«Вакцинуйте, стерилізуйте та не давайте кісток»: волонтер розповіла, що робити з тваринами

Кожного дня на вулицях міста хмельничани бачать безпритульних тварин. Також досить частими є випадки, коли домашні тварини губляться. Про те, як поводити себе з безпритульними тваринами, шукати господаря домашньої тварини, а також ситуацію з собаками та котами у місті загалом, розповіла Олена Голубнича. Вона є головою благодійної громадської організації «Врятуй життя», яка вже тривалий час допомагає тваринам міста.

Олена Голубнича працює у Хмельницькій районній ветеринарній лікарні. Саме тут журналісти vsim.ua розпитали її про поводження з тваринами та проблему безпритульних тварин у цілому.

— Як відрізнити безпритульну тварину від тварини, яка загубилася?

— Тварина, яка має господаря, — це не завжди породиста тварина. Це може бути і дворова. От у мене, наприклад, дворові тварини живуть вдома. Тварина, яка загубилася, трішки інакше себе поводить, ніж собака чи кіт, які живуть на вулиці. Тобто видно, що вона розгублена, вона бігає, вона когось шукає, вона знервована. Це помітно. Тому що собаки, які роками живуть на вулиці, спокійні, соціалізовані, вони нормально реагують, не бігають у паніці. Зазвичай собаки або коти, які губляться, бігають, видно, що вони когось шукають, тичуться до людей, вони намагаються у якийсь транспорт залізти. Видно, що їхня поведінка дещо відрізняється від поведінки основної маси тварин, які на вулиці.

— Що робити у випадку, якщо знайдено тварину?

— У таких випадках перше, що може зробити людина, — хоча б сфотографувати цю тварину на мобільний телефон. У нас є група у Фейсбуці, а також сайт. Однак саме у Фейсбуці найбільша активність. Люди пишуть нам, скидають фотографії, ми розміщаємо і практично одразу знаходиться власник цієї тварини. І вже якщо людина бачила, наприклад, на Виставці цю тварину, ми починаємо по гарячих слідах її шукати і цей власник сам виїжджає. І у 90 відсотках ми знаходимо цих тварин. Тому перше — це сфотографувати цю собаку, друге — можна передзвонити комусь із волонтерів. Наприклад, на мій номер завжди люди телефонують, що знайшли собачку, і тоді я вже когось або з волонтерів з даного мікрорайону шукаю, або інакше координуємо ці дії. У нас практично кожен район міста охоплений волонтерами. Тому ми знаємо, які собаки у нас є, яких немає, які нові, які старі. Тобто хтось із волонтерів може підказати, чи ця собачка тут живе. Дуже часто люди виставляють фото — «От, знайшли, напевно, що загубилася». І люди пишуть — «Ні, ця собака не загубилася, вона тут живе роками». Тобто все нормально.

— Що робити, якщо безпритульна тварина потребує допомоги?

— У нас нещодавно така ситуація була о першій ночі, до нас зателефонувала поліція, у Раковому собака лежить на дорозі з важкими травмами. Нажаль, ми не змогли видзвонити жодну ветеринарну клініку, тому що у нас цілодобових клінік взагалі немає у Хмельницькому. І тут як попадеться, лікарі теж люди, спали і не підняли трубки. Але ми цій тварині до опів на п’яту надавали допомогу. У нас волонтери, які також вміють вже і крапельниці ставити, і уколи робити, тобто першу допомогу тварині надали. На ранок її повезли до лікувального закладу. Якщо собака або кицька збита машиною, отруєна чи потребує допомоги, є варіант, щоб не шукати довго наш номер телефону, можна зателефонувати до поліції за номером 102. Вони знають усі наші телефони і на нас вийдуть. Так само 1580. Якщо тварина потрапила у біду, можна подзвонити на номер міськвиконкому 1580, вони так само на нас вийдуть, у них теж є перелік волонтерів по мікрорайонах, які можуть вночі брати слухавку. З п’яти осіб вночі у нас все одно хтось почує і візьме телефон. У нас є волонтер, який за цим закріплений, він виїжджає на ці екстренні випадки, тварину забирають і далі ми вже узгоджуємо, чи ми веземо її до притулку, чи ми її веземо на перетримку, чи ми веземо її додому, чи ми веземо її до лікарні.

— Як допомогти маленьким безпритульним тваринам?

— Дуже часто люди дзвонять — «У мене тут цуцики з’явилися, заберіть». Але зараз забрати їх немає куди, але ми можемо їх роздати. Ми стараємося на такі випадки виїхати, пофотографувати тих цуценят і прилаштовувати їх у добрі руки. Тому що ми не можемо усіх здорових цуценят з міста звозити до притулку. У нас обмежені місця, там є дорослі тварини і там є інфекції, цуценята зазвичай не щеплені, вони хворіють і їх дуже важко врятувати. Нещодавно до нас у притулок підкинули десять цуценят у мішку. З цих десяти трьох ми, нажаль, втратили, тому що вони усі захворіли на ентерит і ми їх возили капати двічі на день у ветлікарню. Сімох ми врятували, а троє, нажаль, пішли. Тому ми завжди просимо не підкидати цуценят у притулок.

— Як ви оцінюєте ситуацію з безпритульними собаками у місті загалом?

— У нас у місті буде будуватися великий притулок. Коли він побудується, тоді ми будемо розглядати можливість того, щоб усіх тварин міста поступово забрати і прилаштувати. У нас є тварини, які роками живуть на певній території. Вони не викликають ані скарг, ані агресії. Я можу багато таких прикладів назвати, але не хочу, тому що у нас є догхантери, які потім будуть бачити, у яких районах ми годуємо, і прийдуть потруять. Такі випадки були. Собаки, які не викликають скарг, яких знають мешканці цього району, вони їх підгодовують і нормально на них реагують і ці собаки вже доживають свого віку. Головне, що вони вже не народжують цуценят і не збільшують популяцію безпритульних тварин. У 2011 році я особисто годувала собак тільки у радіусі приблизно одного кілометра від свого будинку. У мене було 24 собаки, наразі у мене їх чотири. Тобто основна їх частина або померла від старості, або ми прилаштували їх. У хороші руки в Україні ми віддаємо і ми віддавали у Німеччину тварин. Також вони потрапляли під машину, таке також трапляється. Ті чотири собаки, які залишилися, тримають територію, нових зграй вони не допускають і разом з тим не розмножуються.

— За допомогою яких заходів можна зменшити кількість безпритульних тварин у місті?

— Щоб зменшити кількість безпритульних тварин, у кожному районі має бути здійснена правильно стерилізація. Кожен район поступово. А у нас це трішки хаотично робиться, тому у нас немає такого ефекту, як в Одесі чи інших містах. Місто поділяється на сектори і кожен сектор стерилізується — з першої по останню собаку. А у нас «Спецкомунтранс» виїжджає тільки на виклики. Їм подзвонили, от там собачка гавкає, вони поїхали, зловили. Сьогодні у Гречанах, завтра на Виставці, післязавтра у Центрі і так далі. Ми стерилізуємо безкоштовно собаку за свій кошт. У нас діє програма стерилізації, безкоштовна для безпритульних собак. Якщо це собака у людей, але вони малозабезпечені, не треба, щоб вона народжувала тих цуценят і потім нам у мішку їх перекидати через паркан, тому що нам їх також немає ні де розміщувати, ні чим кормити.

— Чи є якісь відомості щодо чисельності безпритульних собак у Хмельницькому?

— У Хмельницькому ніхто не має права сказати, скільки у місті безпритульних собак. Тому що це, ймовірно, єдине місто в Україні, яке ще не скористалося системою підрахунку. У нас є такий Віктор Копач в Україні — це єдина людина, яка разом зі своєю організацією проводить офіційний підрахунок тварин. Цим вже скористалися майже усі обласні центри України, окрім Хмельницького. Це, здається, не така дорога процедура, я думаю, для нашого міста це не страшна сума. Не знаю, яка точно, це треба на нього вийти запитати. Раніше це було близько 2 000 тисяч гривень. Принцип підрахунку дає точність 90%. Місто розподіляється на сектори і у кожен сектор виходять люди кожного дня в один і той же час. Вони підраховують кожен по своєму сегменту три дні поспіль, здається. І ця сума дає точну кількість тварин. Сьогодні звучать різні цифри — три тисячі собак, п’ять тисяч собак, десять тисяч собак, п’ятнадцять хтось говорив. Ми не можемо взагалі говорити про успішність чи неуспішність стерилізації, доки не проведемо підрахунок. Грамотно робиться так: проводиться підрахунок, рік стерилізуються собаки, за рік проводиться підрахунок повторно. Тоді можна сказати, є успішність чи немає успішності. Десять тисяч собак у нас немає, це я гарантую, тому що в Одесі 3 чи 4 тисячі собак. По мікрорайонах, де діють наші волонтери, можу сказати, що кількість тварин явно зменшується, але ми зменшити цю кількість не можемо, якщо не будемо вводити ще одночасно з цим реєстрацію домашніх тварин, контроль за приплодом.

— Як ви оцінюєте процедуру реєстрації домашніх тварин у Хмельницькому?

— Я вважаю, що у нас реєстрація тварин взагалі не працює. Розкажу чому. У мене дві собаки, кіт, і я не можу їх зареєструвати. Зараз ця реєстрація проводиться у «Спецкомунтрансі». Скільки разів я зверталася — то їх немає, то немає часу, то вони на виїзді, то приходьте ввечері, то приходьте вранці. Люди не повинна підлаштовувати весь свій робочий день під підприємство. То вони можуть, то вони не можуть. Скільки разів я зверталася, постійно там зачинено. Тобто має бути якась виїзна бригада, яка приїжджає, наприклад, у центр міста сьогодні. Усі власники підійшли і зареєстрували своїх тварин. Але бігати за «Спецкомунтрансом» — «Дайте я заплачу гроші, хочу своїх собак зареєструвати» — в принципі, нікому не потрібно.Не проводиться ні якась реклама цього, не пояснюється людям, у чому плюси-мінуси. А плюси значні. Якщо собака зареєстрована і чіпована, то, якщо її знайшли на вулиці, можна перевірити чіп, дізнатися, хто власник. У всьому світі так шукають господарів тварин, які загублені. А люди не розуміють, чому вони мають платити тих 30 чи 40 гривень, які там переваги. І ніхто не пояснює ці переваги.

— Як ваша громадська організація допомагає тваринам міста?

— Фактично тваринами міста займається наша волонтерська організація. З боку держави я бачу тільки одне — виділяються кошти на стерилізацію і виділяються три мішки корму. На сьогодні у притулку 200 собак, з яких 71 собаку повністю утримує наша громадська організація, це харчування, продукти і все інше, 120 собак практично повністю утримує наша організація. На лікування, на транспортування коштів не виділяють. Наша громадська організація на своєму транспорті або на таксі кожен день возить хворих тварин у лікарню та з лікарні. Це оплачуємо ми, таксі оплачуємо ми, бензин оплачуємо ми, лікування так само оплачуємо ми. Тільки виділяються три мішки корму, але інваліди корм не їдять, цуценята корм не їдять. Своїх 71 собаку ми годуємо кашею. Ми варимо її на дровах. Люди дуже допомагають, привозять продукти. Притулок утримує наша громадська організація, скажімо так, щоб не образити нікого з мерії, навпіл з містом. Вони, звісно, оплачують комунальні послуги, роботу працівників притулку, а все інше фактично на нас лежить. Трьома мішками корму особливо не нагодуєш 120 собак, половина з яких хворі, яким його взагалі категорично не можна.

— З якими труднощами стикаються волонтери, що допомагають тваринам?

— У нас швидкої допомоги у місті немає і роль цієї швидкої допомоги виконуємо ми. Коли там вже не виходить приїхати, люди хочуть, щоб приїхали одразу, пояснюєш, ще не всі таксисти хочуть брати з собакою, ще й з хворою собакою, з якої кров тече. Пояснюєш людям, що почекайте пару хвилин. Ще вислухаєш, що ви волонтери, будьте прокляті і так далі. У кожного своя робота, на якій ми заробляємо гроші. Волонтерство, тварини — це так, у вільний час. Забираємо у своїх сімей цей час, у себе особисто. Я кожної суботи їжджу у притулок уже вісім років. У цей день могла б погуляти з дитиною чи якось інакше провести час.

— Яким чином хмельничани можуть долучитися до допомоги тваринам у притулку?

— Людей мало, тому якщо хтось небайдужий це прочитає, має вільний час і хоче присвятити себе тваринам, то завжди можна. І ввечері прийти допомогти, не потрібні ні кошти, ні продукти, просто руками допомогти. У нас кормління тварин, прибирання вольєрів, але найголовніше — ввечері. У нас понад 20 собак-інвалідів, вони лежачі, є собаки з ампутованими двома кінцівками, є з переломами хребта. Тобто це собаки, за якими потрібен особливий догляд. Працівники приходять, раз на день чи двічі на день — цього недостатньо. Ввечері приходить наш волонтер Іраїда. Вона робить їм перев’язки, змінює памперси, змінює пелюшки. Зараз Іраїда не може кожного дня приїздити і ми шукаємо людину, яка допомагала б їм. Буквально на декілька годин ввечері приїхати і зробити маніпуляції, нічого складного немає. Просто треба любити тварин. Вони всі у нас адекватні, вони лагідні, не агресивні, просто їм треба допомогти, тому що вони з особливими потребами. Як є люди-інваліди, так само у нас є тварини-інваліди. Вони так само заслуговують на життя, але їм треба трішечки допомогти, бо вони від нас залежать.

— Які ознаки отруєння тварини та як потрібно реагувати у випадку їх виникнення?

— Отруєння — це основне, що потребує негайного реагування. Випадки у нас зараз дуже часті. При отруєнні у тварини може йти піна з рота, у неї розфокусовується зір, вона починає по колу ходити, може йти і впасти, у неї починаються конвульсії. У такому випадку не треба боятися, треба просто негайно реагувати і дзвонити до нас. Люди бояться, що це сказ. Це не сказ, таке дуже часто трапляється у Хмельницькому. Чим швидше ми завеземо цю тварину у ветлікарню, тим вищі шанси на її порятунок. Не треба цього боятися, не означає, що треба лізти в рот до собаки, дивитися, що там, розтискати їй щелепу. У собаки може бути піна, вона заточується, може вдарятися головою у стіну, у дерева, тобто вона погано бачить. Вона може падати, у неї починаються сильні конвульсії. Вона йде нормально, падає у конвульсії, встає і йде далі. У такому випадку одразу дзвонити чи у поліцію, чи на мій номер телефону. Тут час іде на хвилини. Чим скоріше, тим більше шансів. Ми одразу приїжджаємо і на місці надаємо допомогу, тобто колемо усі необхідні перші уколи. І потім транспортуємо до ветлікарні. Якщо швидко зреагувати, імовірність врятувати тварину 90%.

— Як діяти, якщо тварину збила машина?

— Коли тварина збита машиною, можна побачити характерні пошкодження: переломи, кров з рота, рани на тілі. Це також потребує швидкого реагування, тому що може бути внутрішня кровотеча, треба швидко везти до лікаря. Ми самі не можемо надати долікарську допомогу, тому що потрібно діагностування — рентген, УЗД — і тоді бачити, які органи у собаки пошкоджені. Так само, як для людини. Удар — це не тільки зовнішні пошкодження, а й пошкодження внутрішніх органів. Одразу треба діагностування, а тоді вже тварині надавати допомогу.

— Яким чином можна попередити інфікування сказом?

— Сказу люди бояться, напевно, найбільше, але за вісім років, доки я займаюся тваринами, у мене таких випадків не було, щоб тварина була з якимись ознаками сказу. Зазвичай це може бути десь у якихось селах. Тому що лиси є переносниками сказу, можуть нападати на тварин, кусати їх. Тому треба також звернутися до людей наших. Вакцинування від сказу в Україні безкоштовне. Не треба применшувати ймовірність кота захворіти сказом, тому що коти хворіють сказом більше, ніж собаки, тобто вони більш сприйнятливі до сказу. У нас вакцинування українською вакциною «Рабістар» є безкоштовним. Будь-який власник тварини повинен звернутися раз на рік до ветеринара, щоб вакцинувати свою тварину від сказу. Це обов’язково. Сказом хворіють однаково і безпритульні, і домашні тварини. При чому домашні породисті хворіють частіше, у них імунітет не такий сильний, як у безпритульних. Таких випадків дуже багато. Люди заводять дорогих тварин, але, нажаль, не приділяють увагу вакцинуванню. У нас постійні випадки десь у селі: собака вкусив свого господаря, не щеплений від сказу. «Ой, вже бігом щось треба робити, щось думати!» Не треба думати, треба раз приїхати, вакцинувати і не мати проблем собі ніяких.

— Як попередити лептоспіроз та інші захворювання?

— Лептоспіроз — також хвороба, яка передається людям. У Хмельницькому за вісім років у мене був один випадок, хворіла тварина лептоспірозом, щури його переносять частіше, ніж коти та собаки. У нас хворіла тварина на перетримці, було багато нещеплених інших тварин і господарі, які також могли захворіти, не захворіли лептоспірозом. Вони не відмовилися від цієї тварини, вони сказали «Захворіли — будемо лікуватися». Ця хвороба лікується. Від лептоспірозу також робиться вакцинація. Власники тварин взагалі повинні робити комплексну вакцину. 150 чи 200 гривень не варті того, щоб потім тварину лікувати. Ця комплексна вакцина дасть захист від чуми, лептоспірозу, сказу, ентериту та багатьох інших хвороб. Тобто вакцинувати свою собаку за 200 гривень взагалі простіше простого, я вважаю. Раз на рік у нас усі отримують комплексне вакцинування, ми збираємо гроші на цю вакцину, ми усіх тварин вакцинуємо, тому що щури у нас у притулку теж є, і ми боїмося, тому вони також переносять лептоспіроз.

— Чи потрібно підгодовувати безпритульних тварин та як це потрібно робити?

— Підгодовувати тварин потрібно. Якщо їх не підгодовувати, вони стають голодними та агресивними. Завжди треба підготовувати. Єдине, що я говорю волонтерам, людям, мешканцям міста, — підгодовуйте, будь ласка, не у людних місцях. Не треба підходити з пакетом і посеред зупинки роздавати. Відведіть убік, де немає людей, за зупинку зайдіть, за магазин. Не треба це робити посеред вулиці. Я годую тварин так, що ніхто й не бачить, — увечері, щоб ніхто не бачив і вони нікому не заважали. Не треба розкидати це по землі, тому що десь собаки не доїли, вже мухи обсіли, це ж теж засмічення. Треба акуратно дістати якусь миску, покормити, почекати, собаки поїли, миску забрати. Не забувати про воду. У спеку вода дуже потрібна, особливо якщо у собаку хутро густе, то від сонячного удару вона може загинути. Вода навіть важливіша, ніж їжа. І вода потрібна не тільки собакам та котам, а й птахам. І це теж частина нашої екосистеми, вони також страждають від спеки, як і людина, як і собака, як і кіт.

— Чим тварин годувати не варто?

— Дуже не люблю і дуже боюся годування кістками. Це настільки страшно, я стільки бачила випадків у ветеринарці, коли розрізали шлунок, розрізали кишківник, тому що ці кістки, уламки собака їсть, ковтає, вони стають перпендикулярно, прозрізаючи стінки шлунка. У нас померла собака, ми підібрали її на вулиці. У неї тік гній з рота, ми не могли зрозуміти, що таке. Коли зробили рентген, ми були у шоці: усе повністю від шлунка до нижніх частин кишківника все забито кістками, поранені всі тканини, пішло нагноєння і тварина все ж таки померла на руках у нас. Ми не змогли допомогти, возили кожен день, і мали вже дійти до операції, але у такому стані її оперувати було страшно. Ми його готували на операцію, жахливий стан, собака просто задихалась, у неї всі органи були поранені. Взагалі це пішло ще з радянських часів з мультиків, що собачка з кісточкою має бути. Собакам не треба давати кістки. Вони не мають нічого корисного у собі, зовсім нічого корисного. Краще дати голу кашу на воді з олією, ніж дати кістки.

Допомогти тваринам може кожен хмельничанин. Притулок для тварин знаходиться за адресою: вул. Дейгена, буд. 5а. З волонтерами можна зв’язатися за телефонами:

• 096 306 39 91 — Олена
• 096 214 60 68 — Олександр
• 067 760 08 54 — Валентина

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.