Олександр Пономарьов: мир – це чи не єдине моє бажання

До Хмельницького завітав золотий голос України Олександр Пономарьов. Артист був у журі гала-концерту талант-шоу «Я артист». В перерві між виступами журналістам «ВСІМ» вдалося поспілкувалися з іменитим земляком

Олександре, перше запитання – чому Ви так рідко приїжджаєте у Хмельницький?

- Останнім часом якось важко вирватись, такі часи настали, й багато роботи. Я дуже сумую за Хмельницьким, мені він часто сниться. У місті в мене залишилося багато друзів, з якими я підтримую зв’язок, спілкуюся. Де б я не був, у Києві чи іншому місті, я ніколи не скажу, що я не звідси. Сьогодні заїхав туди, де жив, – на вулицю Куйбишева, зараз Зарічанську. Пригадав ті роки, які я провів у нашому місті. Нахлинули спогади. У мене тут, на кладовищі, батькова могила… Пригадую, в дитинстві на відпочинок в Криму грошей не було, максимум вистачало на відпочинок в Одесі. Мій батько взагалі на даху потяга їздив в Одесу подивитися на море (посміхається – прим.авт.). Є багато чого згадати…

 

Відео дня

- Я багато ще не бачив, сьогодні лише приїхав і мені так одразу важко відповісти. Я не поїздив по всьому місту, щоб поділитися враженнями. Ви знаєте, насправді, мене зараз хвилюють зовсім інші питання, ви розумієте, про які я говорю. Я дуже переживав, коли дізнався про те, що біля хмельницького СБУ стріляли в людей, що є вбиті та поранені люди. Мені це все болить, це правда… Я не можу спокійно про це говорити. Вбили цю жінку біля СБУ, нізащо взагалі? Хто вбив – невідомо. Били скло зсередини і стріляли також зсередини. Це як?

Ми бачили, як горіла будівля, чули, як стріляли, крики людей. Бачили тих поранених, яких несли на руках до карет швидкої. Пройшло півтора місяці, але все місто й досі не може від цього жаху відійти.

- А хто може від цього відійти? В Хмельницькому таке сталося... В Києві теж саме, стріляли, вбили 104 людини – це лише те, що тільки показали й повідомили, а скільки їх вбили насправді, ніхто ж не знає. Повторюсь, мені воно дуже болить. Нам треба думати про те, щоб брати автомати і йти боронити кордони своєї країни. Ну а як інакше? Кажуть, що ніби зараз відвели ці сусідні війська. Дай Боже, щоб так і було. А в мене була тема, що я беру автомат і пішов. А що робити?

Багато людей виїхали з Криму й їх розмістили по всій Україні, зокрема і на Хмельниччині. Чи допомагають якось біженцям творчі люди?

- Я роблю те, що маю робити. Я не буду казати, що саме, але я не байдужий до цього. Знаєте, я розумію, що я можу сказати слово, і хтось з моїх прихильників піде туди й його застрілять, я ж собі цього не пробачу ніколи в житті.  

Вам часто говорять, що Ви в побуті спілкуєтеся російською. На ці зауваження як реагуєте?

- А хто в нашому місті спілкувався в 90-х лише українською мовою? Це тоді була велика проблема. І це була проблема не моя. В школах вивчали українську мову, але я її не розумів, аж поки не поїхав до Львівської консерваторії і не вивчив її там. Я вважаю, що за це не варто критикувати. Це не проблема України, це не проблема лише Хмельницької області чи моя особиста. У мене батько родом з Хмельницького і мій дід також хмельничанин. А мама родом з Донецька. Я нормально українською спілкуюся, пишу на українській мові пісні, виключно на українській. Я є українець!

Минулого року в Києві Ви відкрили найбільшу в Україні студію звукозапису. Дуже багато років Ви відкладали кошти на її створення. Хто вже записувався?

- На студії пишеться багато людей. Наприклад, гурт «Бумбокс» записав два альбоми, два «вініла» ми випустили. Я на студії записував свої нові пісні. Але зараз насправді не до цього, я би показав ці пісні. Але хіба до слухання пісень?

У 2003 році ви увійшли до історії українського шоу-бізнесу як перший представник України на пісенному конкурсі «Євробачення». За кого вболівати будете цього року?

- За Марічку Яремчук, звісно ж. На проекті «Голос країни» вона була у мене в команді, я її вибрав на відборі наосліп. 

Олександре, на талант-шоу «Я артист» були присутні ваші дві підопічні з шоу «Голос країни» - Галина Безрук та Катерина Грачова. Чи підтримуєте Ви їх після проекту, щось радите?

- Я нікого не розкручую і не даю ніяких порад. Вони зараз дорослі, самодостатні і самі можуть давати поради.

І трохи про особисте. Нещодавно ваша донька Євгенія святкувала день народження. Що їй подарував тато?

- Донька в мене нічого не просить, лише гроші давай (сміється – прим. авт.). Подарунок, звісно, дарується, але останнім часом – це гроші. Вона сама обирає й купує все, що їй подобається.

Новий сезон – весна. Чого очікуєте та на що сподіваєтеся?

- Дуже хочу миру. Останнім часом мир – це чи не єдине моє бажання. Щоб не стріляли, щоб всі жили мирно, дружньо, і неважливо, хто на якій мові розмовляє, всі ж й так розуміють один одного. Все повинно бути по доброму, по-людськи.

ДОСЬЄ

Пономарьов Олександр  Валерійович

Дата народження: 9 серпня 1973 року 

Місце народження: Хмельницький

Діти: Євгенія та Сашко

З 2006 року – народний артист України.

Співак, поет, композитор, аранжувальник, телеведучий, музичний продюсер. Багаторазовий володар титулу «Кращий співак року», перший учасник від України на міжнародному конкурсі «Євробачення», ініціатор та учасник благодійних заходів, володар численних премій та нагород.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.