Політв’язень вдома, а в Україні - герой: історія білоруського добровольця

• На Донеччині загинув військовий з Білорусі Едуард Лобов. 
• Хмельницький став для нього другим домом 9 років тому.
• Розповідаємо історію білоруського добровольця, який віддав життя за Україну. 

Його ім’я було відомим у рідній країні. Едуард Лобов все своє свідоме життя боровся за свободу Білорусі, через що вона зробила з нього політичного в’язня. Після звільнення він вирішив боротись з російськими окупантами на боці України, адже бачив волелюблюбність і сміливість її народу. Так Хмельницький став для нього другою домівкою. Розповідаємо історію 34-річного білоруського добровольця, який героїчно загинув за Україну. 

В'язень сумління і совісті

Едуард Лобов був політичним діячем і активістом. У рідній країні його пам’ятають і як учасника ініціативної групи з висунення Віталія Римашевського кандидатом в президенти Республіки Білорусь в 2010 році (політичний і громадський діяч, політв’язень, - прим.автора).

Його друзі розповідають, у Білорусі Едуард був активним учасником опозиційної організації "Молодий фронт". Все своє свідоме життя він присвятив боротьбі за свободу. У 22 роки хлопець вийшов на протест проти фальсифікації результатів президентських виборів у рідній країні. Його затримали і засудили. На той момент було відомо про сфабриковане звинувачення активіста. Чотири роки він провів у колонії посиленого режиму, був визнаний політв'язнем та вийшов на волю у 2014 році. 

Майже дев’ять років віддав Україні

Після звільнення Лобов не міг залишатися  осторонь й вирішив боротись з російською окупацією. Так його доля поєднала з Україною. І вже в 2015 році він вступив до лав ЗСУ. Він був бійцем тактичної групи  «Білорусь» у війні на сході України. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних запорожців.

Знайомі додають “майже 9 років служби він віддав за справедливість і власне життя віддав в боротьбі з російським військовим агресором”.

Захисник мав відзнаки і нагороду «За взірцевість у військовій службі», нагороджений за оборону Києва.

З 2015 року воїн проживав у Хмельницькому, відтак наше місто стало для нього другим домом. 

“Він полюбив Україну, яка була близька йому по духу, знайшов тут друзів та знайомих. Хмельницький став для нього другим домом, адже у себе в Білорусі,  рідний дім діючий проросійський президентський режим змусив покинути. Він був волелюбним, принциповим і  відкрито висловлював свою думку щодо несправедливості, був надзвичайно відповідальним, був «людиною слова», - розповідають знайомі. 

Врятував пораненого командира

Едуард воював на одному з найпекельніших напрямків Донецької області. Отримав поранення під Вугледаром 26 січня, але власним життям зміг врятувати свого командира, прикриваючи його від відкритого вогню. Зі слів друзів, воїн до останнього подиху захищав відхід пораненого командира. При цьому сам мав поранення, але зумів вистрелити із “Javelina”  і знищив танк окупантів. Захисник отримав осколкове поранення, несумісне з життям. Тоді на полі бою вдалось знищити 15 окупантів. 

З військовим прощались 11 лютого у Варшавському католицькому костелі Святого Олександра.   

Читайте також:

• “Таких мало, як він”. Хмельничани попрощались із 33-річним воїном Максимом Зіменком
• “Попереду мало бути все життя”. Загинув 25-річний воїн Валентин Лук’янчук
• Був у самому пеклі. Спогади про 26-річного Павла Гуменюка, який загинув на Донеччині
• На Кам’янеччину із полону повернули тіло захисника — Ігоря Мельничука

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.