Прийшовши до тями, я спочатку налякався, що осліп. Голова нестерпно боліла, у вухах пищало і свистіло. Мене з побратимами присипало товстим шаром землі, дерев’яними колодами з перекриття бліндажа. Я намагався за рахунок повороту голови хоч трішки хапнути кисню, і щоразу, при таких спробах, рот набивався землею. Я то втрачав свідомість, то знову приходив до тями. Вже потім побратими розповіли, що нас трьох шукали 2 години, а коли віднайшли під завалами, я і ще один були непритомними, третій від ворожих уламків загинув, – розповідає Морозюк.

Внаслідок удару Святослав травмував хребет, голову, отримав акубаротравму, рвані рани руки. У військового від численних забоїв досі болить нога. Лікарі сказали, що на черзі ще одна операція. Минув майже рік, а він досі продовжує реабілітацію.

— Наразі ходити можу. Основний удар прийшовся на хребет і голову. Є певні порушення в роботі нервової системи. Деякий час не міг нормально розмовляти, тому читав чимало спеціальних книг, щоб повернути чітке мовлення. Та головне, що живий, а організм молодий, так що відновлюся, — зізнається воїн.

За висновком військово-лікарської комісії Святослав Морозюк визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час. У листопаді 2022 року він перевівся на одну із вакантних посад у Ізяславський відділ районного терцентру комплектування. Солдат мріє про Перемогу. А після цього хоче відвідати Нікітський ботанічний сад в Алушті, “як в дитинстві”. 

Читайте також:

• “Мрію станцювати на кремлівському мавзолеї”. Професійний хореограф розповів чому пішов у ЗСУ

• Кам’янчанина Дмитра Шеремету нагородили орденом Богдана Хмельницького

• “росіяни буквально все рівняли із землею”: хмельничанин Іван Морозовський воював у п’яти областях

• Герой мемів "чоткий паца" одружився із хмельничанкою (ВІДЕО)

• “Воїни неба”. Фільм про пілотів зі Старокостянтинова, які нищили російських військових (ВІДЕО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.